Святитель Ігнатій (Брянчанінов)
Отечник
| ⇦Авва Алоній | Аполлос із Келлій⇨ |
Авва Аполлос Великий
1. Авва Аполлос Великий повчав усіх підпорядкованих йому ченців негайно відбивати насіви диявола в думках при першій їх появі. «Коли розтрощиться голова змія, – говорив він, – тоді робиться мертвим все тіло його. Господь повелів нам пильнувати за главою змія (Бут. 3:15). Це означає: ми повинні відкидати та викреслювати з розуму злі й непотрібні помисли та скверні мріяння на самому початку їх».
2. Він говорив: «Знаком успіху в чесноті нехай буде для вас те, коли ви здобудете безпристрасний і чистий розум. Це початок дарів Божих».
3. Він дуже не схвалював тих, хто носив вериги й брав на себе вигляд особливої, надуманої побожності. «Такі, – говорив він, – роблять це на показ людям і впадають у лицемірство. Краще постом стомлювати тіло, а чесноти треба творити потай. Якщо ж у нас немає подвигів, то принаймні збережемося від лицемірства».
4. Під керівництвом авви Аполлоса був чернечий гуртожиток у верхньому Єгипті, що складався з п’яти тисяч братів. З них п’ятсот мужів досягли християнської досконалості і могли здійснювати знамення. Дивовижне відкривалось видовище в цьому братстві. Перебуваючи в дикій пустелі, вони були в таких веселощах, яких ніколи не можна бачити між іншими жителями землі.
Ці веселощі не можна порівняти ні з якими земними веселощами. Ніхто між ними не був сумний. Авва Аполлос, коли помічав когось збентеженим, негайно запитував його про причину збентеження і кожному викривав його сердечні таємниці. Він говорив: «Не слід бути сумним (збентеженим) тому, хто призначений до отримання Небесного Царства. Нехай будуть збентеженими елліни! Нехай плачуть юдеї! Нехай ридають грішники! А праведники нехай веселяться! Ті, хто розмірковують про успіх у земних справах, тішаться цими роздумами – як же не веселитися безперестанку нам, які удостоїлися надії на отримання небесних благ? Апостол наказує нам: «Завжди радійте, безперестанно моліться, за все дякуйте» (1Сол. 5:16-18).
Святий Аполлос засуджує збентеження, яке створюють падші духи, те збентеження, яке слугує вірною ознакою дії цих духів на душу; засуджує смуток світу цього, який народжується з тілесного мудрування та невір’я, який породжує смуток, а в разі тривалої та постійної дії навіть розпач, цю смерть душевну. Душешкідливий і душепагубний сум жодним чином не слід змішувати з душекорисним сумом заради Бога, який приводить до невпинного покаяння, до спасіння (2Кор. 7:10), який є причиною дарування Богом духовної радості, пов’язаної з цією радістю. Святі Отці називають такий стан духу нашого радісною печаллю або плачем, що спричинює радість. Сльози, що проливаються з цього стану, приносять серцю невимовне заспокоєння і втіху.
5. Авва Аполлос говорив: «Ченці повинні, якщо то можливо, щодня долучатися до Святих Тайн Христових. Той, хто віддаляє себе від них, віддаляється від Бога; той, хто часто приступає до них, часто приймає в себе Христа Спасителя».
Сам Христос Спаситель сказав: «Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров в Мені перебуває, і Я в ньому» (Ін. 6:56). Корисно ченцям щодня згадувати про Христові страждання, якими ми викуплені, і постійно бути готовими і гідними до прийняття небесних і святих тайн. При цьому ми сподобляємося відпущення гріхів.
6. Авва Аполлос часто казав своїй братії, що треба кланятися в ноги мандрівним ченцям, що приходять у їхній монастир . «Вклоняючись братам, ми вклоняємося не людям, а Богу. Чи бачив ти брата твого? ти бачив Господа Бога твого. Вклонятися братії ми прийняли від Авраама (Бут. 18:2), а упокоювати братію навчилися від Лота, який спонукав Ангелів [залишитися]» (Бут. 19:3).
| ⇦Авва Алоній | Аполлос із Келлій⇨ |