Книга Буття, 1:1-13

¹ На початку Бог створив небо та землю. ² Земля ж була непримітна і невпорядкована; над безоднею лежала темрява, а Дух Божий ширяв над водою. ³ І сказав Бог: Нехай буде світло! І постало світло. ⁴Побачив Бог світло, що це добре, і відділив Бог світло від темряви. ⁵ Бог назвав світло днем, а темряву назвав ніччю. І був вечір, і настав ранок — день перший.

⁶ І сказав Бог: Нехай буде небозвід посеред води, щоби був поділ між водою і водою! І сталося так. ⁷ І створив Бог небозвід, і відокремив Бог воду, яка була під небозводом, і воду, що над небозводом. ⁸ Бог назвав небозвід небом. І побачив Бог, що це добре. І був вечір, і настав ранок — день другий.

⁹ І сказав Бог: Нехай збереться вода, що під небом, в одне водоймище, і нехай з’явиться суша! І сталося так. І зібралася вода, що під небом, у свої водоймища, і показалася суша. ¹⁰ Бог назвав сушу землею, а зібрані разом води назвав морями. І побачив Бог, що цедобре. ¹¹ І сказав Бог: Нехай зростить земля лугові трави, що розсівають насіння, — за родом і за подобою, — і плодові дерева, що приносять плоди, в яких міститься їхнє насіння, — за родом на землі! І сталося так. ¹² І видала земля лугові трави, що розсівають насіння, — за родом і за подобою, — і плодові дерева, що приносять плоди, в яких міститься їхнє насіння, — за родом на землі. І побачив Бог, що це добре. ¹³ І був вечір, і настав ранок — день третій.

Друга паремія (Вихід, 14:15—18, 21—23, 27—29)

И#сх0да чтeніе.
РечE гDь къ мwmсeю: что2 вопіeши ко мнЁ; глаг0ли сыновHмъ їи7лєвымъ, и3 да путешeствуютъ. И# ты2 возми2 жeзлъ тв0й, и3 простри2 рyку твою2 на м0ре, и3 раст0ргни є5, и3 да вни1дутъ сhнове їи7лєвы посредЁ м0рz по сyху. И# сE ѓзъ њжесточY сeрдце фараHново, и3 слyгъ є3гw2, и3 є3гЂптzнъ всёхъ, и3 вни1дутъ въ слёдъ и4хъ, и3 прослaвлюсz въ фараHнэ, и3 во всeмъ в0инствэ є3гw2, и3 въ колесни1цахъ, и3 въ к0нэхъ є3гw2. И# ўразумёютъ вси2 є3гЂптzне, ћкw ѓзъ є4смь гDь, є3гдA прославлsюсz въ фараHнэ, и3 въ колесни1цахъ, и3 въ к0нэхъ є3гw2. Прострe же мwmсeй рyку на м0ре, и3 возгнA гDь м0ре вётромъ ю4жнымъ си1льнымъ, всю2 н0щь, и3 сотвори2м0ре сyхо, и3 разступи1сz водA. И# внид0ша сhны їи7лєвы въ посрeдъ м0рz по сyху: и3 водA и5мъ бhсть, стэнA њдеснyю, и3 стэнA њшyюю. Погнaша же є3гЂптzне, и3 внид0ша созади2 и4хъ. всsкъ к0нь фараHновъ, и3 колесни6цы, и3 всaдницы по средЁ м0рz. Прострe же мwmсeй рyку на м0ре, и3 ўстр0исz водA ко дню2 на мёсто, є3гЂптzне же бэжaша под8 вод0ю, и3 и3стрzсE гDь є3гЂптzны по средЁ м0рz. И# њбрати1вшисz водA покры2 колесни6цы, и3 всaдники, и3 трістaты, и3 всю2 си1лу фараHнову, вшeдшихъ въ слёдъ и4хъ въ м0ре, и3 не њстA t ни1хъ ни є3ди1нъ. Сhнове же їи7лєвы проид0ша по сyху по средЁ м0рz.

