Читання днянеділя
На утрені
Лк. 24:36–53 Євангеліє від Луки
зач. 11436Коли́ вони́ про це говори́ли, Сам Іісу́с став посере́д них і сказа́в їм: мир вам.
37Вони́ схвилюва́лись і зляка́лись, ду́маючи, що ба́чать ду́ха.
38Але́ Він сказа́в їм: що хвилю́єтесь, і для чо́го такі́ думки́ вхо́дять до серде́ць ва́ших?
39Погля́ньте на ру́ки Мої́ і на но́ги Мої́; це Я Сам; доторкні́ться до Ме́не і роздиві́ться; бо дух ті́ла і кісто́к не ма́є, як ба́чите у Ме́не.
40І, сказа́вши це, показа́в їм ру́ки і но́ги.
41Коли́ ж вони́ від ра́дості ще не ві́рили і дивува́лись, Він сказа́в їм: чи ма́єте тут яку́сь ї́жу?
42Вони́ подали́ Йому́ части́ну пече́ної ри́би і стільнико́вого ме́ду.
43І, взя́вши, їв пе́ред ни́ми.
44І сказа́в їм: ось те, про що Я говори́в вам, коли́ ще був з ва́ми, що нале́жить здійсни́тися всьо́му, напи́саному про Ме́не в зако́ні Мойсе́євому, і у проро́ків, та в псалма́х.
45Тоді́ відкри́в їм ро́зум до розумі́ння Писа́нь.
46І сказа́в їм: так напи́сано і так нале́жало постражда́ти Христу́, і воскре́снути з ме́ртвих на тре́тій день,
47і щоб в ім’я́ Його́ пропові́дувалося покая́ння і про́щення гріхі́в між усіма́ наро́дами, почина́ючи від Ієрусали́ма.
48Ви ж сві́дки цьому́.
49І Я пошлю́ обі́тницю Отця́ Мого́ на вас; ви ж залиша́йтесь у мі́сті Ієрусали́мі, до́ки не спо́внитеся си́лою з не́ба.
50І ви́вів їх з мі́ста до Віфа́нії і, підня́вши ру́ки Свої́, благослови́в їх.
51І коли́ Він благословля́в їх, поча́в віддаля́тися від них і возно́ситися на не́бо.
52Вони́ поклони́лись Йому́ і поверну́лись до Ієрусали́ма з вели́кою ра́дістю.
53І перебува́ли завжди́ в хра́мі, прославля́ючи і благословля́ючи Бо́га. Амі́нь.
На літургії
Апостол
1 Кор. 6:12–20 Перше послання до Коринфян
зач. 13512Усе́ мені́ дозво́лено, та не все кори́сне; все мені́ дозво́лено, та ніщо́ не пови́нно володі́ти мно́ю.
13Ї́жа для че́рева, і че́рево для ї́жі; але́ Бог зни́щить і те і дру́ге. Ті́ло ж не для блу́ду, а для Го́спода, і Госпо́дь для ті́ла.
14Бог воскреси́в Го́спода, воскреси́ть і нас си́лою Своє́ю.
15Хіба́ не зна́єте, що тіла́ ва́ші є чле́ни Христо́ві? Ото́ж чи візьму́ чле́ни Христо́ві, щоб зроби́ти їх чле́нами блудни́ці? Зо́всім ні!
16Чи не зна́єте, що той, хто з’є́днується з блудни́цею, стає́ одни́м ті́лом з не́ю? бо ска́зано: дво́є бу́дуть одна́ плоть.
17А хто з’є́днується з Го́сподом, той є оди́н дух з Го́сподом.
18Уника́йте блудодія́ння; вся́кий гріх, що його́ чи́нить люди́на, є по́за ті́лом, а блудни́к про́ти вла́сного ті́ла гріши́ть.
19Хіба́ не зна́єте, що тіла́ ва́ші є храм Свято́го Ду́ха, Котри́й живе́ у вас і Яко́го ви ма́єте від Бо́га, і ви не свої́?
