Зразок звершення Літургії Передосвячених Дарів

Примітка. У Служебнику вказівки щодо чину Літургії Передосвячених Дарів перебувають у трьох розділах. При цьому дещо увійшло до практики без запису. У 2021 році з благословення блаженнішого митрополита Онуфрія було видано «Чин Божественної Літургії Передосвячених», де вказівки Служебника викладені в послідовному порядку і доповнені всім, що увійшло в практику як звичай.

Перед Литургією Передосвячених Дарів вхідні молитви звершуються так: з початком співу «Во ­цrтвіи…»85 відкривається завіса; священник і диякон боковими вратами виходять з вівтаря до Царських врат і, зробивши перед ними три поясні поклони, звершують звичайний початок та інше послідування вхідних молитов. Потім відходять до ікони Спасителя, читаючи тропар: «Пречcтому џбразу…», роблять два земних поклони (так за Уставом; однак, за встановленою практикою, поклони звершуються поясні), цілують ікону і роблять третій земний поклон. В такому ж порядку вони кланяються і цілують ікону Богородиці, читаючи тропар: «Млcрдіz сyщи…». Також кланяються і цілують ікони храму і свята (якщо є). (У складі вхідних молитв — ті ж молитви, що і на повній Літургії, за виключенням: «ГDи, низпосли2…», в якій проситься у Господа допомога для звершення Безкровної Жертви). Після поклоніння святим іконам священник і диякон, ставши перед Царськими вратами, читають: «Њслaби, њстaви…» і роблять один земний поклон. Потім, звернувшись до народу, кланяються в пояс, просячи прощення, і входять у вівтар з молитвою: «Вни1ду въ д0мъ…». Після входу у вівтар священнослужителі двічі поклоняються перед святим престолом до землі, цілують престол, Хрест на ньому і Євангеліє та, зробивши третє поклоніння, кланяються один одному, а потім облачаються в священний одяг; молитви на облачення не читаються. Ієрей благословляє рукою кожну приналежність облачення, цілує на ній Хрест і промовляє тихо: «ГDу пом0лимсz», «ГDи, поми1луй». Відпуст зображальних (див. вище) на солеї, потім ієрей повертається у вівтар.

Ієрей з дияконом звершують три малі поклони перед святим престолом і моляться: «Б9е, њчи1сти мS грёшнаго», ієрей цілує Євангеліє і Престол, диякон — тільки Престол. Диякон мовчки приймає благословення від ієрея, виходить північними дверима на солею і, помолившись, виголошує: «Бlгослови2, вла­ды1ко». Ієрей, стоячи перед престолом і творячи хрест Євангелієм, промовляє початковий возглас: «Бlгословeнно цrтво…». Хор: «Ґми1нь». Чтець: «Пріиди1те, поклони1мсz…» (тричі)86 і псалом 103-й. Під час читання псалма священник читає «tкровeнною глав0ю» перед Царськими вратами світильничні молитви, починаючи з 4-ї: «Нем0лчными пёсньми…». Три перші молитви тут не читаються, тому що вони будуть прочитані позніше.

Після виконання псалма — єктенія велика. Хор співає: «ГDи, поми1луй» великопосним розспівом. Під час єктенії священник читає (таємно) молитву 1-го антифона (1-ю світильничну молитву): «ГDи щeдрый и3 млcтивый…». Після закінчення єктенії ієрей виголошує: «Ћкw подобaетъ тебЁ всsкаz…». Кафізма 18-а. Особливість стихослов’я полягає в тому, що за кожним антифоном кафізми на вечірні Передосвяченої Літургії виголошується мала єктенія.

Під час 1-го антифона ієрей переставляє Євангеліє, що лежить на святому антимінсі, на праву сторону престолу, розкриває антимінс і кладе на нього дискос, відкриває дарохранительницю, яка стоїть на горньому місці престола, і, зробивши з дияконом земний поклон (в деяких храмах — два земних поклони), кладе з благоговінням Передосвячений Агнець на дискос за допомогою копія та лжиці, після чого робить земний поклон. До цього часу чтець закінчує перший антифон: «Слaва, и3 нhнэ». «Ґллилyіа» (тричі). Диякон виголошує малу єктенію, під час якої священик у вівтарі читає (таємно) молитву 2-го антифона (2-у світильничну молитву): «ГDи, да не ћростію…». Після закінчення єктенії ієрей виголошує: «Ћкw твоS держaва…». Хор: «Ґми1нь». Чтець — 2-й антифон кафізми.

