Про літію за спочилих

За Уставом, після закінчення 1-го часу звершується літія за спочилих, яка, за Типіконом, є невід’ємною частиною ранкового богослужіння. Заупокійна літія після закінчення 1-го часу визначається Типіконом у всі будні дні року. У суботу, Неділю та в святкові дні літії нема. Така ж літія визначається Уставом і після відпусту вечірні в тому разі, якщо вечірня не з’єднується з Літургією Передосвячених Дарів, тобто в понеділок, вівторок і четвер (у середу і п’ятницю вечірня служиться у поєднанні з Літургією Передосвячених Дарів). Не звершується літія за спочилих і після вечірні понеділка, яка служиться в Неділю ввечері.

Таким чином, у період Святої Чотиридесятниці Типікон вказує літії після закінчення 1-го часу і після відпусту вечірні. Розрізняються вони лише тим, що на літії після 1-го часу потрібно здійснювати читання «њглашє1ній» прп. Феодора Студита: «и3 чтyтсz њглашє1ніz прпdбнагw nтцA нaшегw fе0дwра студjта t предстоsтелz, и3ли2 t є3кклисіaрха, ћкw преписaсz, си1рэчь, въ срeду и3 пzт0къ» (див. Пісну Тріодь, службу понеділка 1-ї седмиці Великого посту).

На практиці літія звершується наступним чином:

В притворі (або у відповідному місці храму) заздалегідь встановлюється панахидний стіл (тетрапод). Після закінчення 1-го часу чи вечірні священник бере кадило і в супроводі двох свічконосців виходить в притвор через південні врата (Царські врата і завіса не відкриваються). За ним, під спів самогласної стихири храму, ідуть хор та народ. Стихира береться зі служби того свята чи святому, якому присвячений приділ, де звершується служба. Це може бути стихира після 50-го псалма або одна із літійних стихир. (Якщо святий не має святкового знака, шестеричний або славословний, і його служба не має вказаних піснеспівів, стихира береться з «ГDи, воззвaхъ» або з іншого циклу стихир).

Ієрей виголошує: «Бlгословeнъ бGъ нaшъ…». Хор: «Ґми1нь». Чтець: Трисвяте по «Џ§е нaшъ». Ієрей — возглас. Хор: «Ґми1нь» і тропарі 4-го гласу: «Со д{хи ­првdныхъ…», «Въ пок0ищи твоeмъ…». «Слaва» — «Ты2 є3си2 бGъ…», «И# нhнэ» — «Е#ди1на чcтаz…». Ієрей (з кадилом) виголошує сугубу заупокійну єктенію: «Поми1­луй нaсъ б9е…», «Е#щE м0лимсz…», «Ћкw да гDь бGъ…», «Млcти б9іz…», «ГDу пом0лимсz». Хор: «ГDи, поми1­луй» (40). Молитва таємно: «Б9е духHвъ…». Возглас: «Ћкw ты2 є3си2 воскrніе…». «Слaва тебЁ, хrтE б9е…» і т. д. Відпуст: «ВоскRсhй и3з8 мeртвыхъ…». Після відпусту співаються особливі стихи, глас 8-й: «Вёчнаz вaшz пaмzть, достобlжeнніи nтцы2 и3 брaтіz нaшz, приснопоминaеміи» (тричі); і глас 7-й: «БGъ да ўблажи1тъ и3 ўпок0итъ и5хъ, и3 нaсъ поми1луетъ, ћкw бlгъ и3 чlвэколю1бецъ» (один раз).