Просторий християнський Катехізис Православної Кафолічної Східної Церкви ⇐Зміст книги Частина перша⇒ Вступ Зміст Вступ Попередні поняття 1. Що таке православний катехізис? Православний катехізис це настанова в православній християнській вірі, що викладається всякому християнину для благодогоджання Богові і спасіння душі. 2. Що означає слово “катехізис”? Катехізис у перекладі з грецької мови означає “оглашення”, усна настанова. З апостольських часів цим словом за традицією позначається початкова настанова про православну віру, необхідна кожному християнину (див. Лк. 1:4, Діян. 18:25). 3 Що потрібно, щоб догодити Богу і спасти душу? Для благовоління Богу і для спасіння душі потрібно: пізнання істинного Бога і правильна віра в Нього; життя за вірою і відповідні їй добрі справи. 4. Чому на початку потрібна віра? Віра потрібна тому, що, як свідчить слово Боже, “А без віри угодити Богові неможливо ” (Євр. 11:6). 5. Чому крім віри потрібні життя по вірі та добрі справи? З вірою мають бути нероздільні життя по вірі та добрі справи тому, що, як свідчить слово Боже, “віра без діл мертва ” (Як. 2:20). 6. Що ми називаємо вірою? За поясненням апостола Павла: “Віра ж є здійснення очікуваного і впевненість у невидимому” (Євр. 11:1). Тобто: здій снення очікуваного і впевненість у невидимому, тобто віра — це впевненість у невидимому як у видимому, а в бажаному й очікуваному — як у дійсному. 7. У чому відмінність між вірою і знанням? Різниця між знанням і вірою полягає в тому, що знання має предметом відчутне і пізнаване, а віра – невидиме і навіть незбагненне. Знання ґрунтується на досвіді та дослідженні предмета, а віра – на довірі до свідчення істини. Знання належить розуму, хоча може діяти і на серце; віра належить переважно серцю, хоча починається в думках. 8. Чому у вченні благочестя потрібні не тільки знання, а й віра? У вченні благочестя потрібні не тільки знання, а й віра тому, що головним об’єктом вивчення є Бог, невидимий і незбагненний, і премудрість Божа, оточена таємницею. Тому багато чого в цьому вченні не може бути охоплено знанням, а може бути сприйнято тільки вірою. “Віра, – каже святий Кирило Єрусалимський, – є око, що просвічує всякому совість і сповіщає розуміння: ” ѓще не ўвёрите, нижE и4мате разумёти” (Іс. 7:9; Огласительне повчання, 5). 9. Святий Кирило пояснює необхідність віри таким чином: “Не тільки у нас, що носять ім’я Христове, за велике шанується віра, а й усе, що відбувається у світі, навіть людьми, чужими Церкві, відбувається вірою. На вірі затверджено землеробство: той, хто не вірить у те, що збере врожай, не стане працювати в полі. Вірою керуються мореплавці, довіряючи свою долю малому судну, а хвилююче море віддають перевагу твердій землі, віддаючись невідомим надіям і маючи при собі лише віру, яка для них надійніша від усякого якоря” (Огласительне повчання, 5:3). Про Божественне одкровення 10. Що є джерелом вчення про Православну віру? Вчення про православну віру ми почерпаємо з Божественного одкровення. 11. Що ми розуміємо під Божественним одкровенням? Божественне одкровення – це те, що Сам Бог забажав відкрити людям, щоб вони могли правильно і спасительно в Нього вірити і належним чином вшановувати Його. 12. Чи всім дано Божественне одкровення? Бог дав необхідне і спасительне одкровення для всіх людей, але оскільки не всі здатні безпосередньо прийняти одкровення від Бога, то Він обрав особливих провісників, які передали Божественне одкровення тим, хто бажає його прийняти. 