¹⁵ Господь сказав Мойсеєві: Чому волаєш до Мене? Скажи Ізраїльським синам, нехай рушають. ¹⁶ А ти візьми свій посох, простягни свою руку над морем і розділи його! І сини Ізраїля нехай пройдуть посередині моря сушею. ¹⁷ І ось, Я зроблю серце фараона та всіх єгиптян непоступливим, і вони підуть слідом за ними. І прославлюся через фараона, через усе його військо, через колісниці та через його коней. ¹⁸ І пізнають усі єгиптяни, що Я — Господь, як прославлю Себе через фараона, через колісниці та через його коней.

І. Навина, 3:7–8, 15–17

П’ята паремія (Четверта книга Царств, 2:6—14)

Цaрствъ четвeртыхъ чтeніе.
РечE и3ліA къ є3ліссeю: сэди2 ќбw здЁ, ћкw гDь послa мz до їoрдaна. И# речE є3ліссeй: жи1въ гDь, и3 живA душA твоS, ѓще њстaвлю тS. И# поид0ста џба, и3 пzтьдесsтъ мужeй t сынHвъ прbр0ческихъ, пріид0ша и3 стaша прsмw и3здалeча, џба же стaста при їoрдaнэ. И# пріsтъ и3ліA ми1лwть свою2, и3 сви1тъ ю5, и3 ўдaри є4ю в0ды, и3 раздэли1сz водA сю1ду и3 сю1ду, и3 преид0ста џба по сyху. И# бhсть ћкw преид0ста, и3 речE и3ліA є3ліссeю: проси2, что2 сотворю2 тебЁ, прeжде дaже не взsтъ бyду t тебє2; И# речE є3ліссeй: да бyдетъ ќбw д¦ъ, и4же въ тебЁ, сугyбъ во мнЁ. И# речE и3ліA: њжесточи1лъ є3си2 проси1ти, nбaче ѓще ўви1диши мS взeмлема t тебє2, бyдетъ ти2 тaкw: ѓще ли же не ўви1диши, не бyдетъ. И# бhсть и3дyщымъ и5мъ, и3 глаг0лющымъ, и3 сE колесни1ца џгненна, и3 к0ни џгненни, и3 раздэли2 междY nбёма: и3 взsтсz и3ліA ви1хремъ, ћкw на нeбо. И# є3ліссeй зрsше, и3 т0й вопіsше: џтче, џтче, колесни1ца їи7лева, и3 к0ни є3гw2, и3 не ви1дэ є3гw2 ктомY. И# ћтсz є3ліссeй за ри6зы сво‰, и3 раздрA | на дв0е, и3 взsтъ ми1лwть и3ліинY є3ліссeй, пaдшую верхY є3гw2. И# њбрати1сz є3ліссeй, и3 стA на брeзэ їoрдaна. И# пріsтъ є3ліссeй ми1лwть и3ліинY, пaдшую верхY є3гw2, и3 ўдaри в0ды, и3 не раздэли1шасz. и3 речE є3ліссeй: гдЁ ќбw є4сть бGъ и3ліи1нъ ґффw2; и3 ўдaри є3ліссeй в0ды втор0е, и3 раздэли1шасz в0ды, и3 прeйде по сyху.

Четверта книга Царств, 2:6—14

Шоста паремія (Четверта книга Царств, 5:9—14)

