Читання днянеділя
На утрені
Лк. 24:1–12 Євангеліє від Луки
зач. 1121У пе́рший же день ти́жня, ду́же ра́но, несучи́ нагото́влені па́хощі, вони́ прийшли́ до гро́бу і ра́зом з ни́ми де́які і́нші;
2але́ знайшли́, що ка́мінь був відва́лений від гро́бу.
3І, увійшо́вши, не знайшли́ ті́ла Го́спода Іісу́са.
4Коли́ ж вони́ не могли́ зрозумі́ти цього́, ра́птом два мужі́ ста́ли пе́ред ни́ми в оде́жах блиску́чих.
5І коли́ вони́ наляка́лись і схили́лися обли́ччям до землі́, сказа́ли їм: що ви шука́єте живо́го між ме́ртвими?
6Нема́ Його́ тут: Він воскре́с; згада́йте, як Він говори́в вам, коли́ був ще в Галіле́ї,
7ка́жучи, що Си́нові Людсько́му нале́жить бу́ти ви́даному до рук люде́й грі́шників, і бу́ти розп’я́тим, і на тре́тій день воскре́снути.
8І згада́ли вони́ слова́ Його́;
9і, поверну́вшись від гро́бу, сповісти́ли про все те одинадцятьо́х і всіх і́нших.
10То були́ Магдали́на Марі́я, і Іоа́нна, і Марі́я, ма́ти Я́кова, та і́нші з ни́ми, які́ сказа́ли про це Апо́столам.
11І здали́ся їм слова́ ї́хні неправди́вими, і вони́ не пові́рили їм.
зач. 11312Петро́ ж, вста́вши, побі́г до гро́бу і, нахили́вшись, поба́чив самі́ лише́ пелени́, що лежа́ли, і пішо́в наза́д, диву́ючись тому́, що ста́лося.
На літургії
Апостол
Еф. 5:9–19 Послання до Ефесян
9бо плід Ду́ха є у вся́кій бла́гості, пра́ведності та і́стині.
10Дослі́джуйте, що уго́дне Бо́гові,
11і не бері́ть у́часті в безплі́дних діла́х те́мряви, але́ і викрива́йте.
12Бо про те, що вони́ ро́блять тає́мно, со́ромно і говори́ти.
13Все ж те, що викрива́ється, стає́ я́вним від сві́тла, бо все, що стає́ я́вним, є сві́тло.
14Тому́ ска́зано: встань, спля́чий, і воскре́сни з ме́ртвих, і осві́тить тебе́ Христо́с.
15О́тже, гляді́ть, поступа́йте обере́жно, не як нерозу́мні, а як му́дрі,
16ціну́ючи час, бо дні лука́ві.
17О́тже, не бу́дьте нерозсу́дливі, а пізнава́йте, що є во́ля Бо́жа.
18І не впива́йтесь вино́м, від яко́го бува́є розпу́ста; а наповня́йтесь Ду́хом,
19повча́ючи самі́ себе́ псалма́ми та славосло́вленнями і піснеспі́вами духо́вними, співа́ючи і прославля́ючи в серця́х ва́ших Го́спода,
Ап. 1 Кор. 4:9–16 Перше послання до Коринфян
зач. 1319Бо я ду́маю, що нам, посла́нникам оста́ннім, Бог суди́в бу́ти ні́би засу́дженими на смерть, бо ми ста́ли позо́рищем сві́тові, А́нгелам і лю́дям.
10Ми безу́мні Христа́ ра́ди, а ви му́дрі у Христі́; ми не́мічні, а ви міцні́; ви у сла́ві, а ми в безче́сті.
11На́віть дони́ні те́рпимо го́лод і спра́гу, і наготу́ і побо́ї, і поневіря́ємось,
12і тру́димось, працю́ючи свої́ми рука́ми. Лихосло́влять нас, ми благословля́ємо; го́нять нас, ми те́рпимо;
13ганьбля́ть нас, ми мо́лимось; ми як сміття́ для сві́ту, як по́рох, що усі́ то́пчуть дони́ні.
