Патерик Києво-Печерський
З Іоаном і Сергієм диво дивне, [яке] в божественній Печерській церкві було перед чудесною іконою Богородичною.
Слово 5

З Іоаном і Сергієм диво дивне, [яке] в божественній Печерський церкві було перед чудесною іконою Богородичною

Слово 5.

Було двоє мужів якихось з-проміж великих града того — друзі — Іоан і Сергій. І прийшли вони до церкви Богонареченої, і побачивши світло сильніше [від] сонця на іконі чудесній Богородичній, духовно побраталися. По багатьох літах Іоан, розхворівшись, [помер], залишивши сина свого Захарію 5 літ. І покликав [перед смертю] ігумена Никона, і роздав майно своє старцям, а частину синівську дав Сергієві: 1000 гривень срібла і 100 гривень золота ¹. Віддав же І сина свого юного Захарію на виховання другові своєму, як брату вірному, заповівши тому: “Коли змужніє син мій, дай йому золото і срібло”. [Як] виповнилося Захарії 15 літ — захотів узяти золото і срібло батька свого у Сергія. Цей же, уражений дияволом і думаючи набути багатства, а життя з душею погубити, каже юнакові: “Батько твій усе майно Богові віддав. У Нього проси золота і срібла, Він тобі має дати, якщо тебе помилує. Я ж не заборгував ні твоєму батькові, ні тобі жодного златника. Це тобі сотворив батько твій своїм безумством, роздавши все своє в милостиню, тебе ж жебрущим та вбогим лишив”. Це ж почувши, юнак почав плакатися за своєю втратою.

Посилає юнак із молінням до Сергія, кажучи: “Дай же мені половину, і собі половину”. Сергій же жорстокими словами лаяв батька його і його самого. Захарія ж третю частину просив, потім десяту. Побачивши, що втратив усе, каже Сергієві: “Прийди і присягни мені в церкві Печерській перед чудотворною іконою Богородичною, де побратався з батьком моїм”.

Цей же пішов до церкви і, ставши перед іконою Богородичною, відповів, присягаючись, що не брав 1000 гривень срібла, ні 100 гривень злата. І хотів поцілувати ікону, але не міг наблизитися до ікони. І як виходив Із дверей, почав волати: “О, святі Антонію і Феодосію, не веліть мене погубити янголу цьому немилостивому! Моліться [до] Святої Богородиці, аби відігнала од мене безліч бісів, яким відданий. Візьміть золото і срібло, закрите у мене в коморі!” І страх на всіх напав. І з того часу не дають присягатися Святою Богородицею нікому.

Пославши ж, узяли посудину запечатану, і знайшли у ній 2000 гривень срібла й 200 гривень золота: так бо надолужив Господь, воздаятель милостивих.

Захарія ж усе віддав ігуменові Іоану, аби потратив, як хоче. Сам же постригшись, закінчив життя своє тут ².

На те золото і срібло побудована була церква святого Іоана Предтечі ³, якою на хори піднімаються, в ім’я Іоана боярина і сина його Захарії, чиє було золото і срібло.

Примітки

1. …1000 гривень срібла і 100 гривень золота… Ймовірно, мається на увазі т. з. київська гривня, вагою 140-160 г.

2. Цю оповідь монастирська традиція звичайно пов’язує зі святим Захарією, мощі якого почивають у Дальніх печерах (пам’ять 24 березня), хоча така атрибутація є вельми сумнівною.

3. …церква святого Іоана Предтечі… Іоанівська хрещальня — баптистерій, поява якого пов’язана з тим, що, за традицією, у монастирських церквах Таїнство Хрещення не здійснюється. Подібна прибудова відома також у Спасо-Преображенському соборі Чернігова. Згідно з дослідженнями Н. В. Холостенка в давньоруський час хрещальня була розписана фресками та мозаїками. У XVIII ст. Іоанівська хрещальня увійшла до стін Великої Церкви \13, с. 90-92\. Іоанівська хрещальня мала підвал, що є унікальним явищем для давньоруських церков. В XIX ст. у цьому підвалі зберігалися поховання, в тому числі муміфіковані.

Патерик Києво-Печерський / Упорядкувала, адаптувала українською мовою, склала додатки і примітки Ірина Жиленко. Відп. редактор В.М.Колпакова. — 2-е вид. — К., 2001. — 348 с.
ISBN 966-518-147-5
Одним з духовних символів українського народу, який мовби уособлює його душу та історичний шлях, є Києво-Печерська лавра — місце подвизу перших українських християнських подвижників, давній осередок літописання, іконописання, літературної діяльності та книгодрукування.
Найвизначнішим літературним твором, що вийшов із її стін, по праву вважається Києво-Печерський патерик. Збірник, що увібрав у себе житія і твори печерських святих XI-XIII ст., протягом майже 900 років заворожував наших предків своїми живими образами святості, глибиною філософської та історичної думки. Для адаптації тексту церковнослов’янською мовою до сучасної української мови використано другу касіянівську редакцію. Книга адресується всім, кого цікавить історія та культура Києво-Печерської лаври, а відтак і всієї України-Руси.

Сканування та обробка: «Ізборник»