Читання днянеділя

На утрені

Ін. 20:1–10 Євангеліє від Іоанна

зач. 631У пе́рший же день ти́жня Марі́я Магдали́на прихо́дить до гро́бу вра́нці, коли́ було́ ще те́мно, і ба́чить, що ка́мінь відва́лений від гро́бу.

2І ось, біжи́ть і прихо́дить до Си́мона Петра́ і до дру́гого у́чня, яко́го люби́в Іісу́с, і ка́же їм: взяли́ Го́спода з гро́бу і не зна́ємо, де покла́ли Його́.

3Нега́йно ж ви́йшов Петро́ і дру́гий у́чень та пішли́ до гро́бу.

4Вони́ побі́гли оби́два ра́зом; але́ дру́гий у́чень біг скорі́ше від Петра́, і прийшо́в до гро́бу пе́рший.

5І, нахили́вшись, поба́чив, що лежа́ть пе́лени; але́ не ввійшо́в у гроб.

6Слі́дом за ним прихо́дить Си́мон Петро́, і вхо́дить у гроб, і ба́чить одні́ лиш пе́лени, що лежа́ли,

7і хусти́ну, яка́ була́ на голові́ Його́, лежа́ла зго́рнена по-особли́вому, не з пе́ленами, а о́сторонь на і́ншому мі́сці.

8Тоді́ ввійшо́в і дру́гий у́чень, що рані́ше прийшо́в до гро́бу, і поба́чив, і уві́рував.

9Бо вони́ ще не зна́ли з Писа́ння, що Йому́ нале́жало воскре́снути з ме́ртвих.

10Тоді́ у́чні зно́ву поверну́лись до се́бе.

На літургії

Апостол

Рим. 15:1–7 Послання до Римлян

зач. 1161Ми, си́льні, пови́нні терпі́ти не́мочі безси́льних і не собі́ догоджа́ти.

2Ко́жен з нас пови́нен догоджа́ти бли́жньому на бла́го, для повча́ння.

3Бо й Христо́с не Собі́ догоджа́в, але, як напи́сано: лихослі́в’я тих, що лихосло́вили Тебе́, впа́ли на Ме́не.

4А все, що напи́сано було́ рані́ше, напи́сано нам на повча́ння, щоб ми терпі́нням і вті́хою з Писа́ння зберіга́ли наді́ю.

5Бог же терпі́ння і вті́хи хай да́рує вам бу́ти в одноду́мстві між собо́ю, за вче́нням Христа́ Іісу́са,

6щоб ви одноду́шно, єди́ними уста́ми сла́вили Бо́га і Отця́ Го́спода на́шого Іісу́са Христа́.

зач. 1177Тому́ прийма́йте оди́н о́дного, як і Христо́с прийня́в вас до сла́ви Бо́жої.

Євангеліє

Мф. 9:27–35 Євангеліє від Матфея

зач. 3327Коли́ йшов Іісу́с зві́дти, за Ним слі́дом ішли́ дво́є сліпи́х і крича́ли: поми́луй нас, Іісу́се, си́ну Дави́дів!

28Коли́ ж Він увійшо́в у дім, сліпі́ приступи́ли до Ньо́го. І гово́рить їм Іісу́с: чи ві́руєте, що Я мо́жу це зроби́ти? Вони́ гово́рять Йому́: так, Го́споди!

29Тоді́ Він доторкну́вся до оче́й ї́хніх і сказа́в: по ві́рі ва́шій хай бу́де вам.

30І відкри́лися о́чі ї́хні; і сказа́в їм Іісу́с суво́ро: пильну́йте ж, щоб ніхто́ не дові́дався.

31А вони́, ви́йшовши, розголоси́ли про Ньо́го по всій землі́ тій.

32Коли́ ж ті вихо́дили, то привели́ до Ньо́го чолові́ка німо́го біснува́того.

33І коли́ бі́са було́ ви́гнано, німи́й поча́в говори́ти. І наро́д, диву́ючись, каза́в: ніко́ли не було́ тако́го в Ізра́їлі.

34А фарисе́ї говори́ли: Він виганя́є бі́сів си́лою кня́зя бісі́вського.

35І ходи́в Іісу́с по всіх міста́х і се́лах, навча́ючи в ї́хніх синаго́гах, пропові́дуючи Єва́нгеліє Ца́рства і зціля́ючи вся́ку хворо́бу і вся́ку не́міч у лю́дях.