Під час 2-го антифона звершується кадіння Святого Агнця, що знаходиться на престолі. Після возгласу: «Ћкw твоS держaва…» ієрей і диякон земно поклоняються перед Святими Дарами; потім ієрей з кадилом, диякон зі свічкою тричі звершують кадіння навколо престолу. Після закінчення кадіння обоє знову поклоняються перед Святими Дарами. Диякон виголошує малую єктенію, під час якої ієрей читає (таємно) молитву 3-го антифону (3-ю світильничну молитву): «ГDи б9е нaшъ…». Після закінчення єктенії ієрей виголошує: «Ћкw бlгъ и3 чlвэколю1бецъ…». Хор: «Ґми1нь». Чтець — 3-й антифон кафізми.

Під час 3-го антифона звершується перенесення Святого Агнця на жертовник. Ієрей робить земний поклон перед Святими Дарами (в деяких храмах — два земних поклони), потім, тримаючи дискос біля чола, в супроводі диякона зі свічкою в лівій руці та кадилом в правій, переносить дискос на жертовник, ідучи через Горнє місце. В цей час всі, хто моляться у вівтарі, стають на коліна. Ієрей біля жертовника вливає в потир вино з водою, кадить спочатку звіздицю, ставить її на дискос, потім кадить малі покровці, покриває ними, як зазвичай, дискос і потир. Потім, покадивши великий воздух, покриває ним дискос і потир разом, не промовляючи ніяких проскомідійних молитв. При кожній священнодії ієрей каже тільки: «ГDу пом0лимсz», «ГDи, поми1луй». Після покриття воздухом священних сосудів ієрей каже: «Мlтвами с™hхъ nтє1цъ нaшихъ…». Диякон ставить запалену свічку на жертовник перед Святими Дарами і каже: «Ґми1нь». Ієрей кадить Святі Дари і робить земний поклон.

Після перенесення Святих Дарів на жертовник диякон виголошує малу єктенію, а ієрей повертається до престолу, складає антимінс і знову кладе на ­нього Євангеліє і після закінчення єктенії виголошує: «Ћкw ты2 є3си2 бGъ нaшъ…». Хор: «Ґми1нь».

Після кафізми співається «ГDи, воззвaхъ»87. Стихири на 10: Тріоді, глас 8-й, глас 2-й і глас 5-й — 6, і Мінеї (в даному випадку — з 21 лютого, прп. Тимофія, що в Символах)88, глас 8-й — 4 (перша стихира — двічі). «Слaва, и3 нhнэ» — Богородичен Мінеї.

Примітка. Якщо в Мінеї є славник, то «Слaва» — Мінеї, «И# нhнэ» — Богородичен за гласом «Слaвы», від менших.

При співі Богородична на «Слaва, и3 нhнэ» (або на «И# нhнэ») відкриваються Царські врата і звершується вхід з кадилом. Якщо на Передосвяченій Літургії є читання Євангелія (наприклад, на храмове чи полієлейне свято, в перші три дні Страсної седмиці), то вхід звершується з Євангелієм89.

Диякон: «Премyдрость, пр0сти». «Свёте ти1хій». Прокімен Тріоді90 (за звичайним чином), і читається перша паримія (Царські врата закриваються). Після закінчення паримії диякон: «В0нмемъ», Царські врата відкриваються. Співається другий прокімен Тріоді. Після виконання його диякон виголошує: «Повели1те». (Священник при служінні без диякона слово «Повели1те» не виголошує). Ієрей, взявши обома руками кадило і свічник зі свічкою, стоячи обличчям до престолу, накреслює ними знак Хреста і вимовляє велегласно: «Премyдрость, пр0сти». Після цього, повернувшись на захід, до народу, він воздвигає свічку з кадилом і виголошує: «Свётъ хrт0въ просвэщaетъ всёхъ». (У цей час усі ті, хто моляться, схиляються до землі). Чтець: «При1тчей чтeніе». Диякон: «В0нмемъ». Читається друга паримія Тріоді, Царські врата закриваються. Після закінчення паримії Царські врата відкриваються. Ієрей, благословляючи чтеця, промовляє: «Ми1ръ ти». Диякон: «Премyдрость». І спів стихів великого прокімна: «Да и3спрaвитсz мlтва моS…».

Примітка. «Да и3спрaвитсz мlтва моS…» — давній великий прокімен великопосних урочистих служб. Тому Устав вказує чтецю, на відміну від паримійних прокімнів, не вимовляти його, а співати (порядок виконання такий, як і у всіх великих прокімнів).