а

Цaрствъ четвeртыхъ чтeніе.
Пріи1де неемaнъ, кнsзь царS ґссmрjйскагw, съ колесни1цами, и3 к0ньми свои1ми, и3 стA при двeрехъ хрaма є3ліссeева. И# послA є3ліссeй къ немY вёстника, глаг0лz: шeдъ, и3змhйсz во їoрдaнэ седми1жды, и3 њбрати1тсz пл0ть твоS къ тебЁ, и3 њчи1стишисz. И# разгнёвасz неемaнъ, и3 tи1де, и3 речE: сE рёхъ, да и3зhдетъ ко мнЁ, и3 призовeтъ њ и4мени гDа бGа своегw2, и3 положи1тъ рyку свою2 на прокaзу, и3 tи1метъ ю5 t пл0ти моеS. Не добрёйши ли сyть ґрванA и3 фарфA, рёци дамaскwвы, пaче їoрдaна, и3 всёхъ в0дъ їи7левыхъ; не шeдъ ли и3змhюсz въ ни1хъ, и3 њчи1щусz; и3 возврати1сz, и3 tи1де съ гнёвомъ. И# приступи1ша џтроцы є3гw2, и3 рёша къ немY: г0споди, ѓще бы вeліе сл0во глаг0лалъ къ тебЁ прbр0къ, не бh ли сотвори1лъ, ћкоже речE къ тебЁ: и3змhйсz, и3 њчи1стишисz, И# сни1де неемaнъ, и3 погрузи1сz во їoрдaнэ седми1жды, по глаг0лу человёка б9іz, и3 њбрати1сz пл0ть є3гw2 къ немY, ћкw nтрочaте мaла, и3 њчи1стисz.

Четверта книга Царств, 5:9—14

⁹ Прибув Неман на коні й колісниці, і став перед дверми дому Елісея. ¹⁰ А Елісей послав до нього посланця, кажучи: Пішовши, помийся сім разів у Йордані, і тобі повернеться твоє тіло, і очистишся. ¹¹ І розгнівався Неман, пішов і сказав: Ось, сказав я собі , що він вийде до мене, стане, закличе Іменем свого Бога і покладе свою руку на місце, і проказа відійде. ¹² Хіба Авана і Фарфар, ріки Дамаску, не кращі від Йордану і всіх вод Ізраїля? Чи, пішовши, не помиюся в них — і очищуся? І він повернувся, і в гніві відійшов. ¹³ Та його раби підійшли і сказали йому: Якщо б пророк сказав тобі велике діло, чи ти не вчинив би? А він тільки сказав тобі: Помийся та очистися! ¹⁴ І Неман пішов, помився в Йордані сім разів за словом Елісея, і його тіло стало знову, як тіло малої дитини, і він очистився.

Сьома паремія (Книга пророка Ісаї, 1:16—20)

а

Книга пророка Ісаї, 1:16—20

¹⁶ Помийтеся, станьте чистими, відкиньте зло від ваших душ перед Моїми очима, зупиніться у вашому злі, ¹⁷ навчіться чинити добро, шукайте суду, визвольте ображеного, учиніть суд сироті і з удовою поступіть справедливо! ¹⁸ Приходьте і порозмовляємо, — говорить Господь, — і якщо ваші гріхи будуть, як кармазин, вибілю, як сніг, а якщо будуть, наче багряниця, вибілю, як вовну. ¹⁹ І якщо ви забажаєте і послухаєте Мене, то будете споживати блага землі. ²⁰ Якщо ж не захочете і не послухаєте Мене, то вас пожере меч. Адже Господні уста це сказали!

Восьма паремія (Книга Буття, 32:1—10)

