Читання днянеділя
На утрені
Мк. 16:1–8 Євангеліє від Марка
зач. 701Як мину́ла субо́та, Марі́я Магдали́на і Марі́я Я́ковлева і Саломі́я купи́ли па́хощі, щоб піти́ пома́зати Його́.
2І ду́же ра́но, в пе́рший день ти́жня, як схо́дило со́нце, прийшли́ до гро́бу,
3і гово́рять між собо́ю: хто відва́лить нам ка́мінь від двере́й гро́бу?
4І, гля́нувши, поба́чили, що ка́мінь відва́лений; а він був ду́же вели́кий.
5І, увійшо́вши у гроб, поба́чили юнака́, яки́й сиді́в право́руч і був одя́гнений у бі́лу оде́жу; і вжахну́лися.
6А він ка́же їм: не жаха́йтеся; Іісу́са шука́єте Назаряни́на, розп’я́того; Він воскре́с; Його́ нема́ тут. Ось мі́сце, де Його́ положи́ли.
7Але́ йдіть, скажі́ть у́чням Його́ і Петро́ві, що Він бу́де рані́ше за вас у Галіле́ї; там Його́ поба́чите, як Він сказа́в вам.
8І, ви́йшовши, вони́ побі́гли від гро́бу; їх охопи́в тре́пет і жах, і ніко́му нічо́го не сказа́ли, бо боя́лися.
На літургії
Апостол
1 Кор. 6:12–20 Перше послання до Коринфян
зач. 13512Усе́ мені́ дозво́лено, та не все кори́сне; все мені́ дозво́лено, та ніщо́ не пови́нно володі́ти мно́ю.
13Ї́жа для че́рева, і че́рево для ї́жі; але́ Бог зни́щить і те і дру́ге. Ті́ло ж не для блу́ду, а для Го́спода, і Госпо́дь для ті́ла.
14Бог воскреси́в Го́спода, воскреси́ть і нас си́лою Своє́ю.
15Хіба́ не зна́єте, що тіла́ ва́ші є чле́ни Христо́ві? Ото́ж чи візьму́ чле́ни Христо́ві, щоб зроби́ти їх чле́нами блудни́ці? Зо́всім ні!
16Чи не зна́єте, що той, хто з’є́днується з блудни́цею, стає́ одни́м ті́лом з не́ю? бо ска́зано: дво́є бу́дуть одна́ плоть.
17А хто з’є́днується з Го́сподом, той є оди́н дух з Го́сподом.
18Уника́йте блудодія́ння; вся́кий гріх, що його́ чи́нить люди́на, є по́за ті́лом, а блудни́к про́ти вла́сного ті́ла гріши́ть.
19Хіба́ не зна́єте, що тіла́ ва́ші є храм Свято́го Ду́ха, Котри́й живе́ у вас і Яко́го ви ма́єте від Бо́га, і ви не свої́?
зач. 13620Бо ви ку́плені дорого́ю ціно́ю. Тому́ прославля́йте Бо́га і в тіла́х ва́ших і в ду́шах ва́ших, які́ є Бо́жі.
Мчч. Рим. 8:28–39 Послання до Римлян
зач. 9928До то́го зна́ємо, що тим, які́ лю́блять Бо́га, покли́каним з Його́ во́лі, усе́ сприя́є для бла́га.
29Бо кого́ Він передба́чив, тим і напере́д ви́значив бу́ти поді́бними до о́бразу Си́на Свого́, щоб Він був перворо́дним між багатьма́ бра́ттями.
30А кого́ Він напере́д ви́значив, тих і покли́кав; а кого́ покли́кав, тих і ви́правдав; а кого́ ви́правдав, тих і просла́вив.
31Що ж сказа́ти на це? Якщо́ Бог за нас, хто про́ти нас?
32Той, Котри́й Си́на Свого́ не пощади́в, а ви́дав Його́ за всіх нас, як з Ним не да́рує нам і всього́?
33Хто бу́де звинува́чувати ви́браних Бо́жих? Бог виправдо́вує їх.
34Хто осу́джує? Христо́с Іісу́с поме́р, але́ й воскре́с: Він і право́руч Бо́га, Він і хода́тайствує за нас.
35Хто відлу́чить нас від любо́ві Бо́жої: скорбо́та, чи у́тиски, чи гоні́ння, чи го́лод, чи нагота́, або́ небезпе́ка, чи меч? як напи́сано:
36за Те́бе умертвля́ють нас ко́жен день; вважа́ють нас за ове́ць (прире́чених) на зако́лення.
37Але́ все це перебо́рюємо си́лою Того́, Хто полюби́в нас.
38Бо я впе́внений, що ні смерть, ні життя́, ні А́нгели, ні Нача́ла, ні Си́ли, ні тепе́рішнє, ні майбу́тнє,
39ні висота́, ні глибина́, ні і́нше яке́ творі́ння не мо́же відлучи́ти нас від любо́ві Бо́жої в Христі́ Іісу́сі, Го́споді на́шому.
Євангеліє
Лк. 15:11–32 Євангеліє від Луки
зач. 7911Ще сказа́в: у одного́ чолові́ка було́ два сини́;
12і сказа́в моло́дший з них ба́тькові: о́тче! дай мені́ части́ну майна́, що нале́жить мені́. І ба́тько розділи́в між ни́ми майно́.
13Че́рез кі́лька днів моло́дший син, зібра́вши все, пішо́в у дале́кий край і там розтра́тив своє́ майно́, живучи́ розпу́тно.
