Читання днячетвер

На літургії

Апостол

Діян. 25:13–19 Діяння святих апостолів

зач. 4813Че́рез де́кілька днів цар Агри́ппа і Верені́ка прибули́ до Кеса́рії поздоро́вити Феста.

14І як вони́ пробули́ там бага́то днів, то Фест розпові́в царе́ві про Па́вла, ка́жучи: тут є чолові́к, зали́шений Фе́ліксом, у кайда́нах,

15на яко́го, під час мого́ перебува́ння в Ієрусали́мі, з’яви́лися із ска́ргою первосвяще́нники і старі́йшини іуде́йські, вимага́ючи осу́дження його́.

16Я відпові́в їм, що у ри́млян нема́ зви́чаю видава́ти на смерть будь-яко́го чолові́ка, перш ніж звинува́чуваний не ма́тиме пе́ред собо́ю обвинувачі́в і отри́має пра́во захища́тися про́ти звинува́чення.

17Коли́ ж вони́ тут зійшли́ся, то, без вся́кого зволіка́ння, на дру́гий же день я сів на суді́йське мі́сце і звелі́в привести́ того́ чолові́ка.

18Обступи́вши його́, обвинувачі́ не подали́ жо́дного із звинува́чень, які́ я припуска́в;

19але́ вони́ ма́ли з ним де́які супере́чки про Богошанува́ння ї́хнє і про яко́гось Іісу́са поме́рлого, про Котро́го Па́вел стве́рджував, що Він живи́й.

Прп. 2 Кор. 4:6–15 Друге послання до Коринфян

зач. 1766тому́ що Бог, Котри́й звелі́в, щоб з те́мряви зася́яло сві́тло, ося́яв на́ші серця́, щоб просвіти́ти нас пізна́нням сла́ви Бо́жої в осо́бі Іісу́са Христа́.

7Але́ скарб цей ми но́симо в гли́няних сосу́дах, щоб ве́лич си́ли припи́сувалась Бо́гові, а не нам.

8Нас звідусі́ль ти́снуть, але́ ми не сти́снені; ми в безви́хідних обста́винах, але́ не втрача́ємо наді́ї;

9нас го́нять, але́ ми не поки́нуті; пригно́блені, але́ не ги́немо.

10Завжди́ но́симо в ті́лі ме́ртвість Го́спода Іісу́са, щоб і життя́ Іісу́сове відкри́лося в ті́лі на́шому.

11Бо ми живі́ безуста́нно віддаємо́ся на смерть зара́ди Іісу́са, щоб і життя́ Іісу́сове відкри́лося у сме́ртній пло́ті на́шій,

12то ж смерть ді́є в нас, а життя́ у вас.

зач. 17713Але́, ма́ючи той же дух ві́ри, як напи́сано: я ві́рував і тому́ говори́в, і ми ві́руємо, тому́ й гово́римо,

14зна́ючи, що Той, Хто воскреси́в Го́спода Іісу́са, воскреси́ть че́рез Іісу́са і нас і поста́вить пе́ред Собо́ю з ва́ми.

15Бо все для вас, щоб ще́дрість благода́ті в багатьо́х ви́кликала ще бі́льшу вдя́чність на сла́ву Бо́жу.

Євангеліє

Ін. 16:23–33 Євангеліє від Іоанна

23І в той день ви не спита́єте Мене́ ні про що. І́стинно, і́стинно кажу́ вам: чого́ ті́льки попро́сите Отця́ в ім’я́ Моє́, дасть вам.

зач. 5524Дони́ні ви нічо́го не проси́ли в ім’я́ Моє́; просі́ть, і оде́ржите, щоб ра́дість ва́ша була́ по́вна.

25До́сі Я говори́в вам при́тчами; але́ настає́ час, коли́ вже не бу́ду говори́ти вам при́тчами, а про́сто сповіщу́ вам про Отця́.

26В той день бу́дете проси́ти в ім’я́ Моє́, і не кажу́ вам, що Я блага́тиму Отця́ за вас:

27бо Сам Оте́ць лю́бить вас, тому́ що ви полюби́ли Мене́ і уві́рували, що Я зійшо́в від Бо́га.

28Я зійшо́в від Отця́ і прийшо́в у світ; і зно́ву залиша́ю світ і йду до Отця́.

29У́чні Його́ сказа́ли Йому́: ось, тепе́р Ти гово́риш пря́мо, і при́тчі не ка́жеш нія́кої.

30Тепе́р ба́чимо, що Ти все зна́єш і не потребу́єш, щоб хто запи́тував Тебе́. Тому́ і ві́руємо, що Ти від Бо́га зійшо́в.

31Іісу́с відпові́в їм: тепе́р ві́руєте?

32Ось, настає́ час, і вже наста́в, коли́ ви розі́йдетесь ко́жний в свою́ сто́рону і Мене́ зали́шите одного́, але́ Я не оди́н, бо Оте́ць зі Мно́ю.

33Це сказа́в Я вам, щоб ви ма́ли в Мені́ мир. У сві́ті бу́дете ма́ти скорбо́ту, але́ мужа́йтесь: Я перемі́г світ.

Прп. Лк. 14:25–35 Євангеліє від Луки

зач. 7725З Ним ішло́ бага́то наро́ду; і, оберну́вшись, Він сказа́в їм:

26коли́ хто прихо́дить до Ме́не і не знена́видить ба́тька свого́ і ма́тері, жі́нки і діте́й, браті́в і сесте́р, та ще й життя́ свого́, той не мо́же бу́ти Мої́м у́чнем;

27і хто не несе́ хреста́ свого́ і йде за Мно́ю, той не мо́же бу́ти Мої́м у́чнем.

28Бо хто з вас, бажа́ючи будува́ти ба́шту, не ся́де спе́ршу і не обчи́слить витра́т, чи має він, що потрі́бне для її́ будівни́цтва,

29щоб, коли́ закладе́ осно́ву і не змо́же закінчи́ти, усі́, хто поба́чить, не почали́ смія́тися з ньо́го,

30ка́жучи: цей чолові́к поча́в будува́ти, та не зміг закінчи́ти?

31Або́ яки́й цар, ідучи́ на війну́ про́ти і́ншого царя́, не ся́де і не пора́диться спе́ршу, чи змо́же він з десятьма́ ти́сячами ста́ти про́ти то́го, хто йде на ньо́го з двадцятьма́ ти́сячами?

32Якщо́ ж ні, то по́ки той ще дале́ко, він пошле́ до ньо́го посо́льство проси́ти про мир.

33Так і ко́жний з вас, хто не відрече́ться від усьо́го, що ма́є, не мо́же бу́ти Мої́м у́чнем.

34Сіль – до́бра річ; але́ якщо́ сіль втра́тить си́лу, то чим ви́правити її́?

35Ні в зе́млю, ні на гній не годи́ться; геть викида́ють її́. Хто ма́є ву́ха слу́хати, хай слу́хає!