Благовірна велика княгиня Анна Кашинська
День пам'яті (н. ст.)
Місяця червня на 12-й день — знайдення мощей (1650) і друге прославлення (1909) / жовтня на 2-й день / у Неділю третю після П’ятидесятниці — Собор Тверських святих (перехідне)
Свята благовірна велика княгиня Анна була дочкою Ростовського князя Димитрія Борисовича, правнучкою святого благовірного князя Василія (Василька) Ростовського, який прийняв мученицьку смерть за відмову зрадити святу Православну віру. Побратимом же діда благовірної Анни був святий Петро, царевич Ординський, хрещений татарин, причислений до лику святих. У 1294 році княжна Анна одружилася з князем Михаїлом Тверським.
Багато скорбот випало на долю святої Анни. 1294 року помер її батько. У 1296 році згорів дотла великокнязівський терем зі всім майном. Невдовзі після цього дуже захворів молодий князь. У дитинстві помер первісток великокнязівського подружжя — дочка Феодора. 1317 року почалася трагічна боротьба з князем Юрієм Московським, а через рік благовірна княгиня попрощалася назавжди зі своїм чоловіком, котрий поїхав до Орди, де був по-звірячому закатований.
У 1325 році старший син княгині, Димитрій Грозні Очі, зустрівши в Орді князя Юрія Московського, винуватця смерті батька, вбив його, за що був страчений ханом. Наступного року жителі Твері перебили всіх татар на чолі з двоюрідним братом хана Узбека. Після цього стихійного повстання вся тверська земля була спустошена вогнем та мечем, а жителі були винищені чи взяті в полон. Такого погрому Тверське князівство ніколи не зазнавало. У 1339 році в Орді загинули другий син благовірної княгині Анни Олександр та онук Феодор: їм відрубали голови і тіла їх розділили по суглобах.
Свята Анна була приготована до чернецтва всім своїм попереднім життям. Після смерті чоловіка випробування йшли одне за одним, і, здавалося, їх неможливо булао пережити, не віддавшись відчаю, проте Анна здолала все. «У жіночому єстві чоловічу міцність мала ти…» — так величає Церква святу Анну Кашинську за її душевну стійкість.
Незабаром після мученицької смерті сина та онука Анна прийняла чернецтво спочатку у Твері, а потім на прохання молодшого сина Василія перебралася до спеціально збудованого для неї монастиря. Тут вона й відійшла у вічність 15 жовтня (2 жовтня ст. ст.) 1368 року в схимі, тіло її було поховане в Успенському монастирському храмі.
Ім’я благовірної княгині Анни з часом було забуте. Успенська церква на той час сильно занепала, церковний поміст обвалився і зруйнувався, а гроб Анни Кашинської, який був під підлогою, опинився на поверхні. Проте жителі міста, не знаючи, чиє це поховання, ставилися до нього без належного благоговіння: клали на грою шапки і навіть сідали на неї.
У церкві паламарем служив Герасим, який був тяжко хворий. Одного разу вночі йому з’явилася Анна Кашинська, зцілила його і сказала: «І чому гроб мій ні в що ставите і мене зневажаєте? І доки бути мені від вас потоптаною ногами?» Анна Кашинська наказала Герасимові розповісти про своє явлення настоятелю храму та запалити свічку перед її гробом біля Нерукотворного Образу Спасителя. Після цього біля поховання Анни Кашинської стали відбуватися численні чудеса та зцілення (до прославлення святої було записано сорок одне диво).
У 1899–1901 роках розпочалася негласна підготовка до відновлення церковного шанування святої, припиненого в XVII столітті у зв’язку зі старообрядницьким розколом; зокрема, відновився запис зцілень та інших чудес. 1908 року на повторну канонізацію було дано згоду Миколи II, а наступного року Синод оголосив днем пам’яті Анни 25 червня (12 червня ст. ст.), річницю перенесення мощей у 1650 році. 25 червня 1909 року в Кашині відбулися велелюдні урочистості з нагоди відновлення шанування святої.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь благоверной княгине Анне Кашинской, глас 3
Днесь восхваля́ем тя, преподо́бная ма́ти,/ вели́кая княги́не и́нокине А́нно:/ я́ко бо лоза́ плодови́та посреде́ те́рния,/ процвела́ еси́ во гра́де Ка́шине твои́ми доброде́тельми,/ и всех удиви́ла еси́ чу́дным твои́м житие́м,/ те́мже Христу́ Бо́гу угоди́ла еси́,/ и ны́не, ра́дующися и веселя́щися,/ пребыва́еши с ли́ки преподо́бных жен,/ наслажда́ющися ра́йския красоты́ и весе́лия./ Мо́лим у́бо тя:/ моли́ о нас Человеколю́бца Христа́, Бо́га на́шего// дарова́ти нам мир и ве́лию ми́лость.