13. Чому не всі здатні прийняти одкровення від Бога? Не всі люди здатні безпосередньо прийняти одкровення від Бога через свою гріховну нечистоту та неміч духа й тіла. 14. Хто були провісниками одкровення Божого? Провісниками одкровення Божого були Адам, Ной, Авраам, Мойсей та інші пророки. Вони прийняли і проповідували початки одкровення Божого; у повноті ж і досконалості приніс на землю одкровення Боже втілений Син Божий, Господь наш Іісус Христос, і розповсюдив його по всесвіту через Своїх учнів і апостолів. Апостол Павло каже: “Бог, Який багато разово й різноманітно говорив здавна отцям через пророків, в останні ці дні говорив нам через Сина, Якого поставив спадкоємцем усього, через Якого й віки створив.” (Євр. 1:1-2). “Але проповідуємо премудрість Божу, таємну, потаємну, яку Бог призначив перш за віки на славу нашу, якої ніхто з влад віку цього не пізнав… А нам Бог відкрив це Духом Своїм, бо Дух усе проникає, і глибини Божі” (1Кор. 2:7-8,10). Євангеліст Іоанн пише: “Бога ніхто не бачив ніколи; Єдинородний Син, Який в лоні Отця, Той явив.” (Ін. 1:18). Сам Іісус Христос говорить: “Ніхто не знає Сина, крім Отця; і Отця ніхто не знає, крім Сина, і кому Син хоче відкрити. ” (Мф. 11:27). 15. Чи може людина пізнавати Бога без особливого його одкровення? Людина може пізнавати Бога методом дослідження створених Ним речей, але це пізнання є недосконалим і недостатнім і може слугувати лише приготуванням до віри або лише деяким посібником до пізнання Бога з Його одкровення. “Бо невидиме Його, вічна сила Його і Божество, від створення світу через розглядання творінь видимі” (Рим. 1:20). “З однієї крові (тобто від одного земного отця — Адама) Він створив увесь рід людський для життя по всій землі, на передви значивши час і межі їх перебування, щоб вони шу кали Бога, чи не відчують Його і чи незнайдуть, хоч Він і не далеко від кожного з нас: у Ньому бо живемо і рухаємося й існуємо” (Діян. 17:26-28). Міркування про віру в Бога починається з думки про те, що Бог є. До цієї думки ми приходимо споглядаючи створені Ним предмети. Уважно розглядаючи світ, ми пізнаємо, що Бог премудрий, всемогутній, благий; пізнаємо також і багато невидимих Його властивостей. Оскільки Бог Творець усього світу, а ми складаємо частину цього світу, отже, Бог є і наш Творець. За цим знанням слідує віра, а за вірою – поклоніння ЙОму (святий Василій Великий, Послання 232). Про Священне Передання і Святе Письмо 16. Яким чином Божественне одкровення зберігається і поширюється? Божественне одкровення поширюється між людьми і зберігається в істинній Церкві двома способами: за допомогою Священного Педання і Священного Писання. 17. Що ми називаємо Священним Переданням? Під Священним Переданням розуміють такий спосіб поширення і збереження Божественного Одкровення, коли ті, хто істинно вірує і шанує Бога, словом і прикладом передають один одному вчення віри, За кон Божий, таїнства і священні обряди. 18. Де зберігається Священне Передання? Усі істинно віруючі, з’єднані Священним Переданням, за улаштуванням Божим спадкоємно і в єдності, становлять Церкву, яка і є надійнею скарбницею Священного Передання, або, як каже апостол Павло, “ЦRковь БGа жи1ва, ст0лпъ и3 ўтверждeніе и4стины” (1Тим. 3:15). Святий Іриней пише: “Не слід в інших шукати істину, яку легко отримати в Церкві. У неї, як у багату скарбницю, апостоли в повноті поклали все, що належить істині. кожен бажаючий може приймати від неї напій життя Вона є дверима життя” (Проти єресей, кн. 3, гл. 4). 19. Що ми називаємо Священним Писанням? Священним Писанням називаються книги, написані за натхненням Святого Духа через освячених від Бога людей, – пророків й апостолі. Зазвичай ці книги називають Біблією. 20. Що означає слово “Біблія”? Слово Біблія в перекладі з грецької означає “книги”. Цією назвою виражено те, що священні книги по відношенню до інших варті особливої уваги. 21. Що давніше: Священне Передання чи Святе Письмо? Найдавніший і найперший спосіб поширення одкровення Божого є Священне Передання. Від Адама до Мойсея не було священних книг. Сам Господь наш Іісус Христос Божественне вчення Своє і настанови передав учням Своїм словом і прикладом, а не книгою. У той самий спосіб і апостоли спочатку поширювали віру й утверджували Церкву Христа. Книгами не всі можуть користуватися, а Переданням – всі (в цьому також полягає необхідність Священного Передання). 