Читання днянеділя
На утрені
Мк. 16:9–20 Євангеліє від Марка
зач. 719Воскре́снувши ра́но в пе́рший день ти́жня, Іісу́с спе́ршу яви́вся Марі́ї Магдали́ні, з яко́ї ви́гнав сім бі́сів.
10Вона́ пішла́ і сповісти́ла тих, які були́ з Ним, що пла́кали і рида́ли;
11але вони́, почу́вши, що Він живи́й і що вона́ ба́чила Його́, – не пові́рили.
12Пі́сля цьо́го яви́вся в і́ншому о́бразі двом з них на доро́зі, коли́ вони́ йшли до се́ла.
13І ті, поверну́вшись, сповісти́ли і́ншим; але́ і їм не пові́рили.
14Наре́шті, яви́вся сами́м одинадцятьо́м, коли́ вони́ возлежа́ли на вече́рі, і доріка́в їм за неві́р’я і жорстокосе́рдість, що не пові́рили тим, які́ ба́чили Його́ воскре́слим.
15І сказа́в їм: іді́ть по всьо́му сві́ті і пропові́дуйте Єва́нгеліє всьо́му творі́нню.
16Хто бу́де ві́рувати і охре́ститься, бу́де спасе́ний; а хто не бу́де ві́рувати, бу́де осу́джений.
17Ві́руючих супрово́джуватимуть такі́ знаме́ння: і́менем Мої́м виганя́тимуть бі́сів; говори́тимуть нови́ми мо́вами,
18бра́тимуть змій; і якщо́ отру́йне ви́п’ють, не пошко́дить їм; покладу́ть ру́ки на неду́жих, і вони́ бу́дуть здоро́ві.
19І так Госпо́дь, пі́сля розмо́ви з ни́ми, возні́сся на не́бо і сів право́руч Бо́га.
20Вони́ ж пішли́ і пропові́дували всю́ди, при Госпо́дній допомо́зі і підтве́рдженні сло́ва супрово́джуючими знаме́ннями. Амі́нь.
На літургії
Апостол
Еф. 4:1–6 Послання до Ефесян
зач. 2241Ото́ж я, в’я́зень зара́ди Го́спода, блага́ю вас пово́дитися гі́дно звання́, до яко́го ви покли́кані,
2з уся́кою смиренному́дрістю й ла́гідністю та довготерпі́нням, те́рплячи оди́н о́дного любо́в’ю,
3пра́гнучи зберіга́ти є́дність ду́ху в сою́зі ми́ру.
4Одне́ ті́ло і оди́н дух, як ви й покли́кані до одніє́ї наді́ї покли́кання ва́шого;
5оди́н Госпо́дь, одна́ ві́ра, одне́ хре́щення,
6оди́н Бог і Оте́ць усі́х, Котри́й над усіма́, і че́рез усі́х, і в усі́х нас.
Богородиці Флп. 2:5–11 Послання до Филип'ян
зач. 2405бо у вас пови́нні бу́ти ті са́мі почува́ння, які́ і у Христі́ Іісу́сі:
6Він, бу́дучи о́бразом Бо́жим, не вважа́в за посяга́ння бу́ти рі́вним Бо́гові;
7але́ прини́зив Себе́ Само́го, прийня́вши о́браз раба́, зроби́вшись поді́бним до люде́й, і з ви́гляду став як чолові́к;
8смири́в Себе́, був слухня́ним аж до сме́рті, і сме́рті хре́сної.
9Тому́ і Бог звели́чив Його́ і дав Йому́ ім’я́ ви́ще над уся́ке ім’я́,
10щоб пе́ред і́менем Іісу́са схили́лося вся́ке колі́но небе́сних, земни́х і преіспо́дніх,
11і вся́кий язи́к спові́дував, що Госпо́дь Іісу́с Христо́с у сла́ву Бо́га Отця́.
