Патерик Києво-Печерський
Слово про те, коли заснована була церква Печерська.
Слово 3

Слово про те, коли заснована була церква Печерська

Слово 3.

Заснована ж була сія божественна церква Богородична в літо 1073 1. У дні благовірного князя Святослава, сина Ярославового, який своїми руками почав рів копати, стала будуватися церква ця. Христолюбивий князь Святослав дав ще 100 гривень золота на допомогу блаженному. І міру поклали золотим поясом, за тим голосом, який був почутий з небес на морі. В житії бо святого Антонія це ширше знайдеш. З Феодосієвого ж житія всім відомо, як стовп вогняний являвся – від землі до небес, іноді ж як хмара, іноді – як дуга від верху церкви на сіє місце. Багато разів і ікона переходила – янголи її несли на місце, яке мало бути [місцем для церкви]. Що ж чудесніше є од цього? Прочитав бо книги Старого і Нового Завіту – ніде таких чудес не знайдеш про святі церкви, як про цю. Від варягів і від самого Господа нашого Ісуса Христа та Чесної Його І Божественної, і Людської подоби, і святої Глави Христової вінець [було взято]. І благозвучний глас чули від Христової подоби, [що] велів нести на вготоване місце І Того поясом відміряти, за небесним голосом, [скільки нарахували], коли бачена була перед закладенням.

Також від греків ікона прийшла з майстрами, і мощі святих мучеників під усіма стінами покладені були, де і самі намальовані є над мощами по стінах.

Належить похвалити раніш померлих благовірних князів і христолюбивих боярів, і чесних мнихів, і всіх християн православних [похованих тут ?]. Блаженний і треблаженний, хто сподобився покладений [тут] бути, великої благодаті і милості від Господа достойний буде, молитвами Святої Богородиці і всіх святих. Блаженний і треблаженний, хто сподобився записаний [тут у поминання бути], оскільки звільнення прийме гріхів і Воздання небесного не втратить. “Радійте бо, — сказано, — і веселіться, бо імена ваші написані є на Небесах” 2: церква бо ця Богові любіша од Небес. І Та, Котра Його породила, зволила її сотворити, як обіцяла у Влахерні майстрам, так сказавши: “Іду бачити церкву, і в ній хочу жити”. Добре бо і дуже бадьоро упокоїтися покладеним у святій її і Божественній церкві. І якої слави та похвали досягне покладений в ній і записаний у поминальні книги, аби перед Тої очима поминатися завше!

І ще вам, любимі, запропоную слово на утвердження ваше. Що може бути гірше, ніж від такого світла відпасти і пітьму любити, і себе відлучити [від] Богонареченої церкви; ніж залишити Богом створене й шукати сотвореного людьми шляхом насилля та грабунку, аж саме волас на свого творця!

Цієї ж [церкви] засновник, і мудрець, і художник, і творець – Бог, який вогнем Божества свого попалив речі тлінні: дрова й гори, і шлях, рівний Дому Матері Своєї [пробив] на перенесення [монастиря] рабів своїх. Розумійте, брати, основу і початок її: Отець звище благословив росою і стовпом вогняним, і хмарою світлою; Син міру дарував Свого пояса, бо і дерево здавалося живим, Божою силою діючи; Святий же Дух вогнем нематеріальним яму викопав на будівництво фундаменту. І на цьому камені сотворив Господь церкву сію, і ворота пекла не переможуть її. Ще ж і Богородиця на 3 літа золота дала майстрам, і Свого Пречесного образу ікону дарувавши, од якої чудеса численні здійснюються, її намісною поставила.

Примітки

1. Ця фраза – ледь не єдиний фраґмент із даного слова, який може бути віднесений до літописного джерела (порівн. із нині існуючим текстом “Повісті минулих літ”: “Того ж року (1073 – І. Ж.) заснована була церква Печерська Святославом князем, сином Ярославовим, ігуменом Феодосієм [і] єпископом Юр’евським Михаїлом. Митрополит Георгій тоді перебував у Греках, а Святослав у Києві сидів” \227, с. 232\). Вся ж решта оповіді, як можна припустити на основі наступного посилання, базувалася не на Печерському літописі, а на житії прп. Антонія Печерського та монастирських переказах. Згадка про те, що князь Святослав власноруч почав копати землю на будівництві храму, існує і в житії прп. Феодосія (див. розд. 50 слова 8). А в Густинському літописі повідомлення про початок будівництва Великої Церкви віднесено до 1071 року, як і смерть прп. Антонія. Проте, це, мабуть, пізніша правка, здійснена на основі іншої літописної інформації, взятої, зокрема, у Баронія \51, с. 274\.

2. “Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами” \Мф. 5:12\.

Патерик Києво-Печерський / Упорядкувала, адаптувала українською мовою, склала додатки і примітки Ірина Жиленко. Відп. редактор В.М.Колпакова. — 2-е вид. — К., 2001. — 348 с.
ISBN 966-518-147-5
Одним з духовних символів українського народу, який мовби уособлює його душу та історичний шлях, є Києво-Печерська лавра — місце подвизу перших українських християнських подвижників, давній осередок літописання, іконописання, літературної діяльності та книгодрукування.
Найвизначнішим літературним твором, що вийшов із її стін, по праву вважається Києво-Печерський патерик. Збірник, що увібрав у себе житія і твори печерських святих XI-XIII ст., протягом майже 900 років заворожував наших предків своїми живими образами святості, глибиною філософської та історичної думки. Для адаптації тексту церковнослов’янською мовою до сучасної української мови використано другу касіянівську редакцію. Книга адресується всім, кого цікавить історія та культура Києво-Печерської лаври, а відтак і всієї України-Руси.

Сканування та обробка: «Ізборник»