14Коли́ ж він усе́ прожи́в, наста́в вели́кий го́лод у тій краї́ні, і він поча́в бідува́ти;
15і пішо́в, приста́в до одного́ з жи́телів тіє́ї краї́ни; а той посла́в його́ на свої́ поля́ па́сти свине́й;
16і він ра́дий був наси́титись ріжка́ми, які́ ї́ли сви́ні, але́ ніхто́ не дава́в йому́.
17Опам’ята́вшись, він сказа́в: скі́льки на́ймитів у ба́тька мого́ ма́ють на́дмір хлі́ба, а я вмира́ю з го́лоду;
18вста́ну, піду́ до ба́тька мого́ і скажу́ йому́: о́тче! согріши́в я про́ти не́ба і пе́ред тобо́ю
19і вже недосто́йний зва́тися твої́м си́ном; прийми́ ме́не як одного́ з на́ймитів твої́х.
20Встав і пішо́в до ба́тька свого́. І коли́ він був ще дале́ко, ба́тько поба́чив його́ і перепо́внився жа́лем; побі́г, і ки́нувся йому́ на ши́ю і цілу́вав його́.
21Син же сказа́в йому́: о́тче! я согріши́в про́ти не́ба і пе́ред тобо́ю і вже недосто́йний зва́тись твої́м си́ном.
22А ба́тько сказа́в ра́бам свої́м: принесі́ть кра́щу оде́жу і одягні́ть його́, і да́йте пе́рстень на ру́ку його́ і взуття́ на но́ги;
23і приведі́ть годо́ване теля́, і заколі́ть; бу́демо ї́сти й весели́тись!
24бо син мій цей був ме́ртвий і ожи́в, пропа́в був і знайшо́вся. І почали́ весели́тися.
25А ста́рший син його́ був у по́лі; і коли́, поверта́ючись, набли́зився до до́му, почу́в спі́ви та ра́дощі;
26і, покли́кавши одного́ із слуг, запита́в: що це таке́?
27Він сказа́в йому́: брат твій прийшо́в; і ба́тько твій заколо́в годо́ване теля́, бо зустрі́в його́ здоро́вим.
28Він розгні́вався і не хоті́в увійти́. Ба́тько ж його́, ви́йшовши, кли́кав його́.
29Але́ він сказа́в у ві́дповідь ба́тькові: ось, я сті́льки ро́ків служу́ тобі́ і ніко́ли не переступа́в нака́зів твої́х, але́ ти ніко́ли не дав мені́ й козля́ти, щоб мені́ повесели́тися з дру́зями мої́ми.
30А коли́ цей син твій, що змарнува́в добро́ своє́ з блудни́цями, прийшо́в, ти заколо́в для ньо́го годо́ване теля́.
31Він же сказа́в йому́: си́ну мій! ти завжди́ зі мно́ю, і все моє́ твоє́,
32а з то́го нале́жить раді́ти й весели́тись, що брат твій цей був ме́ртвий і ожи́в, пропа́в був і знайшо́вся.
Мчч. Лк. 21:8–19 Євангеліє від Луки
зач. 1058Він сказа́в: стережі́ться, щоб вас не ввели́ в заблу́дження, бо бага́то при́йде під і́менем Мої́м, ка́жучи, що це Я. І час цей бли́зько: не ході́ть за ни́ми.
9Коли́ почу́єте про ві́йни та завору́шення, не жаха́йтеся, бо цьому́ нале́жить бу́ти рані́ш; але́ не в той час кіне́ць.
10Тоді́ сказа́в їм: повста́не наро́д на наро́д і ца́рство на ца́рство.
11Бу́дуть вели́кі землетру́си по місця́х, і го́лод, і мор, і жахли́ві я́вища, і вели́кі знаме́ння з не́ба.
зач. 10612А пе́ред усі́м тим накладу́ть на вас ру́ки і гна́тимуть вас, віддаючи́ в синаго́ги і в темни́ці, і поведу́ть пе́ред царі́в і прави́телів за ім’я́ Моє́.
13І бу́де це вам для сві́дчення.
14Ото́ж покладі́ть собі́ на се́рці не заду́мувати напере́д, що відповіда́ти,
15бо Я дам вам уста́ і прему́дрість, які́й не змо́жуть пере́чити, ні протистоя́ти всі, хто проти́виться вам.
16І видава́тимуть вас і батьки́, і брати́, і ро́дичі, і дру́зі, і де́кого з вас умертвля́ть;
17і знена́видять вас усі́ за ім’я́ Моє́,
18але́ й волоси́на з голови́ ва́шої не пропаде́, –
19терпі́нням ва́шим спаса́йте ду́ші ва́ші.
На утрені до звичайних двох полієлейних псалмів додається псалом 136-й «На реках Вавилонских...». Цей же псалом співається і в дві наступні неділі. Величання новомученикам: «Величаем вас, святии новомученицы и исповедницы Церкви Русския, и чтем честная страдания ваша, яже за Христа претерпели есте». Поминання всіх під час гоніння безбожного за віру Христову постраждалих. На заупокійній єктенії додається особливе прохання: «Еще молимся о упокоении душ усопших рабов Божиих во дни лихолетия за веру Христову безвинно убиенных, страдания и истязания претерпевших, в изгнании и заключении горькую смерть приемших, и о еже проститися им всякому прегрешению вольному же и невольному»