Проскомідія
Хотяй священник Божественное совершати Тайнодействие, должен есть первее убо примирен быти со всеми и не имети что на кого, и сердце же, елика сила, от лукавых блюсти помыслов, воздержатися же с вечера и трезвитися даже до времене священнодействия. Времени же наставшу, входит во храм и соединився со диаконом, творят вкупе к востоку пред святыми дверьми поклонения три.
Таже глаголет диакон: Благослови́, влады́ко.
Священник: Благослове́н Бог наш, всегда́, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Начинает глаголати диакон:
Царю́ Небе́сный, Уте́шителю, Ду́ше и́стины, И́же везде́ сый и вся исполня́яй, Сокро́вище благи́х и жи́зни Пода́телю, прииди́ и всели́ся в ны, и очи́сти ны от вся́кия скве́рны, и спаси́, Бла́же, ду́ши на́ша.
Святы́й Бо́же, Святы́й Кре́пкий, Святы́й Безсме́ртный, поми́луй нас. Трижды.
Сла́ва Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, и ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Пресвята́я Тро́ице, поми́луй нас; Го́споди, очи́сти грехи́ на́ша; Влады́ко, прости́ беззако́ния на́ша; Святы́й, посети́ и исцели́ не́мощи на́ша, и́мене Твоего́ ра́ди.
Го́споди, поми́луй, трижды. Сла́ва, и ны́не:
О́тче наш, И́же еси́ на Небесе́х, да святи́тся и́мя Твое́, да прии́дет Ца́рствие Твое́, да бу́дет во́ля Твоя́, я́ко на Небеси́ и на земли́. Хлеб наш насу́щный да́ждь нам днесь; и оста́ви нам до́лги на́ша, я́коже и мы оставля́ем должнико́м на́шим; и не введи́ нас во искуше́ние, но изба́ви нас от лука́ваго.
Священник: Я́ко Твое́ есть Ца́рство, и си́ла, и сла́ва, Отца́, и Сы́на, и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Таже глаголют:
Поми́луй нас, Го́споди, поми́луй нас; / вся́каго бо отве́та недоуме́юще, / сию́ Ти моли́тву я́ко Влады́це, гре́шнии прино́сим: / поми́луй нас.
Слава: Го́споди, поми́луй нас, / на Тя бо упова́хом; / не прогне́вайся на ны зело́, / ниже́ помяни́ беззако́ний на́ших, / но при́зри и ны́не я́ко благоутро́бен, / и изба́ви ны от враг на́ших; / Ты бо еси́ Бог наш, и мы лю́дие Твои́, / вси дела́ руку́ Твое́ю, и и́мя Твое́ призыва́ем.
И ныне: Милосе́рдия две́ри отве́рзи нам, / благослове́нная Богоро́дице, / наде́ющиися на Тя да не поги́бнем, / но да изба́вимся Тобо́ю от бед: / Ты бо еси́ спасе́ние ро́да христиа́нскаго.
Таже отходят ко иконе Христове и целуют ю, глаголюще:
Пречи́стому о́бразу Твоему́ покланя́емся, Благи́й, / прося́ще проще́ния прегреше́ний на́ших, Христе́ Бо́же: / во́лею бо благоволи́л еси́ пло́тию взы́ти на Крест, / да изба́виши я́же созда́л еси́ от рабо́ты вра́жия. / Тем благода́рственно вопие́м Ти: / ра́дости испо́лнил еси́ вся, Спа́се наш, / прише́дый спасти́ мiр.
Таже целуют и икону Богородицы, глаголюще тропарь:
Милосе́рдия су́щи исто́чник, / ми́лости сподо́би нас Богоро́дице, / при́зри на лю́ди согреши́вшия, / яви́ я́ко при́сно си́лу Твою: / на Тя бо упова́юще, ра́дуйся вопие́м Ти, / я́коже иногда́ Гаврии́л безпло́тных архистрати́г.