Ин тропарь благоверной княгине Анне Кашинской, глас 4
Просвети́вшися Боже́ственною благода́тию, преподо́бная,/ и пра́востию у́мною ду́шу твою́ привяза́вши в любо́вь Христо́ву,/ тле́нная, и кра́сная, и вре́менная ни во что́же вмени́ла еси́./ Кре́стным зна́мением на мы́сленныя враги́ му́жески вооружи́вшися,/ по́стническими по́двиги, посто́м и моли́твами/ у́глие страсте́й угаси́ла еси́, достосла́вная А́нно,/ и по сме́рти источа́еши благода́ть притека́ющим к моще́м твои́м./ И ны́не, в Небе́снем черто́зе с му́дрыми де́вами предстоя́щи Христу́,// моли́ о нас, почита́ющих святу́ю па́мять твою́.
Кондак благоверной княгине Анне Кашинской, глас 4
Я́ко пресве́тлая звезда́,/ яви́лася еси́ в Ру́сстей земли́, во гра́де Ка́шине,/ преподо́бная ма́ти А́нно,/ во всех благочести́вых и ве́рных жена́х/ а́ки крин процве́ла еси́ чи́стым и непоро́чным твои́м житие́м,/ во и́нокинях же соверше́нными твои́ми труды́ и по́двиги,/ и возшла́ еси́ к Вы́шнему гра́ду, ра́дующися и веселя́щися,/ я́ко до́бре соверши́вши твое́ тече́ние,/ и ны́не честны́я твоя́ мо́щи,/ а́ки би́серие драго́е, яви́шася,/ на исцеле́ние все́м, приходя́щим с ве́рою./ Тем и вопие́м ти:/ ра́дуйся, всекра́сная душе́ю,/ и моли́ Христа́ Бо́га// о спасе́нии душ на́ших.
Ин кондак благоверной княгине Анне Кашинской, глас 8
Скоропослу́шную помо́щницу, вси, су́щии в беда́х,/ благоче́стно воспое́м, А́нну святу́ю,/ днесь любо́вию соше́дшеся во обре́тение честны́х моще́й ея́./ Воспое́м песнь Еди́ному в Тро́ице Бо́гу, ра́дующеся,/ сподо́бльшему нас ви́дети пречи́стое сокро́вище честны́х моще́й ея́:/ от мног бо лет сокрове́ны бы́ша,/ напосле́док же нам явле́ны/ и источа́ют мно́га и разли́чна исцеле́ния./ Я́ко да моли́твами ея́ к Бо́гу/ от вся́ких находя́щих зол изба́вимся,/ ра́достною душе́ю и весе́лием се́рдца благода́рная воспое́м, глаго́люще:// ра́дуйся, утвержде́ние гра́ду на́шему.
