Читання дня

2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12

Одкровення святого Іоанна Богослова

Глава 16

1 І почу́в я з хра́му гучни́й го́лос, що говори́в до семи́ А́нгелів: іді́ть і ви́лийте сім чаш гні́ву Бо́жого на зе́млю.

2 Пішо́в пе́рший А́нгел і ви́лив ча́шу свою́ на зе́млю: і зроби́лись тяжкі́ й оги́дні гні́йні ра́ни на лю́дях, котрі́ ма́ли начерта́ння зві́ра і покло́нялися о́бразові його́.

3 Дру́гий А́нгел ви́лив ча́шу свою́ в мо́ре: і зроби́лась кров, ні́би мертвеця́, і все живе́ поме́рло в мо́рі.

4 Тре́тій А́нгел ви́лив ча́шу свою́ у річки́ і джере́ла вод: і зроби́лася кров.

5 І почу́в я А́нгела вод, яки́й говори́в: Пра́ведний Ти, Го́споди, Котри́й є і був, і святи́й, тому́ що так суди́в;

6 за те, що вони́ пролили́ кров святи́х і проро́ків, Ти дав їм пи́ти кров: вони́ досто́йні то́го.

7 І почу́в я і́ншого, що говори́в від жерто́вника: так, Го́споди, Бо́же Вседержи́телю, і́стинні і пра́ведні суди́ Твої́.

8 Четве́ртий А́нгел ви́лив ча́шу свою́ на со́нце: і да́но було́ йому́ пали́ти люде́й вогне́м.

9 І пали́ла люде́й си́льна спе́ка, і вони́ хули́ли ім’я́ Бо́га, Котри́й ма́є вла́ду над ци́ми покара́ннями, і не зрозумі́ли, щоб відда́ти Йому́ сла́ву.

10 П’я́тий А́нгел ви́лив ча́шу свою́ на престо́л зві́ра: і зроби́лося ца́рство його́ те́мне, і вони́ куса́ли язики́ свої́ від стражда́ння,

11 і хули́ли Бо́га небе́сного за стражда́ння свої́ і за ка́ри на них; і не розка́ялись у діла́х свої́х.

12 Шо́стий А́нгел ви́лив ча́шу свою́ у вели́ку рі́чку Євфра́т: і ви́сохла в ній вода́, щоб гото́вий був шлях царя́м від схо́ду со́нячного.

13 І ба́чив я, що вихо́дять з уст драко́на, і з уст зві́ра, і з уст лжепроро́ка три ду́хи не́чисті, поді́бні до жаб:

14 це – де́монські ду́хи, що тво́рять знаме́ння; вони́ вихо́дять до царі́в землі́ усього́ сві́ту, щоб зібра́ти їх на би́тву в той вели́кий день Бо́га Вседержи́теля.

15 Ось, іду́ як зло́дій: блаже́нний, хто пильну́є і береже́ оде́жу свою́, щоб не ходи́ти йому́ наги́м і щоб не поба́чили со́рому його́.

16 І він зібра́в їх на мі́сце, яке́ по-євре́йськи зве́ться Армагеддо́н.

17 Сьо́мий А́нгел ви́лив ча́шу свою́ на пові́тря: і з хра́му небе́сного від престо́лу пролуна́в гучни́й го́лос, яки́й сказа́в: зверши́лось!

18 І зчини́лися бли́скавки, гро́ми і голоси́, і ста́вся вели́кий землетру́с, яко́го не було́ з тіє́ї пори́, як лю́ди на землі́. Таки́й землетру́с! Таки́й вели́кий!

19 І мі́сто ве́лике розпа́лося на три части́ни, і міста́ язи́чеські попа́дали, і Вавіло́н вели́кий зга́даний пе́ред Бо́гом, щоб да́ти йому́ ча́шу вина́ лю́того гні́ву Його́.

20 І вся́кий о́стрів зник, і гір не ста́ло;

21 і град, завбі́льшки як тала́нт, упа́в з не́ба на люде́й; і хули́ли лю́ди Бога́ за покара́ння гра́дом, тому́ що покара́ння від ньо́го було́ ду́же тяжке́.