Преподобний Онуфрій Великий
День пам'яті (н. ст.)
Місяця червня на 12-й день
Преподобний Онуфрій жив у повному усамітненні в дикій пустелі шістдесят років. В молодості він виховувався у Фиваїдському монастирі Ериті. Дізнавшись від старців про велику тяжкість і висоту життя пустельників, котрим Господь посилає через ангелів Свою допомогу, преподобний Онуфрій запалав духом наслідувати їхні подвиги.
Вночі він таємно вийшов із обителі і побачив перед собою світлий промінь. Святий Онуфрій злякався й вирішив повернутися, але голос ангела-хранителя спонукав його продовжувати путь. У глибині пустелі преподобний Онуфрій знайшов пустельника і залишився навчатися у нього пустельного життя й боротьби з диявольськими спокусами. Коли старець переконався, що святий Онуфрій зміцнився в цій страшній боротьбі, він довів його до вказаного для подвигів місця та залишив самого. Щороку старець відвідував його і через декілька років, прийшовши до преподобного Онуфрія, помер.
На прохання преподобного Пафнутія преподобний Онуфрій розповів про свої подвиги й про те, як Господь утішив його: поблизу печери, де він жив, виросла фінікова пальма і відкрилося джерело чистої води. Дванадцять гілок пальми почергово приносили плоди, і преподобний не терпів голоду й спраги. Тінь пальми укривала його від полуденного зною. Ангел приносив святому хліб і щосуботи та щонеділі причащав його, як і інших пустельників, Святих Тайн.
Преподобні бесідували до вечора. Увечері між старцями з’явився білий хліб, і вони вкусили його з водою. Ніч старці провели в молитві. Після ранкового співу преподобний Пафнутій побачив, що лице преподобного Онуфрія змінилося, і злякався за нього. Святий Онуфрій сказав: «Бог, милосердний до всіх, послав тебе до мене, аби ти віддав похованню моє тіло. Сьогодні я закінчу моє тимчасове життя і відійду до життя безконечного, у спокої вічному до Христа мого». Він заповів святому Пафнутієві, щоб той розповів про нього всім братам-подвижникам та всім християнам заради їхнього спасіння.
Преподобний Пафнутій просив благословення залишитися в пустелі, проте святий Онуфрій сказав, що на це немає волі Божої, і звелів повернутися до обителі й повідати всім про життя Фиваїдських пустельників. Благословивши преподобного Пафнутія і попрощавшись з ним, святий Онуфрій довго зі сльозами молився, потім ліг на землю, вимовив свої останні слова: «В руки Твої, Боже мій, віддаю дух мій», — і помер.
Пізніше святий Пафнутій розповів братії невеликого скиту, який знаходився на краю пустелі, все, що дізнався про святих отців, котрих зустрів у глибині пустелі, зокрема й про преподобного Онуфрія. Братія докладно записали розповідь преподобного Пафнутія та розповсюдили її по інших скитах і монастирях. Святий Пафнутій же подякував Богові, Котрий сподобив його довідатися про високе життя відлюдників Фиваїдської пустелі, і повернувся до своєї обителі.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь преподобному Онуфрию Великому, глас 1
Жела́нием духо́вным пусты́ни дости́гл еси́,/ Богому́дре Ону́фрие,/ и, я́ко безпло́тен, в ней многоле́тне подвиза́лся еси́ трудолю́бне,/ соревну́я проро́кам Илии́ и Крести́телю,/ и, от руку́ а́нгельску Та́ин Боже́ственных наслади́вся,/ ны́не во све́те Святы́я Тро́ицы ку́пно с ни́ми весели́шися,/ моли́ спасти́ся нам,// твою́ па́мять почита́ющим.
Кондак преподобному Онуфрию Великому, глас 3
Сия́нием Ду́ха Пресвята́го,/ Богому́дре, просве́щся,/ оста́вил еси́ я́же в житии́ молвы́,/ пусты́ню же дости́гл еси́, преподо́бне о́тче,/ возвесели́л еси́ И́же над все́ми Бо́га и Зижди́теля,/ сего́ ра́ди прославля́ет тя Христо́с, блаже́нне,// вели́кий Дарода́тель.