а

БытіS чтeніе.
Воззрёвъ їaкwвъ, и3 ви1дэ п0лкъ б9ій, њполчи1вшійсz, и3 срэт0ша є3го2 ѓгGли б9іи. Речe же їaкwвъ, є3гдA ви1дэ и5хъ: п0лкъ б9ій сeй. и3 наречE и4мz мёсту томY, полки2. Послa же їaкwвъ вёстники пред8 соб0ю ко и3сavу, брaту своемY, въ зeмлю сіи1ръ, во странY є3дHмскую. И# заповёда и5мъ, глаг0лz: си1це рцhте господи1ну моемY и3сavу: тaкw глаг0летъ џтрокъ тв0й їaкwвъ: съ лавaномъ пожи1хъ, и3 ўкоснёхъ до нhнэ: и3 бhша ми2 џвцы и3 вол0ве, и3 nслsта, и3 рабы6 и3 рабы6ни. и3 послaхъ возвэсти1ти гDи1ну моемY и3сavови, да њбрsщетъ бlгодaть џтрокъ тв0й пред8 тоб0ю. И# возврати1шасz вBстницы ко їaкwву, глаг0люще: и3д0хомъ ко и3сavу брaту твоемY, и3 сE сaмъ грzдeтъ въ срётеніе твоE, и3 четhре стA мужeй съ ни1мъ. Ўбоsсz же їaкwвъ ѕэлw2, и3 недоумэвaшесz, и3 раздэли2 лю1ди, и5же съ ни1мъ, и3 волы2 и3 џвцы, на двA полкA. И# речE їaкwвъ: ѓще пріи1детъ и3сavъ на п0лкъ є3ди1нъ, и3 посэчeтъ и5, бyдетъ п0лкъ вторhй во сп7сeніе. И# речE їaкwвъ: бGъ nтцA моегw2 ґвраaма, и3 бGъ nтцA моегw2 їсаaка, гDи, рекjй ми2: tбэжи2 въ зeмлю бытіS твоегw2, и3 добр0 ти сотворю2. Дов0льнw ми2 да бyдетъ t всsкіz прaвды, и3 t всsкіz и4стины, ю4же сотвори1лъ є3си2 џтроку твоемY: съ жезл0мъ бо мои1мъ си1мъ преид0хъ їoрдaнъ.

Книга Буття, 32:1—10

¹ […] Поглянувши, Яків побачив озброєний Божий полк — його зустріли Божі ангели. ² Коли Яків їх побачив, то сказав: Це — Божий полк. Тож назвав те місце: Полки. ³ Перед собою Яків послав послів до свого брата Ісава, у землю Сиїр, до місцевості Едом, ⁴ і заповів їм, кажучи: Так скажете моєму панові Ісавові: Так говорить раб твій Яків: У Лавана жив я і затримався аж дотепер. ⁵ І є в мене воли, осли, вівці, раби і рабині; тож послав я сповістити моєму панові Ісаву, аби твій слуга знайшов ласку в тебе. ⁶ І повернулися посли до Якова, кажучи: Ходили ми до твого брата Ісава. Він іде назустріч тобі, а з ним — чотириста чоловік. ⁷ І великий страх охопив Якова, і він розгубився. Тож поділив людей, які були з ним, волів і овець на два табори. ⁸ Якщо прийде Ісав до одного табору, — сказав Яків, — і знищить його, то другий табір врятується. ⁹ Яків промовив: Боже мого батька Авраама і Боже мого батька Ісаака, Господи, Який сказав мені: Повернися в землю свого народження — і зроблю тобі добро! ¹⁰ Достатньо мені всієї справедливості й усієї правди, яку вчинив Ти Своєму рабові. Бо з одним своїм посохом перейшов я цей Йордан, а тепер ось я виріс у два табори.

Дев’ята паремія (Вихід, 2:5—10)

а

И#сх0да чтeніе.
Сни1де дщи2 фараHнова и3змhтисz на рэкY, и3 рабы6ни є3S прехождaху при рэцЁ: и3 ви1дэвши крабjйцу въ лучи1цэ, послaвши рабhню, взsтъ ю5. Tвeрзши же, ви1дитъ nтрочA плaчущеесz въ крабjйцэ, и3 пощади2 є5 дщи2 фараHнова, и3 речE: t дэтeй є3врeйскихъ сіE. И# речE сестрA є3гw2 дщeри фараHновэ: х0щеши ли призовy ти женY питaтельницу t є3врє1й, и3 воздои1тъ ти2 nтрочA; И# речE є4й дщи2 фараHнова: и3ди2. шeдши же nтрокови1ца, призвA мaтерь nтрочaте. Речe же къ нeй дщи2 фараHнова: соблюди1 ми nтрочA сіE, и3 возд0й ми2 є5, ѓзъ же дaмъ ти2 мздY. Пріeмши же женA nтрочA, и3 доsше є5. Возмужaвшу же nтрочaти, введE є5 ко дщeри фараHновэ, и3 бhсть є4й въ сhна. И#меновa же и4мz є3мY мwmсeй, глаг0лющи: t воды2 взsхъ є3го2.