Чтець91, стоячи перед Царськими вратами, співає вибрані стихи 140-го псалма: «Да и3спрaвитсz мlтва моS…». В цей час, згідно з сучасною практикою, всі, хто моляться, стають на коліна і стоять так до закінчення всіх чотирьох стихів. Хор, після закінчення співу четцем першого стиха, встає з колін і теж співає: «Да и3спрaвитсz мlтва моS…» і потім знову стає на коліна. Чтець же стає на коліна, коли співає хор. В такому порядку чтецем співаються ще три стиха: «ГDи, воззвaхъ…», «Положи2 гDи…» і «Не ўклони2 сeрдце…», хор після кожного з них співає: «Да и3спрaвитсz…». Потім чтець співає першу половину прокімна: «Да и3спрaвитсz…», всі встають з колін, і хор доспівує: «Воздэsніе рукY моє1ю…».

Примітка. «И# по и3сполнeніи паремjй, глаг0летъ їерeй: Ми1ръ ти2. И# діaконъ: Премyдрость. Чтeцъ: Да и3спрaвитсz мlтва моS: ТогдA прaвагw и3 лёвагw ли1ка, и3 предстоsщій нар0дъ џбэ страны6 во всeй цRкви стоsтъ на колёнахъ молsщесz. И# по пёніи чтецA, №-й ли1къ поeтъ т0йжде: Да и3спрaвитсz мlтва моS: И# чтeцъ, и3 другaz странA ли1ка, и3 предстоsщій нар0дъ, стоsтъ на колёнахъ, д0ндеже пропою1тъ. Тaже чтeцъ поeтъ №-й стjхъ: ГDи воззвaхъ къ тебЁ, ўслhши мS: И# по пропётіи стіхA, поeтъ в7-й ли1къ: Да и3спрaвитсz мlтва моS: ТогдA чтeцъ, и3 №-й ли1къ, и3 тоS страны2 предстоsщій нар0дъ припaдаютъ на колBна: Тaже чтeцъ поeтъ в7-й стjхъ: Положи2 гDи хранeніе: И# №-й ли1къ пaки поeтъ: Да и3спрaвитсz мlтва моS: И# чтeцъ и3 в7-й ли1къ, и3 предстоsщій нар0дъ, пaки приклонsютъ колBна. И# пaки чтeцъ поeтъ G-й стjхъ: Не ўклони2 сeрдце моE: и3 в7-й ли1къ поeтъ: Да и3спрaвитсz мlтва моS: И# приклонsетъ колBна чтeцъ, и3 №-й ли1къ, и3 нар0дъ. И# пaки чтeцъ поeтъ: Да и3спрaвитсz мlтва моS, ћкw кади1ло пред8 тоб0ю. И# тогдA џба ли6ка, и3 во цRкви предстоsщій вeсь нар0дъ, припaдаютъ на колBна, и3 стоsтъ, д0ндеже чтeцъ поeтъ. И# востaвше допэвaютъ на кли1росэ: Воздэsніе рукY моє1ю жeртва вечeрнzz. И# по и3сполнeніи твори1мъ покл0ны G» (Типікон, гл. 49-а, в середу 1-ї седмиці вечора).

Ієрей під час співу цих стихів, стоячи перед престолом, звершує кадіння (всі співслужащі священники стоять на колінах). При співі на кліросі «Да и3спрaвитсz…» після стиха: «Не ўклони2 сeрдце…» ієрей переходить до жертовника і кадить перед жертовником. Потім віддає кадило диякону і, благоговійно поклонившись святині (поясний поклон), відходить до престолу. При заключному співі «Да и3спрaвитсz…» предстоятель преклоняє коліна та падає ниць перед престолом, а диякон продовжує кадити Святі Дари до закінчення співу.

Після закінчення співу «Да и3спрaвитсz…» ієрей виголошує молитву прп. Єфрема Сиріна (з трьома великими поклонами). Слідом за молитвою — прокімен, Апостол, алілуарій та Євангеліє, якщо повинно бути за Уставом. Якщо Апостола та Євангелія нема, тоді єктенія «Рцeмъ вси2…» (в цей час Євангеліє переставляється на праву сторону і відкривається антимінс), і потім звершується інше послідування Літургії Передосвячених Дарів92.

