Читання днянеділя
На утрені
Лк. 24:36–53 Євангеліє від Луки
зач. 11436Коли́ вони́ про це говори́ли, Сам Іісу́с став посере́д них і сказа́в їм: мир вам.
37Вони́ схвилюва́лись і зляка́лись, ду́маючи, що ба́чать ду́ха.
38Але́ Він сказа́в їм: що хвилю́єтесь, і для чо́го такі́ думки́ вхо́дять до серде́ць ва́ших?
39Погля́ньте на ру́ки Мої́ і на но́ги Мої́; це Я Сам; доторкні́ться до Ме́не і роздиві́ться; бо дух ті́ла і кісто́к не ма́є, як ба́чите у Ме́не.
40І, сказа́вши це, показа́в їм ру́ки і но́ги.
41Коли́ ж вони́ від ра́дості ще не ві́рили і дивува́лись, Він сказа́в їм: чи ма́єте тут яку́сь ї́жу?
42Вони́ подали́ Йому́ части́ну пече́ної ри́би і стільнико́вого ме́ду.
43І, взя́вши, їв пе́ред ни́ми.
44І сказа́в їм: ось те, про що Я говори́в вам, коли́ ще був з ва́ми, що нале́жить здійсни́тися всьо́му, напи́саному про Ме́не в зако́ні Мойсе́євому, і у проро́ків, та в псалма́х.
45Тоді́ відкри́в їм ро́зум до розумі́ння Писа́нь.
46І сказа́в їм: так напи́сано і так нале́жало постражда́ти Христу́, і воскре́снути з ме́ртвих на тре́тій день,
47і щоб в ім’я́ Його́ пропові́дувалося покая́ння і про́щення гріхі́в між усіма́ наро́дами, почина́ючи від Ієрусали́ма.
48Ви ж сві́дки цьому́.
49І Я пошлю́ обі́тницю Отця́ Мого́ на вас; ви ж залиша́йтесь у мі́сті Ієрусали́мі, до́ки не спо́внитеся си́лою з не́ба.
50І ви́вів їх з мі́ста до Віфа́нії і, підня́вши ру́ки Свої́, благослови́в їх.
51І коли́ Він благословля́в їх, поча́в віддаля́тися від них і возно́ситися на не́бо.
52Вони́ поклони́лись Йому́ і поверну́лись до Ієрусали́ма з вели́кою ра́дістю.
53І перебува́ли завжди́ в хра́мі, прославля́ючи і благословля́ючи Бо́га. Амі́нь.
На літургії
Апостол
Кол. 1:12–18 Послання до Колосян
зач. 25012дя́куючи Бо́гові і Отце́ві, Котри́й покли́кав нас до у́часті в спа́дщині святи́х у сві́тлі,
13ви́зволив нас від вла́ди те́мряви і ввів у Ца́рство улю́бленого Си́на Свого́,
14у Котро́му ми ма́ємо ви́куплення Кро́в’ю Його́ і проще́ння гріхі́в,
15Котри́й є о́браз Бо́га неви́димого, наро́джений рані́ше вся́кого творі́ння;
16бо Ним ство́рене все, що на небеса́х і що на землі́, ви́диме і неви́диме: чи престо́ли, чи госпо́дства, чи нача́льства, чи вла́сті, – все Ним і для Ньо́го ство́рено;
17і Він є рані́ш усьо́го, і все Ним стої́ть.
зач. 25118І Він є глава́ ті́ла Це́ркви; Він – поча́ток, пе́рвісток з ме́ртвих, щоб ма́ти Йому́ в усьо́му пе́ршість,
Ап. 1 Кор. 4:9–16 Перше послання до Коринфян
зач. 1319Бо я ду́маю, що нам, посла́нникам оста́ннім, Бог суди́в бу́ти ні́би засу́дженими на смерть, бо ми ста́ли позо́рищем сві́тові, А́нгелам і лю́дям.
10Ми безу́мні Христа́ ра́ди, а ви му́дрі у Христі́; ми не́мічні, а ви міцні́; ви у сла́ві, а ми в безче́сті.
11На́віть дони́ні те́рпимо го́лод і спра́гу, і наготу́ і побо́ї, і поневіря́ємось,
12і тру́димось, працю́ючи свої́ми рука́ми. Лихосло́влять нас, ми благословля́ємо; го́нять нас, ми те́рпимо;
13ганьбля́ть нас, ми мо́лимось; ми як сміття́ для сві́ту, як по́рох, що усі́ то́пчуть дони́ні.
14Це пишу́ не для то́го, щоб вас посоро́мити, а наставля́ю на ро́зум вас, як діте́й мої́х улю́блених,
15бо хоч у вас ти́сячі наста́вників у Христі́, та не бага́то отці́в; я роди́в вас у Христі́ Іісу́сі благові́стям.
