Святитель Ігнатій (Брянчанінов)
Отечник

⇦Попердній розділ

Наступний розділ⇨

Авва Сисой Великий

1. Авва Сисой Великий сказав: «Будь знеславленим (тобто зі смиренням і охоче перенось будь-які приниження), повністю зречися своєї волі, відкинь усе, що веде до турбот про цей світ і до розсіяння, – і знайдеш спокій».
2. Брат запитав авву Сисоя: «Чому пристрасті не залишають мене?» Старець відповів:  «Їхні застави знаходяться в тобі; віддай їм їхні застави, і вони відійдуть». 

Застави пристрастей – це їхні причини. Наприклад, причиною блудної пристрасті є догоджання плоті, засудження ближніх. Той, хто перестає догоджати плоті та засуджувати ближніх, отримує силу перемагати блудну пристрасть. 

3. Брат запитав авву Сисоя: «Я маю намір стерегти своє серце». Старець відповів йому:  «Як ми можемо охороняти своє серце, якщо наш язик подібний до відчинених дверей?» 
4. Брат сказав авві Сисою: «Я відчуваю, що пам’ять Божа (розумна молитва) постійно перебуває в мені». Старець відповів:  «Це не велике, що твій розум постійно звернений до Бога; велике те, коли хтось побачить себе гіршим за всяке створіння». 

Старець сказав це тому, що справжня дія розумної молитви завжди ґрунтується на найглибшому смиренні й випливає з нього. Усяке інше сприйняття розумної молитви є неправильним, веде до самообману та загибелі. 

5. Один брат наполегливо просив авву Сисоя сказати йому повчальне слово, і авва сказав: «Перебувай пильним (бодрствуй над собою) у своїй келії, і уявляй себе перед Богом (відчувай Його присутність) із багатьма сльозами, у сокрушенні духа, – і знайдеш спокій».
6. Брат запитав авву Сисоя про чернече життя. Авва відповів: «Пророк Даниїл сказав про себе: “Смачного хліба я не їв” (Дан. 10:3). Чернече життя обов’язково вимагає відречення від усіх тілесних насолод; при їх наявності воно неможливе».
7. Авва Сисой сказав: «Яке б не трапилося випробування з людиною, вона повинна віддавати себе волі Божій і визнавати, що випробування прийшло за її гріхи. Якщо ж трапиться щось добре, слід говорити, що це сталося за Божим провидінням».
8. Деякі запитали авву Сисоя: «Якщо брат впаде у гріх, чи має він каятися протягом року?» Він відповів:  «Суворе це слово».  Вони сказали:  «Тоді протягом шести місяців».  Він відповів:  «Це теж забагато».  Вони запропонували сорок днів, але він і цей строк назвав надмірним.  Тоді вони запитали:  «Скільки ж ти призначаєш? І скажи: якщо брат впаде, а потім буде вечеря любові, чи може він прийти на цю вечерю?»  Старець відповів:  «Ні! Він має приносити покаяння кілька днів. Вірю моєму Богові: якщо брат буде каятися всім своїм серцем, то через три дні Бог прийме його». 
9. Брат сказав авві Сисою: «Авво! Що мені робити? Я впав». Старець відповів:  «Встань».  Брат сказав:  «Я встав і знову впав». Старець відповів:  «Стань знову».  Брат запитав:  «А доки мені вставати і падати?» Старець відповів:  «До кінця твого життя». 
10. Авва Йосиф запитав авву Сисоя: «За який час людина може викорінити свої пристрасті?» Старець сказав: «Ти хочеш знати про час (про роки)?»  – «Так», – відповів Йосиф.  Старець сказав йому:  «У той час, коли з’являється якась пристрасть, викорінюй її». 
11. Брат запитав авву Сисоя: «Як мені жити? Як спастися? Як догодити Богові?» Старець відповів:  «Якщо хочеш догодити Богові, вийди зі світу, відокремся від земного, залиш усе створене, наблизься до Творця, поєднай себе з Богом молитвою і плачем – і знайдеш спокій у цьому та в майбутньому віці». 
12. Брат запитав авву Сисоя, як йому жити. Старець відповів: «Те, що ти шукаєш, досягається найсуворішим мовчанням і смиренням».
13. Брат запитав авву Сисоя: «Що приводить до смиренномудрості?» Старець сказав: «Коли хтось буде старатися визнавати кожну людину кращою за себе, то цим досягне смиренномудрості». 
14. Один зі старців розповідав: «Я просив авву Сисоя сказати мені повчальне слово; він сказав мені: “Монах у своїй думці має бути нижчим за ідолів”. Я повернувся до своєї келії і не зрозумів, що означає бути нижчим за ідолів. Через рік я знову прийшов до старця і запитав:  “Що означає бути нижчим за ідолів?”  Старець відповів мені:  “Писання говорить про ідолів: «Мають уста і не говорять, мають очі і не бачать, мають вуха і не чують» (Пс. 134:16-17). Таким має бути і монах. Ідоли – це мерзота: і монах повинен думати про себе, що він – мерзота”».
15. Один мирянин йшов зі своїм сином до авви Сисоя на гору авви Антонія. Дорогою син помер. Батько не засмутився, але з вірою приніс його до авви, припав до ніг старця разом із сином, наче вклоняючись йому, щоб отримати благословення. Потім батько підвівся, залишив сина біля ніг авви й вийшов із келії. Старець, думаючи, що син продовжує поклоніння, і не знаючи, що той помер, сказав йому:  «Встань і йди звідси».  Юнак негайно встав і вийшов. Батько, побачивши це, здивувався; увійшовши до келії, він уклонився авві до землі й розповів йому про те, що сталося.  Старець, почувши це, засмутився, бо не хотів творити знамен. А його учень заборонив мирянинові розповідати комусь про звершене диво до смерті старця. 
16. Авва Аммон сказав авві Сисою: «Коли читаю книги, хочу запам’ятовувати мудрі вислови, щоб мати їх у пам’яті на випадок потреби». Старець відповів йому:  «Цього не потрібно! Потрібно здобути чистоту розуму й говорити з цієї чистоти, покладаючись на Бога».

⇦Попердній розділ

Наступний розділ⇨