14Це пишу́ не для то́го, щоб вас посоро́мити, а наставля́ю на ро́зум вас, як діте́й мої́х улю́блених,
15бо хоч у вас ти́сячі наста́вників у Христі́, та не бага́то отці́в; я роди́в вас у Христі́ Іісу́сі благові́стям.
16Тому́ блага́ю вас: поді́бні мені́ бу́дьте, як я Христу́.
Євангеліє
Лк. 10:25–37 Євангеліє від Луки
зач. 5325І ось, оди́н зако́нник встав і, спокуша́ючи Його́, сказа́в: Учи́телю! що зроби́ти мені́, щоб успадкува́ти життя́ ві́чне?
26Він же сказа́в йому́: в зако́ні що напи́сано? як чита́єш?
27Він сказа́в у ві́дповідь: возлюби́ Го́спода Бо́га твого́ усім серце́м твої́м, і усіє́ю душе́ю твоє́ю, та усіє́ю си́лою твоє́ю, і всім ро́зумом твої́м, і бли́жнього твого́, як само́го себе́.
28Іісу́с сказа́в йому́: пра́вильно ти відповіда́в; так роби́ і бу́деш жи́ти.
29Він же, бажа́ючи ви́правдати себе́, сказа́в Іісу́сові: а хто мій бли́жній?
30На це Іісу́с сказа́в: оди́н чолові́к ішо́в з Ієрусали́ма до Ієрихо́на і потра́пив до рук розбі́йників, котрі́ зняли́ з ньо́го оде́жу, пора́нили його́ і пішли́, залиши́вши його́ ле́две живо́го.
31Тра́пилось одному́ свяще́нникові йти тіє́ю доро́гою і, поба́чивши його́, пройшо́в ми́мо.
32Так са́мо і леві́т, що був на то́му мі́сці, підійшо́в, подиви́вся і пройшо́в ми́мо.
33Яки́йсь же самаряни́н, проїжджа́ючи, натра́пив на ньо́го і, поба́чивши його́, змилосе́рдився
34і, підійшо́вши, перев’яза́в йому́ ра́ни, полива́ючи оли́вою і вино́м; і, посади́вши його́ на свого́ осла́, приві́з його́ до гости́ниці і потурбува́вся про ньо́го;
35а на дру́гий день, від’їжджа́ючи, ви́йняв два динарі́я, дав вла́сникові гости́ниці і сказа́в йому́: потурбу́йся про ньо́го; і якщо́ ви́тратиш на ньо́го бі́льше, я, поверта́ючись, відда́м тобі́.
36О́тже, хто з тих трьо́х, здає́ться тобі́, був бли́жній для то́го, що потра́пив до рук розбі́йників?
37Він сказа́в: той, що змилосе́рдився над ним. Тоді́ Іісу́с сказа́в йому́: іди́, і ти роби́ так са́мо.
Ап. Мф. 9:9–13 Євангеліє від Матфея
зач. 309Прохо́дячи зві́дти, Іісу́с поба́чив чолові́ка, що сиді́в бі́ля ми́тниці, на ім’я́ Матфе́й, і ка́же йому́: іди́ за Мно́ю. І він вста́в і пішо́в за Ним.
10І коли́ Іісу́с возлежа́в у до́мі, прийшло́ ба́гато ми́тарів і грі́шників і возлежа́ли з Ним і у́чнями Його́.
11Поба́чивши те, фарисе́ї сказа́ли у́чням Його́: для чо́го Учи́тель ваш ї́сть і п’є з ми́тарями і грі́шниками?
12Іісу́с же, почу́вши це, сказа́в їм: не здоро́ві потребу́ють лі́каря, а неду́жі,
13піді́ть та навчі́ться, що зна́чить: ми́лості хо́чу, а не же́ртви. Бо Я прийшо́в покли́кати не пра́ведників, а грі́шників до покая́ння.