22. Для чого дано Святе Письмо? Святе Письмо дано для того, щоб Божественне Одкровення збереглося більш точно і незмінно. У Святому Письмі ми читаємо слова пророків і апостолів точно так, ніби ми самі з ними жили і їх чули, незважаючи на те, що священні книги написані за кілька століть або тисячоліть до нашого часу. 23. Чи слід дотримуватися Священного Передання, якщо є Святе Письмо? Ми повинні дотримуватися Священного Передання, яке узгоджується з Божественним Одкровенням і Священним Писанням, як вчить цього саме Святе Письмо. Апостол Павло пише: “Отож, браття, стійте і держіть передання, яким ви навчились чи то словом, чи то посланням нашим.” (2Сол. 2:15). 24. Як у наш час користуватися Священним Переданням? Священне Передання потрібне і в наші дні для керівництва до правильного розуміння Священного Писання, для правильного звершення Таїнств і для дотримання священних обрядів у чистоті первісного їхнього встановлення. Святий Василій Великий говорить про це наступне: “З усіх збережених Церквою догматів і традицій, одні отримані з письмового джерела, а інші прийняті від переданого таємно Апостольського передання. Для благочестя ж ті й інші мають однакову силу, і цьому не буде суперечити ніхто, хто хоч трохи розбирається в церковних правилах. Оскільки якщо ми наважимося відкинути неписані звичаї, як такі, що нібито не мають великого значення, то обов’язково зашкодимо Євангелію в найголовнішому, – навіть більше, залишимо від апостольської проповіді одну зовнішню оболонку. Так, наприклад, де написано, щоб ті, хто сподівається на ім’я Господа нашого Іісуса Христа, осіняли себе хресним знаменням? Яке писання нас навчило в молитві обертатися до сходу? Хто зі святих записав нам слова призивання при показанні Хліба Євхаристії та Чаші Благословення? Адже ми користуємося не тільки словами з Апостола і Євангелія, але і перед ними, і після, вимовляємо слова, взяті з неписаного вчення, які мають велику силу для Таїнства. За яким правилами ми благословляємо воду Хрещення, єлей Помазання, самого хрещеного? Чи не за таємним і неписаним переданням? Що ще? Помазання єлеєм яке написане слово навчило нас? Звідки триразове занурення людини? І заперечення сатани й ангелів його, що стосується Хрещення, – з якого взято писання? Чи не з цього не оприлюдненого і сокровенного вчення, якого батьки наші дотримувалися у недопитливому і скромному мовчанні, добре розуміючи, що високо поважаність таїнств оберігається мовчанням? Оскільки було б негідно писанням оголошувати вчення про те, на що нехрещеним і поглянути недозволено?” (Правило 97, Про Святий Дух, гл. 27). Про Святе Письмо 25. Коли написані Священні книги? Священні книги написані в різні часи. Одні до народження Христа, а інші – після. 26. Як поділяються Священні книги? Ці два розділи Священних книг мають особливі назви. Ті Священні книги, які написані до народження Христа, називаються книгами Старого Завіту; а ті, які написані після народження Христа, називаються книгами Нового Завіту. 27. Що таке Старий і Новий Завіт? Старий і Новий Завіт – це давній і новий союз Бога з людиною. 28. У чому полягав Старий Заповіт? Старий Заповіт полягав у тому, що Бог обіцяв дарувати людям Божественного Спасителя і готував їх до Його прийняття. 29. Як Бог готував людей до прийняття Спасителя? Бог готував людей до прийняття Спасителя через поступові одкровення, через пророцтва і прообрази. 30. У чому полягає Новий Заповіт? Новий Заповіт полягає в тому, що Бог дійсно дарував людям Божественного Спасителя, Єдинородного Сина Свого Іісуса Христа. 31. Зі скількох книг складається Старий Завіт і які назви цих книг? Святий Кирило Єрусалимський, святий Афанасій Великий і святий Іоанн Дамаскін приймають число Священних книг Старого Заповіту – двадцять дві, відповідно до того, як їх рахують євреї (за числом літер давньоєврейського алфавіту – ред.) (див. Афанасія, послання 39, святкове; Іоанна Дамаскіна, Богослов’я, кн. 4, гл. 17). 32. Рахунок євреїв Варте уваги тому, що, як каже апостол Павло: “Їм довірено Слово Боже” (Рим. 3:2), і новозавітна християнська Церква прийняла старозавітні Священні книги від старозавітної єврейської Церкви. 