Молитва преподобному Онуфрию Великому
О, преизя́щный и превели́кий пустынножи́телю, преподо́бне о́тче Ону́фрие! Похваля́ю твоя́ неизрече́нная чудотворе́ния и житие́ пресве́тлое, е́же еси́ препроводи́л от ю́ности твое́й да́же и до ста́рости: никто́же бо изчести́ возмо́жет терпе́ний и по́двигов твои́х, прече́стне. Удиви́ся преподо́бный Пафну́тий твоему́ жесто́кому, е́же в пусты́ни, житию́, вку́пе же и зело́ возра́довася, обре́т тя еди́наго толи́ких по́двигов и соверше́нства су́ща о́браз. Сего́ ра́ди и по́длинно испыта́ о труде́х твои́х святы́х и о е́же коли́ко име́л еси́ вре́меннаго жития́. Те́мже и написа́, я́ко шестьдеся́т лет и три в трудолю́бии пребыва́я, в наготе́ претерпева́я мраз и зной, в глубо́цей пусты́ни со зверьми́ и пти́цы обита́я, моли́твы непреста́нно творя́, пожи́л еси́. Сего́ ра́ди ны́не ра́дость тебе́ приношу́ от недосто́йных усте́н мои́х, преподо́бне о́тче, преподо́бному Пафну́тию ра́досте вели́кая: сподо́бися бо при кончи́не со львы послужи́ти тебе́, погребсти́ те́ло твое́ и с тобо́ю на Небеси́ жи́ти, Илии́ Фесви́тянину ревни́телю, Иоа́нну Крести́телю насле́дниче, дру́же Христо́в и снасле́дниче и́стинный, Еги́пту у́мная красото́, Фиве́ом вели́кое свети́ло, Ли́вии кра́сная добро́то, фи́никсе краснопроцвета́ющий, орле́ высокопа́рный, лета́ющий в поднебе́сная, на Небесе́х гражда́нство обреты́й, иде́же и водвори́ся у Престо́ла Влады́ки сла́вы, с двадеся́ть четырьми́ ста́рцы жили́ще обреты́й, с ни́ми же и пребыва́еши. И ны́не молю́ тя, пречу́дный граждани́не Небе́сный, святы́х ли́ков А́нгельских совсе́льниче: услы́ши мя, гре́шнаго и недосто́йнаго раба́ твоего́, в час сей и приими́ сие́ ма́лое моле́ние мое́, вели́кий засту́пниче, ско́рый помо́щниче притека́ющим к тебе́ усе́рдно; загла́ди рукописа́ние дел мои́х скве́рных и нечи́стых, я́же держа́т де́монския полки́, покры́й мя твои́м заступле́нием, причти́ мя ко угото́ванному ме́сту моли́твами твои́ми и сподо́би мя Вы́шняго Иерусали́ма, и́бо по Преблагослове́нней Влады́чице на́шей Богоро́дице и Присноде́ве Мари́и тебе́ ме́жду тепле́йшими помо́щниками и засту́пниками мои́ми почита́ю. Присеща́еши бо и дае́ши ру́ку по́мощи припа́дающим к тебе́ в хра́ме твое́м повсю́ду. Те́мже и аз, недосто́йный, ны́не тебе́ молю́ся и призыва́ю: умоли́ Ми́лостиваго Бо́га, да отпу́стит ми вся прегреше́ния моя́ во́льная и нево́льная, сотворе́нная вся зла́я дела́ моя́ и да изба́вит мя твои́м предста́тельством от ве́чных мук, научи́т мя твори́ти до́брая дела́, наста́вит мя на путь ко спасе́нию и́стинному и сподо́бит мя ку́пно ра́дости ве́чныя наслади́тися со все́ми святы́ми ны́не, и при́сно, и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Тропaрь прпdбнагw nнyфріа, глaсъ №:
Желaніемъ дух0внымъ пустhни дости1глъ є3си2, бGомyдре nнyфріе, и3, ћкw безпл0тенъ, въ нeй многолётнэ подвизaлсz є3си2 трудолю1біе, соревнyz прbр0кwмъ и3ліи2 и3 кrти1телю, и3, t рукY ѓгGльску тaинъ бжcтвенныхъ наслади1всz, нhнэ во свётэ с™hz трbцы кyпнw съ ни1ми весели1шисz, моли2 сп7сти1сz нaмъ, твою2 пaмzть почитaющымъ.
Кондaкъ, глaсъ G.
Под0бенъ: Дв7а днeсь:
Сіsніемъ д¦а прес™aгw, бGомyдре, просвёщсz, њстaвилъ є3си2 ±же въ житіи2 молвы6 пустhню же дости1гъ, прпdбне џтче, возвесели1лъ є3си2 и4же нaдъ всёми бGа и3 зижди1телz: сегw2 рaди прославлsетъ тS хrт0съ, бл7жeнне, вели1кій дародaтель.
Ще в розробці