зач. 13620Бо ви ку́плені дорого́ю ціно́ю. Тому́ прославля́йте Бо́га і в тіла́х ва́ших і в ду́шах ва́ших, які́ є Бо́жі.
Євангеліє
Лк. 15:11–32 Євангеліє від Луки
зач. 7911Ще сказа́в: у одного́ чолові́ка було́ два сини́;
12і сказа́в моло́дший з них ба́тькові: о́тче! дай мені́ части́ну майна́, що нале́жить мені́. І ба́тько розділи́в між ни́ми майно́.
13Че́рез кі́лька днів моло́дший син, зібра́вши все, пішо́в у дале́кий край і там розтра́тив своє́ майно́, живучи́ розпу́тно.
14Коли́ ж він усе́ прожи́в, наста́в вели́кий го́лод у тій краї́ні, і він поча́в бідува́ти;
15і пішо́в, приста́в до одного́ з жи́телів тіє́ї краї́ни; а той посла́в його́ на свої́ поля́ па́сти свине́й;
16і він ра́дий був наси́титись ріжка́ми, які́ ї́ли сви́ні, але́ ніхто́ не дава́в йому́.
17Опам’ята́вшись, він сказа́в: скі́льки на́ймитів у ба́тька мого́ ма́ють на́дмір хлі́ба, а я вмира́ю з го́лоду;
18вста́ну, піду́ до ба́тька мого́ і скажу́ йому́: о́тче! согріши́в я про́ти не́ба і пе́ред тобо́ю
19і вже недосто́йний зва́тися твої́м си́ном; прийми́ ме́не як одного́ з на́ймитів твої́х.
20Встав і пішо́в до ба́тька свого́. І коли́ він був ще дале́ко, ба́тько поба́чив його́ і перепо́внився жа́лем; побі́г, і ки́нувся йому́ на ши́ю і цілу́вав його́.
21Син же сказа́в йому́: о́тче! я согріши́в про́ти не́ба і пе́ред тобо́ю і вже недосто́йний зва́тись твої́м си́ном.
22А ба́тько сказа́в ра́бам свої́м: принесі́ть кра́щу оде́жу і одягні́ть його́, і да́йте пе́рстень на ру́ку його́ і взуття́ на но́ги;
23і приведі́ть годо́ване теля́, і заколі́ть; бу́демо ї́сти й весели́тись!
24бо син мій цей був ме́ртвий і ожи́в, пропа́в був і знайшо́вся. І почали́ весели́тися.
25А ста́рший син його́ був у по́лі; і коли́, поверта́ючись, набли́зився до до́му, почу́в спі́ви та ра́дощі;
26і, покли́кавши одного́ із слуг, запита́в: що це таке́?
27Він сказа́в йому́: брат твій прийшо́в; і ба́тько твій заколо́в годо́ване теля́, бо зустрі́в його́ здоро́вим.
28Він розгні́вався і не хоті́в увійти́. Ба́тько ж його́, ви́йшовши, кли́кав його́.
29Але́ він сказа́в у ві́дповідь ба́тькові: ось, я сті́льки ро́ків служу́ тобі́ і ніко́ли не переступа́в нака́зів твої́х, але́ ти ніко́ли не дав мені́ й козля́ти, щоб мені́ повесели́тися з дру́зями мої́ми.
30А коли́ цей син твій, що змарнува́в добро́ своє́ з блудни́цями, прийшо́в, ти заколо́в для ньо́го годо́ване теля́.
31Він же сказа́в йому́: си́ну мій! ти завжди́ зі мно́ю, і все моє́ твоє́,
32а з то́го нале́жить раді́ти й весели́тись, що брат твій цей був ме́ртвий і ожи́в, пропа́в був і знайшо́вся.
На утрені до звичайних двох полієлейних псалмів додається псалом 136-й «На реках Вавилонских...». Цей же псалом співається і в дві наступні неділі