Таже, приклонь главу, иерей глаголет:
Го́споди, низпосли́ ру́ку Твою́ с высоты́ свята́го жили́ща Твоего́ и укрепи́ мя в предлежа́щую слу́жбу Твою́, да неосужде́нно предста́ну стра́шному престо́лу Твоему́, и безкро́вное священноде́йствие совершу́, я́ко Твоя́ есть си́ла и сла́ва во ве́ки веко́в, ами́нь.
Таже творят и к ликом поклоны по единому, и тако отходят в жертвенник, глаголюще:
Вни́ду в дом Твой, поклоню́ся ко хра́му свято́му Твоему́, в стра́се Твое́м. Го́споди, наста́ви мя пра́вдою Твое́ю, враг мои́х ра́ди испра́ви пред Тобо́ю путь мой. Я́ко несть во усте́х их и́стины, се́рдце их су́етно, гроб отве́рст горта́нь их: язы́ки свои́ми льща́ху. Суди́ им, Бо́же, да отпаду́т от мы́слей свои́х, по мно́жеству нече́стия их изри́ни я́, я́ко преогорчи́ша Тя, Го́споди. И да возвеселя́тся вси упова́ющии на Тя, во век возра́дуются, и всели́шися в них, и похва́лятся о Тебе́ лю́бящии и́мя Твое́. Я́ко Ты благослови́ши пра́ведника, Го́споди: я́ко ору́жием благоволе́ния венча́л еси́ нас.
Вшедше же во святилище, творят поклоны три пред святою трапезою, и целуют святое Евангелие и святую трапезу. Таже приемлют в руки своя кийждо стихарь свой, и творят поклоны три к востоку, глаголюще в себе кийждо:
Бо́же, очи́сти мя, гре́шнаго, и поми́луй мя.
Таже приходит ко священнику диакон, держа в десной руце стихарь со орарем, и подклонив ему главу, глаголет:
Благослови́, влады́ко, стиха́рь со ораре́м.
Священник глаголет:
Благослове́н Бог наш всегда́, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Таже отходит диакон во едину страну святилища, и облачится в стихарь, моляся сице:
Возра́дуется душа́ моя́ о Го́споде, облече́ бо мя в ри́зу спасе́ния, и оде́ждею весе́лия оде́я мя. Я́ко жениху́ возложи́ ми вене́ц, и я́ко неве́сту украси́ мя красото́ю.
И орарь убо целовав, налагает на левое рамо. Нарукавницы же налагая на руки, на десную убо, глаголет:
Десни́ца Твоя́, Го́споди, просла́вися в кре́пости. Десна́я Твоя́ рука́, Го́споди, сокруши́ враги́ и мно́жеством сла́вы Твоея́ стерл еси́ супоста́ты.
На левую же, глаголет:
Ру́це Твои́ сотвори́сте мя и созда́сте мя. Вразуми́ мя и научу́ся за́поведем Твои́м.
Таже отшед в предложение, уготовляет священная. Святый убо дискос поставляет о шуюю страну, потир же, еже есть святую чашу, одесную, и прочая с ними.
Священник же сице облачится: прием стихарь в левую руку, и поклонився трижды к востоку, якоже речеся, назнаменует, глаголя:
Благослове́н Бог наш всегда́, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Таже облачится, глаголя:
Возра́дуется душа́ моя́ о Го́споде, облече́ бо мя в ри́зу спасе́ния, и оде́ждею весе́лия оде́я мя. Я́ко жениху́ возложи́ ми вене́ц, и я́ко неве́сту украси́ мя красото́ю.
Таже прием епитрахиль и назнаменав, облагается ею, глаголя:
Благослове́н Бог излива́яй благода́ть Свою́ на свяще́нники Своя́, я́ко мv́ро на главе́, сходя́щее на браду́, браду́ Ааро́ню, сходя́щее на оме́ты оде́жди его́.
Таже прием пояс и опоясуяся, глаголет:
Благослове́н Бог, препоясу́яй мя си́лою и положи́ непоро́чен путь мой, соверша́яй но́зе мои́, я́ко еле́ни, и на высо́ких поставля́яй мя.
Нарукавницы же, яко выше речеся, налагая на руки, на десную убо, глаголет:
Десни́ца Твоя́, Го́споди, просла́вися в кре́пости. Десна́я Твоя́ рука́, Го́споди, сокруши́ враги́ и мно́жеством сла́вы Твоея́ стерл еси́ супоста́ты.