33. Старозавітні книги Святий Кирило і святий Афанасій обчислюють таким чином: 1. Книга Бут. 2. Вих. 3. Левіт. 4. Чис. 5. Второзаконня. 6. Книга Іісуса Навина. 7. Книга Суддів і разом з нею, як би її додаток, книга Руфи. 8. Перша і друга книги Царств, як дві частини однієї книги. 9. Третя і четверта книги Царств. 10. Перша і друга книги Паралипоменон. 11. Книга Ездри перша і друга його ж. 12. Есфір. 13. Книга Іова. 14. Псалтир. 15. Притчі Соломона. 16. Екклезіаст, його ж. 17. Пісня пісень, його ж. 18. Книга пророка Ісаї. 19. Книга пророка Ієремії. 20. Книга пророка Ієзекиїля. 21. Книга пророка Даниїла. 22. Книги дванадцяти пророків. 34. У цьому переліку старозавітних книг не згадано про книгу Премудрості Іісуса, сина Сирахова, і про деякі інші, тому що їх немає єврейською мовою (не збереглося в давньоєврейському оригіналі). 35. Але ми повинні приймати ці останні книги. Про них святий Афанасій Великий говорить: “вони призначені отцями для читання тих, хто вступає до Церкви”. 36. Як поділяються книги Старого Заповіту? За змістом старозавітні книги можна розділити на чотири розряди: книги законоположні, які становлять головну основу Старого Заповіту; історичні, які містять переважно історію благочестя; учительні, які містять вчення благочестя; пророчі, які містять пророцтва або пророцтва про майбутнє, і особливо про Іісуса Христа. 37. Які старозавітні книги є законоположні? Законоположних книг п’ять, написаних пророком Мойсеєм: книга Буття, Вихід, Левит, Числа, Второзаконня. Сам Іісус Христос дає цим книгам загальне найменування – Закону Мойсеєвого (див. Лк. 24:44). 38. Книга Буття містить розповідь про створення світу і людини, а також історію і встановлення благочестя в перші часи роду людського. 39. Інші чотири книги Мойсеєві містять історію благочестя за часів пророка Мойсея і даний через нього від Бога закон. 40. Які старозавітні книги є історичними? Історичні книги Старого Заповіту – це книги: Іісуса Навина, Суддів, Руф, Царств, Параліпоменон, книги Ездри, книги Неємії та Есфірі. 41. Які старозавітні книги є учительні? Учительні книги – це книга Іова, Псалтир і книги Соломонові. 42. Яке місце в Біблії посідає Псалтир? Псалтир разом із вченням благочестя містить його історію та багато пророцтв про Христа Спасителя. Будучи чудовим керівництвом до молитви і прославлення Бога, Псалтир завжди використовується в богослужінні. 43. Які старозавітні книги є пророчими? Книги пророчі – це книги пророків: Ісаї, Ієремії, Ієзекіїля, Даниїла і дванадцяти інших. 44. Скільки книг у Новому Заповіті? У Новому Заповіті двадцять сім книг. 45. Які книги Нового Заповіту називаються законоположними? Законоположними книгами, що лежать в основі Нового Заповіту, є чотири книги, що складають Євангеліє: євангелістів Матфея, Марка, Луки та Іоанна. 46. Що означає слово “Євангеліє”? Слово Євангеліє – грецьке, воно означає “благовість”, тобто добру або радісну звістку. 47. Про що йдеться в Євангелії? В книгах, які називають Євангелієм, благовіствується про Божество Господа нашого Іісуса Христа, про Його пришестя на землю, про Його життя на землі, чудесні Його діла і спасительне вчення, нарешті, про Його хресну смерть, славне воскресіння і вознесіння на небо. 48. Чому Євангеліє отримало таку назву? Ці книги названі Євангелієм, тому що для людей не може бути кращої і радіснішої звістки, ніж звістка про Божественного Спасителя і про вічне спасіння. Тому-то і читання Євангелія в Церкві щоразу передує і супроводжується радісним вигуком: Слава Тобі, Господи, слава Тобі! 49. Яка книга в Новому Заповіті є історичною? Серед новозавітних книг є книга історична: книга Діянь святих апостолів. 50. Вона оповідає про зішестя Святого Духа на апостолів і про поширення через них християнської Церкви. 51. Що означає слово апостол? Слово апостол означає “посланник”. Цим ім’ям називаються обрані учні Господа нашого Іісуса Христа, яких Він послав проповідувати Євангеліє. 