Вихід, 2:5—10

⁵ Фараонова дочка спустилася скупатися в ріці, а її рабині ходили біля ріки. Коли вона побачила в очереті кошик, то послала рабиню і підібрала його. ⁶ А відкривши, бачить, що в кошику плаче немовля. І фараонова дочка пожаліла його, і сказала: Воно з єврейських дітей. ⁷ Тут його сестра сказала фараоновій дочці: Хочеш, покличу тобі жінку-годувальницю з єврейок, і буде годувати тобі дитину? ⁸ А фараонова дочка відповіла їй: Іди. Тож, пішовши, дівчина покликала матір дитини. ⁹ І фараонова дочка сказала їй: Дивися мені за цією дитиною і вигодуй її для мене, а я дам тобі винагороду! Тож жінка взяла дитину і годувала її грудьми. ¹⁰ А коли хлопчик підріс, то вона привела його до фараонової дочки, і він став їй за сина. Вона ж дала йому ім’я Мойсей  , кажучи: Я його витягла з води.

Десята паремія (Книга Суддів Ізраїлевих, 6:36—40)

а

Судeй чтeніе.
РечE гедеHнъ къ бGу: ѓще сп7сaеши рук0ю моeю їи7лz, и4мже џбразомъ рeклъ є3си2, сE ѓзъ положY руно2 џвчее на гумнЁ: и3 ѓще бyдетъ росA на рунЁ т0кмw, по всeй же земли2 сyша, разумёю, ћкw сп7сeши рук0ю моeю їи7лz, и4мже џбразомъ рeклъ є3си2. И# бhсть тaкw: и3 ўрaнивъ гедеHнъ наyтріе, и3 и3сцэди2 руно2, и3 и3стечE росA t рунA, и3сп0лненъ nкрjнъ воды2. И# речE гедеHнъ къ бGу: да не прогнёваетсz ќбw ћрость твоS на мS, и3 возглаг0лю є3щE є3ди1ною, и3 и3скушY є3щE є3ди1ною рун0мъ: да бyдетъ ќбw сyша на рунЁ т0кмw, по всeй же земли2 росA. И# сотвори2 бGъ тaкw въ нощи2 т0й, и3 бhсть сyша на рунЁ т0кмw, по всeй же земли2 бhсть росA.

Книга Суддів Ізраїлевих, 6:36—40

³⁶ І Ґедеон сказав Богові: Якщо спасаєш Ізраїля моєю рукою, як Ти і сказав, ³⁷ то ось я кладу вовняну шкуру на току, і якщо роса буде тільки на шкурі, а на всій землі буде сухо, то знатиму, що спасаєш Ізраїля моєю рукою, — як Ти і сказав. ³⁸ І сталося так. І встав Ґедеон вранці, і викрутив шкуру, і потекла зі шкури роса — повна посудина води. ³⁹ Та Ґедеон промовив до Бога: Хай не запалає Твій гнів на мене, — заговорю ще раз. І випробую ще раз на шкурі, тож нехай буде тільки на шкурі сухо, а на всій землі нехай буде роса. ⁴⁰ І Бог зробив тієї ночі так, і було сухо тільки на шкурі, а на всій землі була роса.

Одинадцята паремія (Третя книга Царств, 18:30—39)

