Читання дня
2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12
Книга пророка Даниїла
Глава 14
1 Цар Астиаг приклався до батьків своїх, і Кир, персянин, прийняв царство його.
2 І Даниїл жив разом з царем і був славнішим за всіх друзів його.
3 Був у вавилонян ідол, на ім’я Вил, і витрачали на нього щодня двадцять великих мір пшеничного борошна, сорок овець і вина шість мір.
4 Цар шанував його і ходив щодня поклонятися йому; Даниїл же поклонявся Богу своєму. І сказав йому цар: чому ти не поклоняєшся Вилу?
5 Він відповів: тому що я не поклоняюся ідолам, зробленим руками, але поклоняюся живому Богу, Який створив небо і землю і володарює над усякою плоттю.
6 Цар сказав: чи не думаєш ти, що Вил неживий бог? чи не бачиш, скільки він їсть і п’є щодня?
7 Даниїл, посміхнувшись, сказав: не обманюйся, царю; бо він усередині глина, а зовні мідь, і ніколи не їв, не пив.
8 Тоді цар, розгнівавшись, прикликав жерців своїх і сказав їм: якщо ви не скажете мені, хто з’їдає все це, то помрете.
9 Якщо ж ви доведете мені, що з’їдає це Вил, то помре Даниїл, тому що сказав хулу на Вила. І сказав Даниїл цареві: нехай буде за словом твоїм.
10 Жерців Вила було сімдесят, крім дружин і дітей.
11 І прийшов цар з Даниїлом у храм Вила, і сказали жерці Вила: ось, ми вийдемо геть, а ти, царю, постав їжу і, наливши вина, замкни двері і запечатай перснем твоїм.
12 І якщо завтра ти прийдеш і не знайдеш, що усе з’їдено Вилом, ми помремо, або Даниїл, який сказав неправду на нас.
13 Вони не звертали на це уваги, тому що під столом зробили потайний вхід, і через нього завжди входили, і з’їдали це.
14 Коли вони вийшли, цар поставив їжу перед Вилом, а Даниїл наказав слугам своїм, і вони принесли попіл, і посипали весь храм у присутності одного царя, і, вийшовши, замкнули двері, і запечатали царським перснем, і відійшли.
15 Жерці ж, за звичаєм своїм, прийшли вночі з дружинами і дітьми своїми, і все з’їли і випили.
16 На другий день цар встав рано і Даниїл з ним,
17 і сказав: чи цілі печатки, Даниїле? Він сказав: цілі, царю.
18 І як тільки відчинені були двері, цар, глянувши на стіл, викликнув гучним голосом: великий ти, Виле, і немає ніякого обману у тобі!
19 Даниїл, посміхнувшись, утримав царя, щоб він не входив усередину, і сказав: подивися на підлогу і поміть, чиї це сліди.
20 Цар сказав: бачу сліди чоловіків, жінок і дітей.
21 І, розгнівавшись, цар наказав схопити жерців, дружин їхніх і дітей і вони показали потайні двері, якими вони входили і з’їдали, що було на столі.
22 Тоді цар повелів умертвити їх і віддав Вила Даниїлові, і він зруйнував його і храм його.
23 Був на тому місці великий дракон, і вавилоняни шанували його.
24 І сказав цар Даниїлу: чи не скажеш і про цього, що він мідь? ось, він живий, і їсть і п’є; ти не можеш сказати, що цей бог не живий; і отже, поклонися йому.
25 Даниїл сказав: Господу Богу моєму поклоняюся, тому що Він Бог живий.
26 Але ти, царю, дай мені дозвіл, і я умертвлю дракона без меча і жезла. Цар сказав: даю тобі.
27 Тоді Даниїл узяв смоли, жиру і волосся, зварив це разом і, зробивши з цього клубок, кинув його у пащу дракону, і дракон розсівся. І сказав Даниїл: ось ваші святині!
28 Коли ж вавилоняни почули про те, сильно обурилися і повстали проти царя, і сказали: цар зробився юдеєм, Вила зруйнував і убив дракона, і віддав на смерть жреців,
29 і, прийшовши до царя, сказали: віддай нам Даниїла, інакше ми умертвимо тебе і дім твій.
30 І коли цар побачив, що вони сильно наполягають, змушений був віддати їм Даниїла,
31 вони ж кинули його в рів лев’ячий, і він пробув там шість днів.
32 У рові було сім левів, і давалося їм щодня по два тіла і по дві вівці; у цей час їм не давали їх, щоб вони з’їли Даниїла.
33 Був у Юдеї пророк Аввакум, який, зваривши юшку і накришивши хліба у блюдо, йшов на поле, щоб віднести це женцям.
34 Але ангел Господній сказав Аввакуму: віднеси цей обід, який у тебе, у Вавилон до Даниїла, у рів лев’ячий.
35 Аввакум сказав: господарю! Вавилона я ніколи не бачив і рову не знаю.
36 Тоді ангел Господній узяв його за тім’я і, піднявши його за волосся голови його, поставив його у Вавилоні над ровом силою духа свого.
37 І воззвав Аввакум і сказав: Даниїле! Даниїле! візьми обід, який Бог послав тобі.
38 Даниїл сказав: пом’янув Ти про мене, Боже, і не залишив тих, хто любить Тебе.
39 І встав Даниїл і їв; ангел же Божий миттєво поставив Аввакума на його місце.
40 У сьомий день прийшов цар, щоб потужити за Даниїлом і, підійшовши до рову, глянув у нього, і ось, Даниїл сидів.
41 І викликнув цар гучним голосом, і сказав: великий Ти, Господи Боже Даниїлів, і немає іншого, крім Тебе!
42 І наказав витягти Даниїла, а винуватців його погублення кинути у рів, — і вони вмить були з’їдені у присутності його.