Читання дня
2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12
Перша книга Маккавейська
Глава 1
1 Після того, як Олександр, син Филипа, македонянин, який вийшов із землі Киттим, уразив Дарія, царя Перського і Мідійського, і став царем замість нього спершу над Елладою, —
2 він провів багато воєн і оволодів багатьма укріпленими місцями, й убивав царів землі.
3 І пройшов до меж землі й узяв здобич від багатьох народів; і замовкла земля перед ним, і він піднісся, і загордувало серце його.
4 Він зібрав дуже сильне військо і панував над областями і народами і володарями, і вони зробилися його данниками.
5 Після того він зліг у постіль і, відчувши, що помирає,
6 покликав знатних слуг своїх, які виховувалися з ним від юности, і розділив їм своє царство ще за життя свого.
7 Олександр царював дванадцять років і помер.
8 І володарювали слуги його кожен у своєму місці.
9 І після смерти його усі вони поклали на себе вінці, а після них і сини їхні протягом багатьох літ; і примножили зло на землі.
10 І вийшов від них корінь гріха — Антиох Єпифан, син царя Антиоха, який був заручником у Римі, і став царем у сто тридцять сьомому році царства Еллінського.
11 У ті дні вийшли з Ізраїля сини беззаконні і переконували багатьох, говорячи: підемо й укладемо союз з народами, які оточують нас, бо з тих пір, як ми відокремилися від них, спіткало нас багато бід.
12 І добрим здалося це слово в очах їхніх.
13 Деякі з народу виявили бажання і вирушили до царя; і він дав їм право виконувати установлення язичницькі.
14 Вони побудували в Єрусалимі училище за звичаєм язичницьким
15 і встановили у себе необрізання, і відступили від святого завіту, і з’єдналися з язичниками, і продалися, щоб чинити зло.
16 Коли Антиох побачив, що царство зміцнилося, взявся стати царем над Єгиптом, щоб царювати над двома царствами,
17 й увійшов він у Єгипет із сильним ополченням, з колісницями, і слонами, і вершниками, і численними кораблями;
18 і вступив у битву із Птоломеєм, царем Єгипетським; і убоявся Птоломей від лиця його і кинувся навтіки, і багато упало поранених.
19 І оволоділи вони укріпленими містами у землі Єгипетській, і узяв він здобич із землі Єгипетської.
20 Після поразки Єгипту Антиох повернувся у сто сорок третьому році і пішов проти Ізраїля, і вступив у Єрусалим із сильним ополченням;
21 увійшов у святилище з пихатістю і взяв золотий жертовник, світильник і всі сосуди його,
22 і трапезу предкладення, й узливальниці, і чаші, і кадильниці золоті, і завісу, і вінці, і золоту прикрасу, що була ззовні храму, і все обібрав.
23 Узяв і срібло, і золото, і дорогоцінні сосуди, і взяв сховані скарби, які відшукав.
24 І, взявши все, вирушив у землю свою і вчинив убивства, і говорив з великою гордовитістю.
25 Тому був великий плач в Ізраїлі, в усіх місцях його.
26 Стогнали начальники і старійшини, знемагали діви і юнаки, і змінилася краса жіноча.
27 Усякий наречений віддавався плачу, і та, що сиділа у шлюбному чертозі, була у скорботі.
28 Затремтіла земля за тих, що жили на ній, і весь дім Якова зодягнувся у сором.
29 Після двох років послав цар начальника податей у міста Іуди, і він прийшов у Єрусалим з великим натовпом;
30 підступно говорив їм слова миру, і вони повірили йому; але він раптово напав на місто й уразив його великим ураженням, і погубив безліч народу ізраїльського;
31 взяв здобич з міста і спалив його вогнем, і зруйнував доми його і стіни його навколо;
32 і повели у полон дружин і дітей, і оволоділи худобою.
33 Обгородили місто Давидове великою і міцною стіною і міцними вежами, і зробилося воно для них фортецею.
34 І розташували там народ нечестивий, людей беззаконних, і вони укріпилися у ній;
35 запаслися зброєю і продовольством і, зібравши здобич єрусалимську, склали там, і зробилися великою сіттю.
36 І було це постійною засідкою для святилища і злим дияволом для Ізраїля.
37 Вони проливали невинну кров навколо святилища й оскверняли святилище.
38 Жителі ж Єрусалима розбіглися через них, і він зробився житлом чужих і став чужим для свого роду, і діти його залишили його.
39 Святилище його запустіло, як пустеля, свята його повернулися на плач, суботи його — на ганьбу, честь його — на приниження.
40 Мірою слави його збільшилося нечестя його, і висота його обернулася на сум.
41 Цар Антиох написав усьому царству своєму, щоб усі були одним народом,
42 і щоб кожен залишив свій закон. І погодилися всі народи за словом царя.
43 І багато хто з Ізраїля прийняв ідолослужіння його і приніс жертви ідолам, і осквернив суботу.
44 Цар послав через вісників грамоти в Єрусалим і в міста юдейські, щоб вони додержувалися узаконень, чужих для цієї землі,
45 і щоб не допускалися всепалення і жертвоприношення, й узливання у святилищі, щоб учинили наругу над суботами і святами,
46 і оскверняли святилище і святих,
47 щоб будували жертовники, храми і капища ідольські, і приносили у жертву свиняче м’ясо і худобу нечисту,
48 і залишали синів своїх необрізаними, й оскверняли душі їхні всякою нечистотою і мерзотою,
49 для того, щоб забули закон і змінили всі постанови.
50 А якщо хто не зробить за словом царя, нехай буде відданий на смерть.
51 Згідно з цим писав він усьому царству своєму і поставив наглядачів над усім народом, і повелів містам юдейським приносити жертви у кожному місті.
52 І зібралися до них багато хто з народу, усі, хто залишив закон, — і вчинили зло у землі;
53 і змусили Ізраїля ховатися у всякому сховищі його.
54 У п’ятнадцятий день Хаслева, сто сорок п’ятого року, влаштували на жертовнику мерзоту запустіння, і в містах юдейських навколо побудували жертовники,
55 і перед дверима домів і на вулицях звершували куріння,
56 і книги закону, які знаходили, розривали і спалювали на вогні;
57 у кого знаходили книгу завіту, і хто дотримувався закону, того, за повелінням царя, віддавали на смерть.
58 Таке насильство чинили вони над ізраїльтянами, які приходили кожного місяця у міста.
59 І в двадцять п’ятий день місяця, приносячи жертви на жертовнику, який був над вівтарем,
60 вони, за даним повелінням, убивали жінок, які обрізували дітей своїх,
61 а немовлят вішали за шиї їхні, доми їхні грабували і тих, що звершували над ними обрізання, убивали.
62 Але багато (людей) в Ізраїлі залишилися твердими й укріпилися, щоб не їсти нечистого,
63 і готові були померти, щоб не осквернитися їжею і не вчинити наруги над святим завітом, — і помирали.
64 І був дуже великий гнів над Ізраїлем.