а

Цaрствъ трeтіихъ чтeніе.
РечE и3ліA къ лю1демъ: приступи1те ко мнЁ. и3 приступи1ша вси2 лю1діе къ немY. И# взsтъ и3ліA дванaдесzть кaменій, по числY дванaдесzти колёнъ сн7Hвъ їи7левыхъ, ћкоже гlг0ла гDь къ немY, гlг0лzй: їи7ль бyдетъ и4мz твоE. И# создA кaменіе, и3 и3сцэли2 nлтaрь гDень раск0панный, и3 сотвори2 р0въ, вмэщaющь по двЁ мBры сёмени, џкрестъ nлтарS. И# положи2 полBна на nлтари2, є3г0же сотвори2. и3 раздроби2 всесожжє1ніz, и3 положи2 на полBна, и3 њбhде nлтaрь. И# речE и3ліA: пріими1те ми2 четhре водон0сы воды2, и3 да пролію1тсz на nлтaрь, на всесожжeніе же и3 на полBна. и3 речE: ўдв0йте, и3 ўдв0иша. и3 речE: ўтр0йте, и3 ўтр0иша. И# и3дsше водA џкрестъ nлтарS, и3 р0въ и3сп0лнисz воды2. И# возопи2 и3ліA на нб7о, и3 речE: гDи б9е ґвраaмовъ и3 їсаaковъ и3 їaкwвль, ўслhши менE днeсь nгнeмъ: и3 разумёютъ вси2 лю1діе сjи, ћкw ты2 є3си2 є3ди1нъ гDь бGъ їи7левъ, и3 ѓзъ рaбъ тв0й. и3 тебє2 рaди сотвори1хъ сі‰ вс‰, и3 ты2 њбрати2 сердцA людeй си1хъ въ слёдъ тебє2. И# падE џгнь t гDа съ нб7сE, и3 поzдE всесожжє1ніz, и3 полBна и3 в0ду, ћже на ни1хъ, и3 в0ду, ћже въ р0вэ, и3 кaменіе, и3 пeрсть полизA џгнь. И# пад0ша вси2 лю1діе на лицЁ своeмъ, и3 рёша: вои1стинну гDь бGъ, т0й є4сть бGъ.

Третя книга Царств, 18:30—39

³⁰ Ілля промовив до народу: Підійдіть до мене! І весь народ підійшов до нього. ³¹ І взяв Ілля дванадцять каменів за кількістю племен Ізраїля, як сказав йому Господь, запевняючи: Ізраїль буде твоє ім’я! ³² Він в Господнє Ім’я збудував з каміння і відновив розбитий жертовник, зробив довкола жертовника рів, що вміщав дві міри насіння, ³³ наклав дрова на жертовник, який зробив, розрубав всепалення на частини, поклав на дрова і помістив на жертовнику. ³⁴ І він сказав: Візьміть мені чотири відра води і полийте на всепалення та на дрова! І зробили так. А він сказав: Повторіть! І повторили. Тоді він сказав: Зробіть утретє! І зробили втретє. ³⁵ І вода переходила довкола жертовника, і рів наповнився водою.

³⁶ І заволав Ілля до неба, закликаючи: Господи, Боже Авраама, Ісаака й Ізраїля, вислухай мене, Господи, вислухай мене сьогодні вогнем, і весь цей народ пізнає, що Ти є Господом, Богом Ізраїля, а я — Твій раб, і через Тебе я зробив ці діла! ³⁷ Вислухай мене, Господи, вислухай мене вогнем, і нехай цей народ пізнає, що Ти є Господь Бог, і Ти повернув серце цього народу за Собою ! ³⁸ І з неба спав вогонь від Господа, пожер всепалення, дерево, каміння, землю, і вогонь вилизав воду, яка була в рові. ³⁹ І весь народ упав долілиць. Вони сказали: Насправді Господь є Богом, Він — Бог!

Дванадцята паремія (Четверта книга Царств, 2:19—22)

а

Цaрствъ четвeртыхъ чтeніе.
Рек0ша мyжіе грaда їеріхHнска ко є3ліссeю: сE жили1ще грaда сегw2 добро2, ћкоже ты2, господи1не, ви1диши, и3 в0ды ѕлы6 и3 безч†дны. И# речE є3ліссeй: принеси1те ми2 водон0съ н0въ, и3 всhплите тY с0ль: и3 принес0ша и5. И# и3зhде на и3схождeніе в0дъ, и3 ввeрже тaмw с0ль, и3 речE: тaкw гlг0летъ гDь: и3сцэли1хъ в0ды сі‰, и3 не ктомY бyдетъ tню1дъ ўмирaz, нижE безчaдствующаz си1ми. И# и3сцэлёша в0ды до днE сегw2, по глаг0лу, и4же глаг0ла є3ліссeй.

