Святитель Іоанн (Максимович), архієпископ Шанхайський і Сан-Франциський

Слово на Різдво Пресвятої Богородиці

uzor

«Премудрість збудувала собі дім…» (Притч. 9:1). «Які величні діла Твої, Господи! Все Премудрістю Ти сотворив!» (Пс. 103:24), — виголошував ще в давнину Псалмоспівець.

Що ж є та Премудрість (або по-грецьки Софія), Якою створено все?

В іншому псалмі говориться: «Словом Господнім створені небеса, і Духом уст Його – все воїнство їх» (Пс. 32:6). А святий євангеліст Іоанн Богослов виголошує: «Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог… Все через Нього сталось, і без Нього ніщо не сталось, що сталось» (Ін. 1:1-3).

Премудрість Божа, або Слово Боже, Яким усе створено Богом, не є лише абстрактним поняттям властивості Божої. Той самий євангеліст далі говорить: «І Слово стало плоттю, і перебувало з нами, повне благодаті та істини; і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця» (Ін. 1:14). Отже, Слово, через Яке все створено, є Єдинородний Син Божий, Друга Особа Святої Трійці. Він іменується також «Премудрістю Божою», як говорить у посланні своєму апостол Павло: «Бо і юдеї вимагають чудес, і елліни шукають мудрості; а ми проповідуємо Христа розп’ятого… Божу Силу і Божу Премудрість» (1Кор. 1:22-24).

Син Божий називається Словом і Премудрістю Божою, тому що Бог Отець усе творить через Свого Сина. Таким чином, через Сина Божого Своїми ділами промовляє Отець, і через Нього виявилася різноманітна премудрість Божа (Еф. 3:10).

Божа премудрість виявилася спочатку у створенні видимого і невидимого світу. Ми нині бачимо світ уже в його гріховному стані, таким, що вже втратив свою первісну красу. Але навіть пошкоджений гріхом – який дивовижний світ і як він відображає премудрість Творця!

Чи поглянемо ми на небо – там злагоджені рухи небесних світил, усе рухається за вічними законами, даними Творцем природі при її створенні. Ніщо не порушує їхній плин, усе відбувається злагоджено, не перешкоджаючи одне одному.

Чи подивимося ми навколо себе – в кожній рослині, в кожній тварині, в кожному навіть камінчику ми бачимо премудрість Творця! Кожна тварина, до найдрібніших комах, має необхідні пристосування для збереження, захисту і розвитку свого життя та розмноження свого роду. Кожне одухотворене і неодухотворене тіло в природі складається з найдрібніших частинок, злагоджено розташованих, і являє собою дивовижну будову, витончену тканину Великого Будівничого і Художника.

Вдивимося в себе самих – яке чудове і мудре поєднання невидимого і видимого світу ми самі являємо! Тілом своїм належачи до матеріального світу, ми є наймайстернішим творінням, у якому кожна клітина має своє призначення.

Чим глибше проникає наука в таємниці природи, тим ясніше стає, що вона є творінням найвеличнішої Мудрості, і тим вище спрямовується погляд нашого розуму, пізнаючи свого Творця. Сама наша здатність пізнавати, розмірковувати, використовувати відкриття, творити, чинити розумно показує, що ми виникли не випадково, а носимо в собі печать Наймудрішого Творця.

Особливо ж свідчить про Премудрого Бога наш богоподібний дух, що підносить людину високо над землею і життєвим морем і дає нам навіть у нинішньому житті спілкуватися з горніми силами.

Усе це ми маємо навіть нині, в нашому гріховному стані падшої людини і природи, яка зазнає тління. Якою ж була краса і доброта світу при його створенні!

Задивившись на свою красу, перший з ангелів, Денниця, загордився і, забажавши стати рівним Всевишньому, відпав від Бога. Скинутий з Неба, він позаздрив створеній людині та спокусив її на порушення заповіді Божої.

Згрішивши, первозданний Адам, а з ним і все людство позбулися своєї первісної слави та честі. Затьмарився розум людини, ослабла воля, забруднилося почуття. Людина втратила благодатне спілкування з Богом, Джерелом життя, і стала смертною.

З падінням вінця творіння, людини, сталася зміна в усьому світі, бо гріх поклав на все свої наслідки. Увесь світ став тлінним і грішним. Природа, починаючи від тварин, стала шкодити людині, а сама вона внутрішньо знемагала від роз’єднання з Богом.

