Читання дня
2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12
Друга книга Маккавейська
Глава 11
1 Коли минуло дуже небагато часу, Лісій, опікун і родич царя, намісник царський, з великим засмученням переносячи те, що сталося,
2 зібрав до вісімдесяти тисяч піхоти і всю кінноту, і вирушив проти юдеїв з наміром зробити місто їхнє місцем проживання еллінів,
3 храм обкласти податком, подібно до інших язичницьких капищ, а священноначалля зробити щорічно продажним.
4 Ніскільки не подумав він про силу Божу, понадіявшись на десятки тисяч піхоти, на тисячі кінноти і на вісімдесят слонів.
5 Вступивши в Юдею і наблизившись до Вефсури, місця укріпленого, віддаленого від Єрусалима стадій на п’ять, він обложив його.
6 Коли Маккавей і ті, що були з ним, довідалися, що він облягає твердині, то з плачем і сльозами разом з народом благали Господа, щоб Він послав доброго ангела на спасіння Ізраїля.
7 Маккавей же, сам перший узявши зброю, переконував інших разом з ним, піддаючи себе небезпекам, допомогти братам; і вони негайно охоче вирушили з ним у похід.
8 Коли вони були поблизу Єрусалима, негайно явився проводирем їх вершник у білому одязі, який потрясав золотою зброєю.
9 Усі вони разом подякували милосердному Богу, й укріпилися духом, готові знищити не тільки людей, але і лютих звірів і навіть залізні стіни.
10 Так прийшли вони, під покровом небесного споборника, з милости до них Господа.
11 Як леви, кинулися вони на ворогів, і уразили їх одинадцять тисяч піших і тисячу шістсот кінних, а всіх інших змусили тікати.
12 Багато хто з них, будучи пораненими, рятувалися роздягненими, і сам Лісій урятувався ганебною втечею.
13 Будучи ж досить розумним і розмірковуючи сам із собою над поразкою, яка трапилася з ним, він зрозумів, що євреї непереможні, тому що всемогутній Бог допомагає їм; тому, пославши до них,
14 запевняв, що він погоджується на всі законні вимоги і переконає царя бути їхнім другом.
15 Маккавей, піклуючись про користь, погодився на все, що пропонував Лісій; бо цар схвалив усе, що запропонував Маккавей Лісію у листі щодо юдеїв.
16 Лист же, написаний Лісієм до юдеїв, був такого змісту: «Лісій народу юдейському — радуватися.
17 Іоан і Авессалом, вами послані, передавши підписану відповідь, клопотали про те, що було зазначено у ньому.
18 Отже, про що потрібно було донести царю, я пояснив, і, що можна було прийняти, на те він погодився.
19 Тому, якщо ви будете зберігати добру прихильність до правління, то і на майбутній час я потурбуюсь допомагати вам для блага.
20 Про подробиці ж я доручив як вашим, так і моїм посланим переговорити з вами.
21 Будьте здорові! Сто сорок восьмого року, місяця Діоскоринфія, двадцять четвертого дня».
22 Лист же царя був такого змісту: «Цар Антиох брату Лісію — радуватися.
23 З того часу, як батько мій відійшов до богів, наше бажання те, щоб піддані царства залишалися безтурботними у відправленні справ своїх.
24 Коли ж ми почули, що юдеї не погоджуються на почате батьком моїм нововведення еллінських звичаїв, а віддають перевагу власним установленням, і тому просять, щоб дозволено було їм дотримуватися своїх законів;
25 то, бажаючи, щоб і цей народ не був потурбованим, визначаємо, щоб храм їхній був відновлений і щоб жили вони за звичаєм своїх предків.
26 Отже, ти добре зробиш, якщо пошлеш до них і укладеш мир з ними, щоб вони, знаючи наші наміри, були благодушні і весело продовжували займатися ділами своїми».
27 До народу ж лист царя був такий: «Цар Антиох старійшинам юдейським та іншим юдеям — радуватися.
28 Якщо ви здорові, то цього ми і бажаємо: ми також здорові.
29 Менелай оголосив нам, що ви бажаєте сходити до ваших, які у нас.
30 Отже, тим, які будуть приходити до тридцятого дня місяця Ксанфика, готова правиця на запевнення їхньої безпеки:
31 юдеї можуть споживати свою їжу і зберігати свої закони, як і раніше, і ніхто з них ніяким чином не буде потурбований за колишні опущення.
32 Я послав до вас Менелая, щоб він заспокоїв вас.
33 Будьте здорові! Сто сорок восьмого року, п’ятнадцятого дня Ксанфика».
34 Надіслали до них лист і римляни такого змісту: «Квинт Меммій і Тит Манлій, старійшини римські, юдейському народу — радуватися.
35 Що уступив вам Лісій, родич царя, те і ми підтверджуємо.
36 А що визнав він за потрібне доповісти цареві, про те, розсудивши негайно, пошліть кого-небудь, щоб ми могли зробити, що для вас потрібно, бо ми вирушаємо в Антиохію.
37 Тому поспішіть, і пошліть кого-небудь, щоб і ми могли знати, якої ви думки.
38 Будьте здорові! Сто сорок восьмого року, п’ятнадцятого дня Ксанфика».