Преподобний Пимен Великий, Єгипетський
День пам'яті (н. ст.)
Місяця серпня на 27-й день
Преподобний Пимен Великий народився близько 340 року в Єгипті. Зі своїми двома братами Анувієм (IV ст., пам’ять 5 / 18 червня) і Паїсієм він пішов в один із єгипетських монастирівв, де всі троє прийняли іночеський постриг. Преподобний Пимен проводив час у суворому пості й молитовних подвигах і досягнув такої висоти чеснот, що увійшов у цілковиту бепристрасність.
Для багатьох іноків преподобний Пимен був духовним наставником і керівником. Вони записували його відповіді для повчання себе та інших. Зокрема, на питання, як позбутися нав’язливих злих думок, старець відповідав: «Злі помисли, які вселяє ворог нашого спасіння, можуть, неначе іскра, розпалити в людині гріховні побажання. Треба гасити ці іскри водою, тобто молитвою і устремлінням душі до Бога».
Святий Пимен також казав: «Людині необхідно зберігати три головних правила: боятися Бога, часто молитися і робити добро людям. Злоба ніколи не знищить злоби; якщо хтось тобі зробив зло, зроби йому добро, і твоє добро переможе його злобу».
Прославившись святістю свого життя і глибокою повчальністю своїх настанов, єгипетський пустельник помер близько 450 року у віці приблизно ста десяти років. Невдовзі він був визнаний святим угодником Божим і на знак великої смиренномудрості, скромності, правдивості й самовідданого служіння Богові одержав іменування Великий.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь преподобному Пимену Великому, глас 8
Сле́з твои́х тече́ньми пусты́ни безпло́дное возде́лал еси́,/ и и́же из глубины́ воздыха́ньми во сто трудо́в уплодоноси́л еси́,/ и был еси́ свети́льник вселе́нней,/ сия́я чудесы́, Пи́мене о́тче наш.// Моли́ Христа́ Бо́га, спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак преподобному Пимену Великому, глас 4
Све́тлых по́двиг твои́х, преподо́бне о́тче,/ наста́ днесь свята́я па́мять твоя́,/ ду́ши благочести́вых веселя́щи,/ Пи́мене Богому́дре,// о́тче наш преподо́бне.
Молитва преподобному Пимену Великому
О, ди́вный уго́дниче, преподо́бне о́тче на́ш Пи́мене, недоуме́ем мы́, гре́шнии, по до́лгу восхвали́ти тя́. Бы́л бо еси́ мона́хов о́браз, исцеле́ний пода́тель, пусты́ни жи́тель, безмо́лвия рачи́тель, страсте́й искорени́тель и вся́кия доброде́тели учи́тель. Сего́ ра́ди уми́льно к тебе́ припа́даем и смире́нно про́сим: от сокро́вищницы твоея́ пода́ждь и на́шему убо́жеству. Смире́нием твои́м на́шу горды́ню низложи́; безстра́стием на́ши стра́сти попали́; бо́дрствованием ду́х ле́ности от на́с отжени́; сле́зными то́ки на́ше нечу́вствие пробуди́; бде́нием от нераде́ния на́с возста́ви; моли́твами в на́с пла́мень моли́твы возжги́; любо́вию на́с братолюбны сотвори́; пода́ждь же на́м ду́х кро́тости и смире́ния, ду́х чистоты́ и благоче́стия; от страсте́й у́бо на́с свободи́ и ко и́стинному покая́нию приведи́. Ты́ бо во уме́ твое́м непреста́нно име́л еси́ на Кресте́ распя́таго за на́с Сы́на Бо́жия. Того́ сладча́йшее И́мя во уме́ и се́рдце непреста́нно име́ти и на́м, окая́нным, пода́ждь, да любо́вию Тому́ горя́ще и грехи́ на́ша помышля́юще, стра́шный о́ный Де́нь су́дный сре́тити угото́вимся и в Ца́рствие Небе́сное вни́ти с тобо́ю и все́ми святы́ми сподо́бимся, сла́вяще Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Тропaрь, глaсъ и7:
Слeзъ твои1хъ течeньми пустhни безпл0дное воздёлалъ є3си2, и3 и5же и3з8 глубины2 воздыхaньми, во сто2 трудHвъ ўплодоноси1лъ є3си2, и3 бhлъ є3си2 свэти1льникъ вселeннэй, сіsz чудєсы2, пjмене џтче нaшъ, моли2 хrтA бGа сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.
Кондaкъ, глaсъ д7.
Под0бенъ: Kви1лсz є3си2:
Свётлыхъ пHдвигъ твои1хъ, прпdбне џтче, настA днeсь с™az пaмzть твоS, дyшы бlгочести1выхъ веселsщи, пjмене бGомyдре, џтче нaшъ прпdбне.
Ще в розробці