Однак Премудрий Бог ще до створення світу не тільки передбачив гріхопадіння людини, яку Він мав створити, але й наперед вирішив, як його виправити. Перш ніж світ отримав початок, уже в Раді Пресвятої Трійці було визначено, що Друга Особа Святої Трійці, Син Божий, стане Людиною і візьме на Себе гріхи світу, загладивши злочин Адама.

Нікому не було явлено приготоване лікування людської рани, рішення Ради Пресвятої Трійці було таємницею для всього створеного світу. Потрібно було приготувати на землі гідне Вмістилище для Сина Божого, Який мав втілитися. Серед розтлінного гріхом людського роду належало знайти неоскверненну Посудину, в Яку б зійшло Слово Боже, Яке все створило, і, прийнявши плоть, оселилося б серед людей, Саме ставши Людиною. Багато віків знадобилося, щоб підготувалося виповнення премудрого Божого домобудівництва і з’явилася Чиста Діва, достойна стати по плоті Матір’ю Того, через Кого створені небо і земля і через Кого мало здійснитися передвизначення Премудрої Трійці про Спасіння світу.

Але коли прийшла повнота часу (Гал. 4:4) і настав час втілитися на землі Сину Божому, тайна дивовижної Ради Пресвятої Трійці була відкрита Богом архангелу Гавриїлу, і він був посланий у Назарет благовістити Діві Марії про майбутнє народження від Неї Спасителя світу.

«Совет превечный открывая… Отроковице, Гавриил предста»[1], промовляючи до Пречистої Діви:

– Радуйся, Благодатна! Господь з Тобою; благословенна Ти між жінками… народиш Сина, і наречеш Йому ім’я Іісус. Він буде великий і Сином Всевишнього наречеться» (Лк. 1:28,31-32).

Збентежилася смиренна Отроковиця, чуючи це привітання. З трирічного віку Вона перебувала при храмі, будучи віддана туди батьками, і, постійно перебуваючи там у молитві, виховалася у Святе Святих, там чула слова небожителів, однак не могла Вона помислити бути Матір’ю Відкупителя, давши до того ж і обітницю залишатися Дівою.

– Дух Святий зійде на Тебе, і Сила Всевишнього осінить Тебе; тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим (Лк. 1:35), — промовив Ангел, відповідаючи Їй на запитання: «Як же станеться це, коли Я мужа не знаю?» (Лк. 1:34).

– Ось, Раба Господня; нехай буде Мені за словом твоїм» (Лк. 1:38), — зі смиренням і покірністю волі Божій відповіла Марія.

Тоді Слово Боже, Єдинородний Син Божий, вселився в Марію. Той, Кого небо і небо небес не вміщають (1Царів. 8:27), Кому небо — престол, а земля — підніжжя ніг Його (Діян. 7:49), житлом Своїм обрав Діву, лоно Її престолом сотворивши і утробу Її просторішою за небеса вчинивши. «Ширшою за Небеса»[2] явилася Діва Марія.

Через дев’ять місяців Вона народила Сина — Бога, Який явився у плоті. «Еже от века утаенное и ангелом несведомое таинство, Тобою, Богородице, сущим на земли явися Бог, в неслитнем соединении воплощаемь»[3].

Дівство Марії та Втілення через Неї Сина Божого залишалися, однак, таємницею для диявола, поки Господь не звершив справу нашого спасіння. «Хрест добровільно заради нас прийнявши»[4], зазнавши Смерті та воскресши з мертвих, Господь Іісус Христос дарував життя роду людському і відкрив замкнений для нього Рай.

Втіленим з Богородиці Діви «Адам воззвася, клятва потребися, Ева свободися, смерть умертвися, и мы ожихом»[5]. Разом з людиною і весь світ позбувається тління, готуючись нині до того дня, коли вогнем очиститься всесвіт, усе творіння звільниться від рабства тлінню, і нові Небо і Земля являть у всій красі та доброті творіння Боже.

Так зруйнований задум злоби диявольської, і Творець світу премудро все спрямовує за Своєю волею на благо всьому творінню. Як Бог спочатку створив світ Своїм Словом, тобто через Свого Сина, так через Сина Божого відроджується світ після гріхопадіння. Через Кого виявилася Премудрість Божа у творінні, через Того ж Премудрість Божа відкрилася у відновленні зруйнованого гріхами світу і поверненні йому благовоління Божого.

