Неділя всіх святих, у землі Руській просіявших

Перехідне святкування у Неділю другу після П’ятидесятниці.

У Неділю другу після П’ятидесятниці Церква вшановує пам’ять всіх святих, у землі Руській просіявших.

Задум соборного святкування пам’яті руських святих виникнув у середині XVI століття після прославлення сонму святих Русі на Московських Соборах 1547 і 1549 років. Перша служба на честь нових Руських чудовторців була складена Григорієм, іноком суздальського Спасо-Євфимієвого монастиря, і призначалася для співу 17 липня. Цей день став першим днем святкування Собору руських святих.

Близько 1643 року ієромонах Мелетій Сириг, протосинкел Константинопольського патріарха, на прохання митрополита Петра (Могили) написав службу преподобним отцям Києво-Печерським і всім святим української землі. Вона складена за зразком служби на честь Всіх преподобних отців у Сиропусну суботу. Великого розповсюдження у богослужбовій практиці ця служба, однак, не отримала.

Сучасне святкування Всіх святих, у землі Руській просіявших, було встановлене рішенням Помісного собору Руської Православної Церкви 1917–1918 років. На засіданні 7 (20) серпня було заслухано доповідь професора Бориса Олександровича Тураєва про святкування пам’яті всіх святих, нових чудотворців Руських. У доповіді було зроблено короткий огляд історії служби новим Руським чудотворцям, наведено приклади таких служб, зокрема старозавітним праотцям та преподобним Афонським, і запропоновано відновити святкування пам’яті Руських святих у неділю після пам’яті Всіх святих, за прикладом пам’яті Афонських подвижників.

Заслухавши доповідь, Собор постановив відновити святкування дня пам’яті Всіх святих, у землі Руській просіявших, у першу неділю Петрового посту, а відповідне послідування, засноване на послідуванні інока Григорія, але виправлене й доповнене Вищим Церковним Управлінням, надрукувати наприкінці Тріоді Квітної. Статті були передані до Редакційного відділу Собору та прийняті з невеликими виправленнями 13 (26) серпня.

Доповнення й виправлення служби було доручене Борису Тураєву та ієромонаху Афанасію (Сахарову), майбутньому єпископу і сповіднику. Служба була майже повністю переписана, із старої залишилося лише декілька піснеспів.

Святий Афанасій редагував службу протягом всього життя. Наступне її видання вийшло в Москві в 1946 році, а остаточний текст служби, повніший порівняно з текстом перших видань, був випущений у складі Міней, підготовлених у 1978–1989 роках.

Служба має багато особливостей, обумовлених бажанням святого Афанасія виокремити її в колі свят. Деякі із них не цілком традиційні; наприклад, поіменне перелічення всіх Руських святих на літії не має відповідника в давніх службах, а поєднання трьох величань, звернених до Бога, Божої Матері та до всіх Руських святих, не має відповідника в Типіконі.