На спів «Нhнэ си6лы нбcныz…» відкриваються Царські врата. Диякон кадить святий вівтар, а також священників та дияконів, при цьому іконостас та молящихся диякон не кадить. При звершенні кадіння диякон таємно читає 50-й псалом. Потім ієрей, стоячи з дияконом перед престолом, воздіває руки «горЁ» та молиться: «Нhнэ си6лы нбcныz…» (тричі), та цілує престол. Потім іде до жертовника, тричі кланяється зі словами: «Б9е, млcтивъ бyди ми2 грёшному», тричі кадить Святі Дари і, віддавши кадило диякону, кладе на його плече воздух. Сам же правою рукою бере дискос і тримає його на рівні чола, в ліву руку бере потир93 (тримає його «пeрсехъ несeтъ») і переносить Святі Дари з жертовника на престол, виходячи південними дверима і заходячи у вівтар Царськими вратами. Диякон іде перед священником, обличчям до Святих Дарів, «съ кади1льницею»94 і кадить часто (перед дияконом, як і на повній Літургії, йдуть свічконосці). Жодних зупинок на солеї та поминань немає. При проходженні ієрея через солею весь народ падає ниць. Після входу у вівтар ієрей ставить Святі Дари на антимінс. Народ встає, хор співає: «Вёрою и3 люб0вію пристyпимъ…». Ієрей відкладає покривці, покриває воздухом (попередньо покадивши його) Святі Дари і кадить їх. Диякон мовчки приймає благословення від ієрея і кадить його.

Після закінчення співу «Вёрою и3 люб0вію…» робляться три великих поклони. При цьому ієрей виголошує (у вівтарі) молитву прп. Єфрема Сиріна (в Типіконі нема вказівок на виголошення в цьому місці служби молитви прп. Єфрема Сиріна, але звичай її читання дуже поширений). Царські врата закриваються, завіса закривається до половини.

Диякон виголошує єктенію: «И#сп0лнимъ вечeрнюю…». Возглас: «И# спод0би нaсъ…». Хор: «Џ§е нaшъ…». Ієрей: «Ћкw твоE є4сть цrтво…». Хор: «Ґми1нь». Ієрей: «­Ми1ръ всBмъ». Хор: «И# дyхови твоемY». Диякон: «Главы6 нaшz…». Хор: «ТебЁ, гD». Ієрей: «Бlгодaтію и3 щедр0тами…». Хор: «Ґми1нь» (протяжно). Закривається повністю завіса Царських врат. Диякон: «В0нмемъ». Ієрей вкладає праву руку під воздух, «со бlгоговёніемъ и3 стрaхомъ» торкаючись Святого Агнця, і виголошує: «Преждеwсщ7є1ннаz с™†z с™ы6мъ». Хор: «Е#ди1нъ с™ъ…» і запричасний стих: «Вкуси1те и3 ви1ди­те, ћкw бlгъ гDь», «Ґллилyіа» (тричі). Якщо читались Апостол і Євангеліє святому, то співається і його причастен.

Ієрей відкладає воздух и знімає звіздицю. Диякон входить у вівтар і виголошує: «Раздроби2, владhко, с™hй хлёбъ». Священник: «Раздроблsетсz…», — роздроблює Святий Агнець і вкладає частицю в потир, нічого не говорячи. Теплота благословляється і вливається в потир теж мовчки. Ієрей і диякон причащаються по чину, вказаному в Служебнику. (Особливість Причастя: якщо Літургія Передосвячених Дарів звершується священником з дияконом, то диякон, прийнявши частину Святих Таїн, не випиває з Потира і не вкушає антидора, оскільки він звершує це «по заамвHннэй мlтвэ, внегдA потреблsетъ». Так само робить священник, якщо служить без диякона.)

Після відкриття Царських врат возглас: «Со стрaхомъ б9іимъ…». Хор: «Бlгословлю2 гDа…». Причастя народу звершується за звичайним чином95. Ієрей: «Сп7си2 б9е лю1ди тво‰…». Хор: «Хлёбъ нбcный…». «Ґллилyіа» (тричі). Перед віднесенням на жертовник священник тричі кадить Святі Дари, нічого не промовляючи.

Після возгласу ієрея «ВсегдA, нhнэ и3 при1снw…» — хор: «Да и3сп0лнzтсz ўстA…». Заамвонна молитва: «ВLко вседержи1телю…». Хор: «Ґми1нь». «Бyди и4мz гDне…» (тричі). [«Слaва, и3 нhнэ»]96. Псалом 33-й. Під час читання чи співу 33-го псалма роздається антидор (що зберігався з повної Літургії) всім тим, хто молився.

