Читання дня
2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12
Одкровення святого Іоанна Богослова
Глава 14
1 І гля́нув я, і ось, А́гнець стої́ть на горі́ Сіо́ні, і з ним сто со́рок чоти́ри ти́сячі, в яки́х ім’я́ Отця́ Його́ напи́сане на чола́х їх.
2 І почу́в я го́лос з не́ба, на́че го́мін багатьо́х вод і на́че гу́ркіт гро́му си́льного; і почу́в го́лос ні́би гуслярі́в, які́ гра́ють на гу́слях свої́х.
3 Вони́ співа́ють ні́би нову́ пі́сню пе́ред престо́лом і пе́ред чотирма́ твари́нами і ста́рцями; і ніхто́ не міг навчи́тися тіє́ї пі́сні, крім цих ста сорока́ чотирьо́х ти́сяч, ви́куплених від землі́.
4 Це ті, котрі́ не оскверни́лися з жінка́ми, бо вони́ ді́вственники; це ті, котрі́ йдуть услі́д за А́гнцем, куди́ б Він не пішо́в. Вони́ ви́куплені з-по́між люде́й, як пе́рвенці Бо́гові і А́гнцеві,
5 і в уста́х ї́хніх нема́ лука́вства; вони́ непоро́чні пе́ред престо́лом Бо́жим.
6 І поба́чив я і́ншого А́нгела, котри́й леті́в посере́д не́ба і мав ві́чне Єва́нгеліє, щоб благовісти́ти тим, які́ живу́ть на землі́; уся́кому пле́мені, і колі́ну, і язи́кові, й наро́дові;
7 і говори́в він гучни́м го́лосом: бі́йтеся Бо́га і відда́йте Йому́ сла́ву, бо наста́в час су́ду Його́, і поклоні́ться Тому́, Хто створи́в не́бо і зе́млю, і мо́ре і джере́ла вод.
8 І дру́гий А́нгел ішо́в за ним слі́дом, ка́жучи: впав, впав Вавіло́н, мі́сто вели́ке, тому́ що він шале́ним вино́м розпу́сти своє́ї напої́в усі́ наро́ди.
9 І тре́тій А́нгел ішо́в за ним слі́дом, ка́жучи гучни́м го́лосом: якщо́ хто поклоня́ється зві́рові і о́бразові його́ і прийма́є начерта́ння на чоло́ своє́, або́ на ру́ку свою́,
10 той пи́тиме вино́ лю́тості Бо́жої, вино́ нерозве́дене, пригото́влене в ча́ші гні́ву Його́, і бу́де му́чений вогне́м і сі́ркою пе́ред святи́ми А́нгелами і пе́ред А́гнцем;
11 і дим му́чення їх здійма́тиметься пові́к, і не ма́тимуть спо́кою ні вдень, ні вночі́ ті, що поклоня́ються зві́рові і о́бразові його́, і ті, що прийма́ють начерта́ння і́мені його́.
12 Тут терпі́ння святи́х, які́ доде́ржуються за́повідей Бо́жих і ві́ри в Іісу́са.
13 І почу́в я го́лос з не́ба, яки́й говори́в мені́: напиши́: відни́ні блаже́нні ме́ртві, які́ вмира́ють у Го́споді. Так, гово́рить Дух, вони́ заспоко́яться від труді́в свої́х і діла́ ї́хні йдуть услі́д за ни́ми.
14 І погля́нув я, і ось сві́тла хма́ра, і на хма́рі сиди́ть поді́бний до Си́на Людсько́го; на голові́ Його́ золоти́й віне́ць, і в руці́ Його́ го́стрий серп.
15 І дру́гий А́нгел ви́йшов з хра́му і ви́кликнув гу́чним го́лосом до Сидя́чого на хма́рі: метни́ серп Твій і жни, бо наста́в час жа́ти; тому́ що жни́во на землі́ вже дозрі́ло.
16 І ки́нув Сидя́чий на хма́рі серп свій на зе́млю, і земля́ була́ пожа́та.
17 І і́нший А́нгел ви́йшов з хра́му, що знахо́диться на не́бі, та́кож з го́стрим серпо́м.
18 І і́нший А́нгел, яки́й ма́є вла́ду над вогне́м, ви́йшов від жерто́вника і з вели́ким кри́ком ви́кликнув до то́го, що ма́є го́стрий серп, ка́жучи: метни́ серп твій го́стрий і обрі́ж гро́на виногра́ду на землі́, бо дозрі́ли вже на ньо́му я́годи.
19 І ки́нув А́нгел серп свій на зе́млю і обрі́зав виногра́д на землі́, і ки́нув у вели́ку виното́ку гні́ву Бо́жого.
20 І пото́птано я́годи у виното́ці за мі́стом, і потекла́ кров з виното́ки на́віть до кі́нських узд на ти́сячу шістсо́т по́прищ.