На левую же, глаголет:
Ру́це Твои́ сотвори́сте мя и созда́сте мя. Вразуми́ мя и научу́ся за́поведем Твои́м.
Таже прием набедренник, аще имать, и благословив и́, и целовав, глаголет:
Препоя́ши меч Твой по бедре́ Твое́й, Си́льне, красото́ю Твое́ю и добро́тою Твое́ю, и наляцы́, и успева́й, и ца́рствуй и́стины ра́ди, и кро́тости, и пра́вды, и наста́вит Тя ди́вно десни́ца Твоя́, всегда́, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Таже прием фелонь и благословив, целует глаголя сице:
Свяще́нницы Твои́, Го́споди, облеку́тся в пра́вду, и преподо́бнии Твои́ ра́достию возра́дуются всегда́, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Таже отшедше в предложение, умывают руки, глаголюще:
Умы́ю в непови́нных ру́це мои́, и обы́ду же́ртвенник Твой, Го́споди, е́же услы́шати ми глас хвалы́ Твоея́, и пове́дати вся чудеса́ Твоя́. Го́споди, возлюби́х благоле́пие до́му Твоего́ и ме́сто селе́ния сла́вы Твоея́. Да не погуби́ши с нечести́выми ду́шу мою́, и с му́жи крове́й живо́т мой. И́хже в руку́ беззако́ния, десни́ца их испо́лнися мзды. Аз же незло́бою мое́ю ходи́х, изба́ви мя, Го́споди, и поми́луй мя. Нога́ моя́ ста на правоте́, в це́рквах благословлю́ Тя, Го́споди.
Таже поклонения три пред предложением сотворше, глаголют кийждо:
Бо́же, очи́сти мя, гре́шнаго, и поми́луй мя. И: Искупи́л ны еси́ от кля́твы зако́нныя / честно́ю Твое́ю Кро́вию, / на Кресте́ пригвозди́вся и копие́м пробо́дся, / безсме́ртие источи́л еси́ челове́ком, / Спа́се наш, сла́ва Тебе́.
Таже глаголет диакон: Благослови́, влады́ко.
И начинает священник:
Благослове́н Бог наш всегда́, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Диакон: Ами́нь.
Таже приемлет священник левою убо рукою просфору, десною же святое копие, и зна́менуя им трижды верху печати просфоры, глаголет:
В воспомина́ние Го́спода и Бо́га, и Спа́са на́шего Иису́са Христа́. Трижды.
И абие водружает копие в десную страну печати, и глаголет режя:
Я́ко овча́ на заколе́ние веде́ся.
В левую же: И я́ко а́гнец непоро́чен пря́мо стригу́щаго его́ безгла́сен, та́ко не отверза́ет уст Свои́х.
В горнюю же страну печати:
Во смире́нии Его́ суд Его́ взя́тся.
В долнюю же страну:
Род же Его́ кто испове́сть.
Диакон же, взирая благоговейно на сицевое таинство, глаголет на едином коемждо резании: Го́споду помо́лимся, держа и орарь в руце.
По сих глаголет: Возми́, влады́ко.
Священник же, вложив святое копие от косвенныя десныя страны просфоры, взимает Святый Хлеб, глаголя сице:
Я́ко взе́млется от земли́ живо́т Его́.
И положив и́ взнак на святем дискосе, рекшу диакону: Пожри́, влады́ко.
Жрет его крестовидно, сице глаголя:
Жре́тся А́гнец Бо́жий, взе́мляй грех мiра, за мiрски́й живо́т и спасе́ние.
И обращает горе́ другую страну, имущую крест. Диакон глаголет: Прободи́, влады́ко.
Священник же, прободая и́ в десную страну копием, глаголет:
Еди́н от во́ин копие́м ре́бра Его́ прободе́, и а́бие изы́де кровь и вода́. И ви́девый свиде́тельствова и и́стинно есть свиде́тельство его́.
Диакон же, прием вино и воду, глаголет ко священнику: Благослови́, влады́ко, свято́е соедине́ние.