16Тому́ блага́ю вас: поді́бні мені́ бу́дьте, як я Христу́.
Євангеліє
Лк. 13:10–17 Євангеліє від Луки
зач. 7110В одні́й із синаго́г Він учи́в у субо́ту.
11Там була́ жі́нка, що ма́ла ду́ха не́мочі ро́ків вісімна́дцять: вона́ була́ ско́рчена і нія́к не могла́ ви́прямитись.
12Іісу́с, поба́чивши її́, покли́кав і сказа́в їй: жі́нко! ти ви́зволена від твоє́ї неду́ги.
13І покла́в на не́ї ру́ки; і вона́ за́раз же ви́прямилась і почала́ сла́вити Бо́га.
14При цьо́му нача́льник синаго́ги, обу́рюючись, що Іісу́с зціли́в її́ в субо́ту, сказа́в наро́дові: є шість днів, в які́ дозво́лено роби́ти; в ті і прихо́дьте зціля́тися, а не в день субо́тній.
15Госпо́дь сказа́в йому́ у ві́дповідь: лицемі́ре! чи не відв’я́зує ко́жний з вас у субо́ту вола́ свого́ або́ осла́ від я́сел, і не веде́ напува́ти?
16А цю дочку́ Авраа́мову, яку́ зв’яза́в сатана́ ось уже́ вісімна́дцять ро́ків, чи не нале́жало ви́зволити від цих пут у день субо́тній?
17І коли́ Він говори́в це, усі́, хто проти́вився Йому́, засоро́мились; і весь наро́д раді́в за всі сла́вні діла́ Його́.
Ап. Ін. 1:35–51 Євангеліє від Іоанна
зач. 435Дру́гого дня зно́ву стоя́в Іоа́нн та дво́є з його́ у́чнів.
36І, поба́чивши Іісу́са, Котри́й ішо́в, сказа́в: ось А́гнець Бо́жий.
37Почу́вши від ньо́го ці слова́, оби́два у́чні пішли́ за Іісу́сом.
38Іісу́с же, оберну́вшись і поба́чивши, що вони́ йдуть за Ним, гово́рить їм: що ви шука́єте? Вони́ сказа́ли Йому́: Равві́! (що означа́є: учи́тель), де Ти живе́ш?
39Гово́рить їм: піді́ть і поба́чите. Вони́ пішли́ і поба́чили, де Він живе́; і пробули́ у Ньо́го той день. А було́ бли́зько деся́тої годи́ни.
40Оди́н з тих двох, які́ чу́ли від Іоа́нна про Іісу́са і пішли́ за Ним, був Андрі́й, брат Си́мона Петра́.
41Він пе́рший знахо́дить свого́ бра́та Си́мона і ка́же йому́: ми знайшли́ Месі́ю, що означа́є: Христо́с;
42і приві́в його́ до Іісу́са. Іісу́с же, погля́нувши на ньо́го, сказа́в: ти – Си́мон, син Іо́ни; ти нарече́шся Ки́фа, що означа́є ка́мінь (Петро́).
зач. 543На дру́гий день Іісу́с захоті́в йти до Галіле́ї, і знахо́дить Фили́па і ка́же йому́: йди за Мно́ю.
44Фили́п же був з Віфсаї́ди, з одного́ мі́ста з Андрі́єм і Петро́м.
45Фили́п знахо́дить Нафана́їла і ка́же йому́: ми знайшли́ Того́, про Котро́го писа́ли Мойсе́й у зако́ні і проро́ки, Іісу́са, си́на Йо́сифа, з Назаре́ту.
46Але́ Нафана́їл сказа́в йому́: чи мо́же щось до́бре бу́ти з Назаре́ту? Фили́п гово́рить йому́: піди́ і подиви́сь.
47Іісу́с, поба́чивши Нафана́їла, яки́й ішо́в до Ньо́го, гово́рить про ньо́го: ось воі́стину ізраїльтя́нин, у яко́му нема́ лука́вства.
48Нафана́їл гово́рить Йому́: зві́дки Ти мене́ зна́єш? Іісу́с відпові́в йому́: перш ніж покли́кав тебе́ Фили́п, Я ба́чив тебе́ під смоко́вницею.
49Нафана́їл відпові́в Йому́: Равві́! Ти – Син Бо́жий, Ти – Цар Ізра́їлів.
50Іісу́с сказа́в йому́ у ві́дповідь: ти ві́риш, тому́ що Я тобі́ сказа́в: Я ба́чив тебе́ під смоко́вницею; поба́чиш бі́льше цього́.
51І гово́рить йому́: і́стинно, і́стинно кажу́ вам: відни́ні поба́чите не́бо відкри́те і А́нгелів Бо́жих, які́ підніма́ються і спуска́ються до Си́на Людсько́го.