Святитель Ігнатій (Брянчанінов)
Отечник
| ⇦Попердній розділ | Наступний розділ⇨ |
Авва Єфросин
Був у одному монастирі чорноризець, на ім’я Єфросин, неписьменний, але смиренний і богобоязливий. Він віддав себе з усією покірністю на послух ігумену і братії. Вони доручили йому служіння на кухні, і протягом багатьох років залишали його на цьому служінні. Єфросин ніколи не роптав, не дорікав, – а завжди виконував доручену йому справу з усілякою ретельністю, служачи людям як Богу, а не як людям. То збирав він зелень, то носив дрова з лісу на плечах своїх, топив ними піч і варив сочиво для братії. Займаючись постійно виконанням обов’язків послуху свого, рідко приходив він і до церкви, але, постійно дивлячись на вогонь, приводив до розчулення свою душу, кажучи зі сльозами так: «На жаль, грішна душа! ти не зробила нічого угодного Богові! ти не знаєш закону Божого! ти не навчилася читати книги, з яких безперестанно славлять Бога! із цієї причини ти негідна стояти в церкві з братією, але засуджена стояти тут, перед вогнем. Після смерті ж будеш гірко мучитися в майбутньому невгасимому вогні». Таким чином добрий сповідник щодня очищав свою душу й тіло.
Ігумен того монастиря Власій, саном ієрей, прикрашений був усіма чеснотами. Він з юності вступив у служіння Богові й догоджав Господу постом і молитвою. Цьому ігумену прийшло непереборне бажання дізнатися, в яке місце вселяються душі ченців, які подвизалися під час земного життя. Наклавши на себе піст і бдіння, він почав молити Бога, щоб Господь відкрив йому це. Три роки провів він у келійному бдінні щоночі. Всеблагий Бог, який ніколи не нехтує тими, хто молиться Йому з вірою, виконав бажання і ігумена. Одного разу вночі стояв він на звичайній молитві, і раптово відчув себе в стані піднесення. Йому уявилося, що він ходить якимось великим полем; на полі був рай Божий. Що таке рай? – цього неможливо передати людською мовою. Блаженний Власій, увійшовши до раю, побачив дерева запашні, обсипані різними плодами, і насичувався одними пахощами, які видавали з себе ці плоди. У раю він побачив ченця Єфросина, який сидів під однією з яблунь на золотому престолі. Побачивши його і достовірно дізнавшись, що це – він, ігумен підійшов до нього і запитав його: «Сину мій, Єфросине! що ти тут робиш?». Єфросин відповідав: «Владико! я завдяки твоїм молитвам, у цьому місці святого раю поставлений на варту Богом». Ігумен сказав на це: «Якщо я попрошу в тебе що-небудь, – чи маєш ти владу дати?». Єфросин відповідав: «Чого б не попросив, – отримаєш».
Ігумен, показавши на одну з яблунь, сказав: «Дай мені з цієї яблуні три яблука».
Єфросин обережно зірвав три яблука і віддав їх ігумену. Ігумен прийняв їх у мантію, і після прийняття негайно отямився. Він опинився в келії своїй, три яблука були в його мантії. Задзвонили до утрені. Після закінчення богослужіння ігумен наказав братії, щоб ніхто з них не виходив із церкви; покликавши з куховарні Єфросина, запитав його: «Сину мій! де був ти цієї ночі?». Єфросин, опустивши очі в землю, стояв і мовчав. Але старець не припинив його допитувати.
Тоді Єфросин відповідав: «Там, авва, де ти бачив мене». Старець: «І де я бачив тебе?». Єфросин відповідав: «Там, де ти просив у мене, щоб я тобі дав, у святому раю». Старець: «Що просив я в тебе?» Єфросин: «Те, що я дав тобі: три святі яблука, які ти і прийняв».
Тоді ігумен впав до ніг його, вийнявши яблука з мантії своєї, поклав їх на святий дискос і сказав братії: «Ці яблука, які ви бачите, – зі святого раю. Протягом трьох років я благав Бога в келії моїй, перебуваючи без сну всі ночі, щоб Бог показав мені, в яке місце відходять після смерті душі ченців, які благочестиво подвизаються.Цієї ночі благодаттю Божою я зведений був у святий рай, бачив його невимовні блага і знайшов у ньому брата нашого Єфросина, який дав мені ці три яблука.Благаю вас: не принижуйте і не безчестіть неписьменних. Вони, з вірою служачи братії, опиняються у Бога вище за всіх».
Коли ігумен говорив це братії, Єфросин вийшов із церкви і таємно пішов із монастиря в далеку сторону, уникаючи слави людської. Ігумен розділив яблука на благословення братії; хворі, що були в братстві, скуштувавши райських яблук, одужали.
| ⇦Попердній розділ | Наступний розділ⇨ |