1. Так сказав авва Євпреній: «Найменуванням плотського позначається все матеріальне. Той, хто любить річ, любить спотикання і скорботи. Якщо нам трапиться втратити що-небудь матеріальне, втрату треба приймати з радістю і визнавати, що вона позбавила нас від клопоту».
2. Брат просив настанови в авви Євпренія, як йому жити? Старець відповідав: «Їж траву, в траву одягайся, на траві спи; серце стяжи залізне».
3. Він говорив: «Святий Давид молився на всякий час (невпинно) (Пс. 33:2): молився опівночі, перед світанком, молився на світанку, молився вранці, опівдні та ввечері. Тому-то й сказав він: «Семикратно кожного дня я прославляю Тебе» (Пс. 118:164).
4. Він говорив: «Убогість у їжі, страх Божий, плач і смиренність нехай перебувають із тобою».
5. Він говорив: «Знаючи, що Бог вірний і всемогутній, віруй у Нього, – і будеш причасником благ Його. Якщо ж ти сумуєш і перебуваєш у бездіяльності, то й не віруєш. Всі ми віримо, що Бог всесильний, – віримо, що все можливе для Нього; але ти яви віру свою в Нього і ділами, і Він сотворить у тобі чудеса».
6. Брат запитав авву Євпренія: «Як приходить страх Божий у душу?». Старець відповідав: «Якщо людина буде смирятися, буде безкорисливою, якщо утримається від осуду, то прийде до неї страх Божий».
7. Одного разу обкрадали авву Євпренія, а він допомагав злодіям виносити з келії те, що знаходилося в ній. Злодії винесли все, і забравши винесене, пішли.
Тільки жезл старця залишився в келії. Старець, побачивши це, засмутився.
Взявши жезл, він пішов за злодіями і віддавав їм жезл; але вони не хотіли прийняти його, підозрюючи якийсь умисел проти них у дії старця. Старець, зустрівшись із кількома людьми, що йшли тією самою дорогою, упросив їх узяти жезл і передати його злодіям.
Авва Євпреній