Потім ієрей, благословляючи народ, виголошує: «Бlгословeніе гDне…». Хор: «Ґми1нь». Ієрей: «Слaва тебЁ хrтE б9е…». Хор: «Слaва, и3 нhнэ», «ГDи, поми1луй» (тричі). «Бlгослови2». Ієрей творить відпуст з поминанням святого наступного дня і свт. Григорія Двоєслова97. Хор співає многоліття.

Примітка. Церковний Устав вказує дні, коли може відбуватися Літургія Передосвячених Дарів. Це середи та п’ятниці перших шести тижнів Великого посту, четвер 5-ї седмиці, понеділок, вівторок та середа Страсної седмиці, 24 лютого та 9 березня, храмове чи полієлейне свято (якщо буде в будні дні — не в ­суботу і неділю). Звершення Літургії в інших випадках, наприклад заради поховання або поминання померлих, буде неприпустимим і невиправданим порушенням Уставу, оскільки на Передосвяченій Літургії нема найважливіших поминань: в кінці анафори (Євхаристичного канону) та з вийманням частинок у пам’ять померлих та омиванням їх у Крові Христовій. Тому не слід допускати звершення Літургії Передосвячених Дарів у інші дні, крім вказаних Церковним Уставом.

___________________________

85 На практиці вхідні молитви звершуються в кінці 9-го часу так, щоб під час зображальних священнослужителі встигли облачитися і вийти на молитву прп. Єфрема Сиріна.

86 Якщо вечірня з Літургією Передосвячених Дарів звершується окремо від 9-го часу та зображальних, то після початкового возгласу «Бlгословeнно цrтво…» має читатися звичайний початок: «Слaва тебЁ б9е нaшъ…», «ЦRю2 нбcный…» та ін. (пор. з богослужінням Великого Четверга).

87 Під час співу стихир звершується звичайне кадіння храму.

88 Стихири свт. Євстафію, архієп. Антіохійському, глас 8-й, переносяться на хвалитні утрені у четвер.

89 Вхід з Євангелієм також звершується за архієрейським богослужінням.

90 Прокімни вимовляються четцем, що читає паримії.

91 За Ірмологіоном перше і кінцеве «Да и3спрaвитсz…» і всі вірші співає сам ієрей, що служить, стоячи пред престолом і звершує кадіння. Але зазвичай спів «Да и3спрaвитсz…» звершується на середині храму, за амвоном, трьома хористами.

92 У деяких храмах друга єктенія про вірних ієреєм, що служить без диякона, вимовляється у скороченому вигляді (за аналогією з повної Літургії).

93 Якщо служать кілька священників, то старший бере дискос зі Святими Дарами, другий — Чашу, інші — просто.

94 Цю вказівку Служебника потрібно розуміти в тому сенсі, що диякон не несе, як на повнії Літургії, дискос. За практикою, що склалася, диякон у правій руці тримає кадило, а в лівій — свічку. Якщо служать два диякони, то молодший зі свічкою йде першим, за ним старший з кадилом, при цьому постійно здійснюючи кадіння Святих Дарів; обидва йдуть обличчям до Святих Дарів.

95 Немовлят, які не можуть прийняти частинку Тіла Христового, на Літургії Передосвячених Дарів не причащають.

96 В Служебнику в послідуванні Літургії Передосвячених Дарів перед 33-м псалмом вказано «Слaва, и3 нhнэ», Типікон про це нічого не каже. На практиці «Слaва, и3 нhнэ» в цьому місці зазвичай пропускається.

97 Упорядник Літургії Передосвячених Дарів, згідно Служебнику, поминається на відпусті перед поминанням всіх святих, а не перед святими храму і дня (як на повній Літургії). При звершенні Літургії Передосвячених Дарів в полієлейні свята виголошується повний відпуст свята, в якому як святі дня спочатку поминаються полієлейний святий минаючого богослужбового дня, а потім — святий наступного богослужбового дня. Деякі літургісти (Н. Д. Успенський, прот. К. Нікольський) вважають, що підставою для поминання на відпусті святого минаючого дня є наявність на вечірні з Передеосвяченою Літургією будь-яких текстів даному святому. Це відбувається тільки при полієлейних святах (на «ГDи, воззвaхъ» співаються стихири полієлейному святому), на рядовій вечірні з Літургією Передосвячених Дарів на «ГDи, воззвaхъ» співаються стихири святому наступного богослужбового дня, тому і імені святого дня, що минає, згідно з цією думкою, не повинно бути на відпусті.