Євангеліє
Лк. 8:41–56 Євангеліє від Луки
41І ось, прийшо́в чолові́к на ім’я́ Іаі́р, яки́й був нача́льником синаго́ги; і, припа́вши до ніг Іісу́сових, блага́в Його́ увійти́ до ньо́го в дім,
42бо у ньо́го була́ єди́на дочка́ ро́ків двана́дцяти, і та була́ при́ смерті. Коли́ ж Він йшов, наро́д тісни́в Його́.
43І жі́нка, що двана́дцять ро́ків стражда́ла кровоте́чею, яка́, ви́тративши на лікарі́в все своє́ майно́, ні в жо́дного не змогла́ ви́лікуватися,
44підійшо́вши зза́ду, доторкну́лася до кра́ю оде́жі Його́; і відра́зу кровоте́ча у не́ї зупини́лась.
45І сказа́в Іісу́с: хто доторкну́вся до Ме́не? Коли́ ж усі́ відмовля́лись, Петро́ і ті, що були́ з Ним, сказа́ли: Наста́внику! наро́д ото́чує Тебе́ і тісни́ть, – і Ти гово́риш: хто доторкну́вся до Ме́не?
46Іісу́с же сказа́в: хтось доторкну́вся до Ме́не, бо Я відчу́в си́лу, що ви́йшла з Ме́не.
47Жі́нка, поба́чивши, що вона́ не втаї́лася, тремтячи́, підійшла́ і, впа́вши пе́ред Ним, розповіла́ Йому́ пе́ред усі́м наро́дом, з яко́ї причи́ни доторкну́лася до Ньо́го і як ра́птом зціли́лась.
48Він сказа́в їй: дерза́й, до́чко! ві́ра твоя́ спасла́ тебе́; іди́ з ми́ром.
49Коли́ Він ще говори́в це, прихо́дить оди́н з до́му нача́льника синаго́ги і гово́рить йому́: твоя́ дочка́ вме́рла; не турбу́й Учи́теля.
50Іісу́с же, почу́вши це, сказа́в йому́: не бі́йся, ті́льки ві́руй, і спасе́на бу́де.
51Прийшо́вши в дім, не дозво́лив увійти́ нікому́, крім Петра́, Іоа́нна і Я́кова, та ба́тька і ма́тері тіє́ї ді́вчини.
52Всі пла́кали і рида́ли за не́ю. А Він сказа́в: не пла́чте, вона́ не вме́рла, а спить.
53І смі́ялися з Ньо́го, зна́ючи, що вона́ вме́рла.
54Він же, ви́славши всіх геть, взя́вши її́ за ру́ку, ви́голосив: ді́вчино! встань.
55І верну́вся дух її́; і вона́ за́раз же вста́ла, і Він звелі́в да́ти їй ї́сти.
56І здивува́лися батьки́ її́. Він же звелі́в їм ніко́му не каза́ти про те, що ста́лося.
Богородиці Лк. 10:38–42;11:27–28 Євангеліє від Луки
зач. 5410:38Коли́ вони́ йшли, прийшо́в Він до одного́ села́; тут жі́нка, на ім’я́ Ма́рфа, прийняла́ Його́ в свій дім;
39у не́ї була́ сестра́, що звала́сь Марі́я, котра́ сі́ла бі́ля ніг Іісу́са і слу́хала сло́во Його́.
40Ма́рфа ж клопота́лась про вели́ку гости́ну і, підійшо́вши, сказа́ла: Го́споди! чи Тобі́ байду́же, що сестра́ моя́ поки́нула мене́ одну́ служи́ти? скажи́ їй, щоб допомогла́ мені́.
41Іісу́с же сказа́в їй у ві́дповідь: Ма́рфо! Ма́рфо! ти турбу́єшся і клопо́чешся бага́то чим,
42а одного́ ті́льки тре́ба; Марі́я ж ви́брала найкра́щу ча́стку, яка́ не відбере́ться від не́ї.
11:27Коли́ ж Він це говори́в, одна́ жі́нка, підня́вши го́лос з наро́ду, сказа́ла Йому́: блаже́нна утро́ба, що носи́ла Тебе́, і гру́ди, що годува́ли Тебе́!
28А Він сказа́в: блаже́нні ті, що слу́хають сло́во Бо́же і вико́нують його́.