Молитва благоверной княгине Анне Кашинской
О преподо́бная и преблаже́нная ма́ти А́нно! Смире́нно припа́дающе к честны́м моще́м твои́м, мо́лимся со слеза́ми приле́жно: не забу́ди убо́гих твои́х до конца́, но помина́й нас всегда́ во святы́х твои́х и благоприя́тных моли́твах к Бо́гу. О преблаже́нная вели́кая княги́не А́нно! Не забу́ди присеща́ти чад твои́х, а́ще бо те́лом и преста́вилася еси́ от нас, но и по сме́рти жива́ пребыва́еши и не отступа́еши от нас ду́хом, сохраня́ющи нас от стрел вра́жиих, вся́кия пре́лести бесо́вския и ко́зней диа́вольских. Моли́твеннице на́ша усе́рдная! Не преста́й моля́щися за ны ко Христу́, Бо́гу на́шему, а́ще бо моще́й твои́х ра́ка пред очи́ма на́шима вы́ну ви́дима есть, но свята́я душа́ твоя́, со А́нгельскими во́инствы у Престо́ла Вседержи́теля предстоя́щи, досто́йно весели́тся. К тебе́ у́бо припа́даем, тебе́ мо́лимся, тебе́ ми́ли ся де́ем: моли́ся, преблаже́нная А́нно, Всеми́лостивому Бо́гу на́шему о спасе́нии душ на́ших, е́же испроси́ти нам вре́мя на покая́ние и невозбра́нно прейти́ от земли́ на Не́бо, мыта́рств го́рьких и ве́чныя му́ки изба́витися и Небе́сному Ца́рствию насле́дником бы́ти со все́ми преподо́бными, от ве́ка угоди́вшими Го́споду на́шему Иису́су Христу́, Ему́же сла́ва, со Безнача́льным Его́ Отце́м, и с Пресвяты́м, и Благи́м, и Животворя́щим Его́ Ду́хом, ны́не, и при́сно, и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Величание благоверной княгине Анне Кашинской
Ублажа́ем тя,/ преподо́бная ма́ти, вели́кая княги́не А́нно,/ и чтим святу́ю па́мять твою́,/ наста́внице иноки́ням// и собесе́днице А́нгелом.
Тропaрь, глaсъ G:
Днeсь восхвалsемъ тS, прпdбнаz м™и, вели1каz кнzги1не и3ноки1не ѓнно: ћкw бо лозA плодови1та посредЁ тeрніz, процвэлA є3си2 во грaдэ кaшинэ твои1ми добродётельми, всёхъ ўдиви1ла є3си2 чyднымъ твои1мъ житіeмъ, тёмже хrтY бGу ўгоди1ла є3си2, и3 нhнэ, рaдующисz и3 веселsщисz, пребывaеши съ ли1ки прпdбныхъ жeнъ, наслаждaющисz рaйскіz красоты2 и3 весeліz. м0лимъ u5бо тS: моли2 њ нaсъ чlвэколю1бца, хrтA бGа нaшего, даровaти нaмъ ми1ръ и3 вeлію млcть.
И$нъ тропaрь, глaсъ д7:
Просвэти1вшисz бжcтвенною бlгодaтію, прпdбнаz, и3 прaвостію ќмною дyшу твою2 привzзaвши въ люб0вь хrт0ву, тлBнныz, и3 кр†сныz, и3 врє1менныz нивочт0же вмэни1ла є3си2. кrтнымъ знaменіемъ на мhслєнныz враги2 мyжески воoружи1вшисz, п0стническими пHдвиги, пост0мъ и3 мл7твами ќгліе страстeй ўгаси1ла є3си2, достослaвнаz ѓнно, и3 по смeрти и3сточaеши бlгодaть притекaющымъ къ мощeмъ твои1мъ. и3 нhнэ, въ нбcнэмъ черт0зэ съ мyдрыми дёвами предстоsщи хrтY, моли2 њ нaсъ, почитaющихъ с™yю пaмzть твою2.
Кондaкъ, глaсъ д7.
Под0бенъ: Вознeслсz є3си2:
Ћкw пресвётлаz ѕвэздA, kви1ласz є3си2 въ рyсстэй земли2, во грaдэ кaшинэ, прпdбнаz мaти ѓнно, во всёхъ бlгочести1выхъ и3 вёрныхъ женaхъ, ѓки крjнъ, процвэлA є3си2 чcтымъ и3 непор0чнымъ твои1мъ житіeмъ, во и3ноки1нzхъ же совершeнными твои1ми труды6 и3 пHдвиги, и3 возшлA є3си2 къ вhшнему грaду, рaдующисz и3 веселsщисz, ћкw д0брэ соверши1вши твоE течeніе, и3 нhнэ честны6z тво‰ м0щи, ѓки би1серіе драг0е, kви1шасz, на и3сцэлeніе всBмъ, приходsщымъ съ вёрою. тёмъ и3 вопіeмъ ти2: рaдуйсz, всекрaснаz душeю, и3 моли2 хrтA бGа њ сп7сeніи дyшъ нaшихъ.
Ще в розробці