Премудрістю Божою тому й іменується Син Божий, або по-грецьки Софією, бо через Нього ми пізнали і пізнаємо Премудрого Бога. «Іісус Христос став для нас премудрістю від Бога, праведністю і освяченням та викупленням» (1Кор. 1:30).

Пречиста Діва, через Яку втілився Христос, Син Божий, Творець наш і Спаситель, щоб дарувати нам Життя Вічне, була Сходами, по яких Бог зійшов на землю, і стала для нас Мостом, по якому ми піднімаємось на Небо.

Задовго до Втілення Христа пророкували про Неї пророки, які передвіщали прихід Месії. Пророк Єзекіїль бачить Її як Ворота зачинені на сході, через які проходить Господь і які залишаються зачиненими (див. Єз. 44:1-3). Це означає, що Марія до народження Господа, у народженні і після народження залишається Дівою. Пророк Даниїл, роз’яснюючи таємничий сон Навуходоносора, провидить Її як Гору Дівственну, від Якої сам собою, без участі руки людської, відвалився Камінь, що наповнив землю (див. Дан. 2:34-35), що також означає безсіменне і непорочне народження Христа від Діви. «Ось, Діва в утробі прийме і народить Сина, і наречуть ім’я Йому Еммануїл (Іс. 7:14), що означає: з нами Бог! (Мф. 1:23) – вигукує пророк Ісая.

Праотець Яків у давнину бачив уві сні сходи, що стояли на землі, а їх верх досягав до небес (див. Бут. 28:12), що прообразувало Ту, через Яку зійшов на землю Син Божий. Псалмоспівець цар Давид оспівує Її як Царицю, Яка стала праворуч Царя, одягнена в прегарні позолочені шати, вся слава Якої всередині Неї (див. Пс. 44:10,14). А премудрий Соломон говорить про Неї в Книзі Притч як про Дім Премудрості: «Премудрість збудувала Собі дім і утвердила сім стовпів» (Притч. 9:1). Домом, у якому мешкала Предвічна Премудрість при Втіленні, і явилася Пречиста Діва Марія. Стовпи цього Дому — це Її чесноти. Число сім у давніх східних народів означало досконалість, і сім стовпів у Домі означає досконалість у добрі Матері Божої. Тому на іконах зображується Премудрість Божа, Син Божий, на престолі, ніби в будівлі на семи стовпах, що позначає Його Пречисту Матір. Вгорі сім архангелів, з обох боків сім пророків зі сувоями, на яких написані пророцтва про Богородицю, а внизу найменування семи чеснот. Семикратне число, багаторазово повторене, означає духовну досконалість Пресвятої Діви.

Нині, коли співається «Різдво Твоє, Богородице Діво, радість звістило всій вселенній»[6], влаштувався Земний Дім для вічної Премудрості, було приготоване Житло для Сина Божого, Який гряде з Небес на Спасіння роду людського.

«Христос з небес — зустрічайте»[7]. Для зустрічі Його будується одухотворена Палата, освячений Храм, у Який вселиться Предвічне Слово Боже, Яке зійшло з Неба, щоб звідти почати відновлення світу, з’єднати знову Небо і землю.

[1] «Раду предвічну відкриваючи… Діві, Гавриїл представ» (Велика вечірня Благовіщення. Перша стихира на «Господи, воззвах»).

[2] Богородичний воскресний відпустительний 1 гласу.

[3] Богородичний воскресний 4 гласу. Переклад: «Від віку утаєне і ангелам невідоме таїнство, через Тебе, Богородице, сущим на землі явився Бог, у незлитному єднанні втілюваний».

[4] «Крест волею нас ради восприим» (Богородичний воскресний 4 гласу).

[5] Богородичний воскресний 2 гласу на утрені. Переклад: «Адам був відновлений, прокляття знищене, Єва звільнена, смерть умертвлена, і ми ожили».

[6] Тропар свята Різдва Пресвятої Богородиці.

[7] 1-й ірмос канону Різдва Христового.

Святитель Іоанн (Максимович) виголосив це «Слово на Різдво Пресвятої Богородиці» в Циндао, у 1948 році.
Проповідь друкується за виданням: Слова иже во святых отца нашего Иоанна, Архиепископа Шанхайского и Сан-Францисского. Сан-Франциско, 1994.