52. Які книги в Новому Заповіті є учительні? Учительні книги Нового Заповіту – це сім Соборних послань: одне апостола Якова, два Петрових, три Іоаннових, одне Іудине та чотирнадцять послань апостола Павла: до Римлян, Коринфян два, Галатів, Ефесян, Филипийців, Колосян, Солунян (Фессалонікійців) два, Тимофея два, Тита, Филимона та до Євреїв. 53. Яка книга в Новому Заповіті є пророчою? Серед книг Нового Заповіту є і книга пророча – це Апокаліпсис. 54. У перекладі з грецької мови це слово означає “Одкровення”. 55. Ця книга містить таємниче зображення майбутньої долі Церкви Христа і всього світу. 56. Як слід читати Святе Письмо? Під час читання Святого Письма потрібно дотримуватися такого: необхідно читати його з благоговінням, як слово Боже, і з молитвою за його розуміння; з чистим наміром, для нашого повчання у вірі та спонукання до добрих справ; розуміти його слід згідно з тлумаченням Православної Церкви та святих отців. 57. Що підтверджує те, що Святе Письмо є словом Божим? Церква представляє такі ознаки того, що вчення Одкровення Божого і Святе Письмо є істинним словом Божим: висоту цього вчення, яка свідчить про те, що воно не могло бути винайдене розумом людським; чистоту цього вчення, яка показує, що воно походить від найчистішого розуму Божого; пророцтва; чудеса; могутній вплив цього вчення на серця людські, властивий тільки Божій силі. 58. Що таке пророцтва? Пророцтва є ознакою істинного Божого Одкровення. Це можна пояснити таким прикладом. Пророк Ісая передбачив народження Христа Спасителя від Діви, чого людський розум не міг навіть уявити, і через кілька сотень років після цього Господь наш Іісус Христос народився від Пресвятої Діви Марії. Це пророцтво було словом Бога всезнаючого, а виконання пророцтва – справою Бога всемогутнього. Тому євангеліст Матвій, оповідаючи про народження Христа, наводить пророцтво Ісаї: “А все це сталося, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: ось, Діва в утробі прийме й породить Сина, і дадуть ім’я Йому Еммануїл, що означає: з нами Бог” (Мф. 1:22-23). 59. Що таке чудеса? Чудеса є справи, які не можуть бути зроблені за допомогою людських знань або здібностей, але тільки всемогутньою силою Божою. Наприклад, – воскресіння померлого. 60. Чудеса є ознакою істинного слова Божого. Хто творить справжні чудеса, той діє силою Божою, отже, він до угодний Богові і причетний Святому Духу. Така людина говорить тільки істину. І тому, коли вона промовляє іменем Божим, через неї промовляє слово Боже. Сам Господь Іісус Христос творив чудеса, які були свідченням Його Божественного посланництва: “…Діла (тобто чудеса), які Отець дав Мені звершити, саме ці діла, котрі Я творю, свідчать про Мене, що Отець Мене послав.” (Ін. 5:36). 61. Який вплив християнського вчення? Могутню дію християнського вчення можна бачити на прикладі дванадцяти апостолів, обраних із людей бідних, ненауковців, невисокого суспільного становища, проте цим вченням вони перемогли й підкорили Христу сильних, мудрих, багатих, царів і царства. Склад катехізису 62. На які три частини можна розділити катехізис? Щоб правильно уявити склад катехізичного вчення благочестя, відповідно до “Православного сповідання”, схваленого Східними Патріархами, можна керуватися словами апостола Павла про те, що в основі життя християнина повинні перебувати віра, надія, любов. “А тепер перебувають ці три: віра, надія, любов” (1Кор. 13:13). Отже, християнину потрібні: вчення про віру в Бога і в Таїнства, які Він відкриває; вчення про надію на Бога і про засоби утвердження в ній; вчення про любов до Бога і до всього, що Він велить любити. 63. За допомогою чого розкривається вчення про віру? Церква вводить нас у вчення про віру за допомогою Символу віри. 64. За допомогою чого розкривається вчення про надію? Керівництвом до вчення про надію можна прийняти заповіді Господа про блаженство і молитву Господа “Отче наш”. 65. За допомогою чого розкривається вчення про любов? Початкове вчення про любов можна знайти в десяти заповідях Закону Божого. ⇐Зміст книги Частина перша⇒