Четверта книга Царств, 2:19—22

¹⁹ А мужі міста промовили до Елісея: Ось проживання в місті добре, так, як володар бачить, та води погані, і земля неплідна. ²⁰ І сказав Елісей: Візьміть мені нове відро і покладіть туди сіль! І принесли йому. ²¹ І Елісей вийшов до водного джерела, і кинув туди сіль, кажучи: Так говорить Господь: Оздоровляю ці води, більше не буде звідси смерті й неплідності. ²² І вилікувалися води аж до цього дня за словом Елісея, яке він сказав.

Тринадцята паремія (Книга пророка Ісаї, 49:8–15)

а

Прbр0чества и3сaіина чтeніе.
Тaкw гlг0летъ гDь: во врeмz пріsтное послyшахъ тS, и3 въ дeнь сп7сeніz помог0хъ тебЁ, и3 создaхъ тS, и3 дaхъ тS, и3 положи1хъ тS въ завётъ kзhкwвъ, є4же ўстр0ити зeмлю, и3 наслёдити наслёдіе пустhни: глаг0люща сyщымъ въ ќзахъ: и3зыди1те, и3 и5же во тмЁ: tкрhйтесz. на всёхъ путeхъ пасти1сz бyдутъ, и3 на всёхъ стезsхъ пaжить и4хъ. Не взaлчутъ, нижE вжaждутъ, нижE порази1тъ и5хъ зн0й, нижE с0лнце: но ми1луzй и5хъ ўтёшитъ |, и3 сквозЁ и3ст0чники в0дъ проведeтъ |. И# положY всsку г0ру въ пyть, и3 всsку стезю2 въ пaству и4хъ. СE сjи и3здалeча пріи1дутъ, сjи t сёвера и3м0рz, и3нjи же t земли2 пeрсскіz. Да веселsтсz нб7сA, и3 рaдуетсz землS: да tрhгнутъ г0ры весeліе, и3 х0лми прaвду: ћкw поми1лова гDь лю1ди сво‰, и3 смирє1нныz людeй свои1хъ ўтёши. Речe же сіHнъ: њстaви мS гDь, и3 бGъ забh мz. Е#дA забyдетъ женA nтрочA своE, и3ли2 не поми1луетъ и3зчaдіz чрeва своегw2; Ѓще ли же и3 си1хъ забyдетъ женA, но ѓзъ не забyду тебє2, гlг0летъ гDь.

Книга пророка Ісаї, 49:8–15

⁸ Так говорить Господь: У сприятливий час Я тебе вислухав і в день спасіння до тебе закликав, і Я дав тебе на завіт народам, щоб поставити землю і успадкувати спадок пустелі, ⁹ говорячи тим, хто в кайданах: Вийдіть! — А тим, хто в темряві: Відкрийтеся! І пастимуться на всіх їхніх дорогах, і на всіх стежках — їхнє пасовисько. ¹⁰ Вони не зголодніють, і не будуть спраглі, і не уразить їх спека та сонце, але Той, Хто їх милує, потішить і поведе їх поміж джерел води. ¹¹ І поставлю всяку гору, як дорогу, і всяку стежку — їм на пасовисько. ¹² Ось ці приходять здалека, ці з півночі, а ці з моря, а інші — із землі персів.

¹³ Зрадійте, небеса! Нехай розвеселиться земля, хай гори прорвуться радісними вигуками, бо Бог помилував Свій народ і потішив упокорених Свого народу! ¹⁴ А Сіон  сказала: Господь мене покинув, і Господь забув про мене! ¹⁵ Хіба матір забуде свою дитину, щоб не помилувати те, що вийшло з її лона? Якщо ж і жінка це забуде, то Я тебе не забуду! — сказав Господь.