Иерей благословляет соединение:
Благослове́нно соедине́ние святы́х Твои́х всегда́, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в.
И взем над ними благословение, вливает во святый потир от вина вкупе и воды.
Священник, прием в руце вторую просфору, глаголет:
В честь и па́мять преблагослове́нныя Влады́чицы на́шея Богоро́дицы и Присноде́вы Мари́и, Ея́же моли́твами приими́, Го́споди, же́ртву сию́ в пренебе́сный Твой же́ртвенник.
И взем частицу, полагает ю́ одесную Святаго Хлеба, близ среды его, глаголя:
Предста́ Цари́ца одесну́ю Тебе́, в ризы позлаще́нны оде́яна, преукраше́нна.
Таже прием третию просфору, глаголет:
Честна́го сла́внаго проро́ка, Предте́чи и Крести́теля Иоа́нна.
И взем первую частицу, полагает ю́ о шуюю страну Святаго Хлеба, творя начало перваго чина.
Таже глаголет:
Святы́х сла́вных проро́ков: Моисе́я и Ааро́на, Илии́ и Елиссе́я, Дави́да и Иессе́я, святы́х трие́х отроко́в, и Дании́ла проро́ка, и всех святы́х проро́ков.
И взем частицу, полагает ю́ доле первыя благочинно.
Таже паки глаголет:
Святы́х сла́вных и всехва́льных Апо́стол Петра́ и Па́вла, и про́чих всех святы́х апостолов.
И тако полагает третию частицу доле вторыя, скончавая первый чин.
Таже глаголет:
И́же во святы́х оте́ц на́ших святи́телей: Васи́лия Вели́каго, Григо́рия Богосло́ва и Иоа́нна Златоу́стаго, Афана́сия и Кири́лла, Никола́я Мирлики́йскаго, Петра́, Алекси́я, Ио́ны, Фили́ппа и Ермоге́на, Моско́вских, Ники́ты, епи́скопа Новгоро́дскаго, Лео́нтия, епи́скопа Росто́вскаго, и всех святы́х святи́телей.
И взем четвертую частицу, полагает ю́ близ первыя частицы, творя второе начало.
Таже паки глаголет:
Свята́го Апо́стола, первому́ченика и архидиа́кона Стефа́на, святы́х вели́ких му́чеников: Дими́трия, Гео́ргия, Фео́дора Ти́рона, Фео́дора Стратила́та, и всех святы́х му́ченик. И му́чениц: Фе́клы, Варва́ры, Кириаки́и, Евфи́мии и Параске́вы, Екатери́ны и всех святы́х му́чениц.
И взем пятую частицу, полагает ю доле первыя, сущия началом втораго чина.
Таже глаголет:
Преподо́бных и богоно́сных оте́ц на́ших: Анто́ния, Евфи́мия, Са́ввы, Ону́фрия, Афана́сия Афо́нскаго, Анто́ния и Феодо́сия Пече́рских, Се́ргия Ра́донежскаго, Варлаа́ма Ху́тынскаго и всех преподо́бных оте́ц. И преподо́бных ма́терей: Пелаги́и, Феодо́сии, Анастаси́и, Евпракси́и, Февро́нии, Феоду́лии, Евфроси́нии, Мари́и Еги́птяныни и всех святы́х преподо́бных ма́терей.
И тако взем шестую частицу, полагает ю доле вторыя частицы, во исполнение втораго чина.
По сих же глаголет:
Святы́х и чудотво́рцев безсре́бреник: Космы́ и Дамиа́на, Ки́ра и Иоа́нна, Пантелеи́мона и Ермола́я, и всех святы́х безсре́бреников.
И взем седмую частицу, полагает ю верх, творя третие начало, по чину.
Таже паки глаголет:
Святы́х и пра́ведных богооте́ц Иоаки́ма и А́нны, (и святаго имярек, егоже есть храм и егоже есть день) святы́х равноапо́стольных Мефо́дия и Кири́лла, учи́телей слове́нских, святы́х равноапо́стольных вели́каго кня́зя Влади́мира и вели́кия княги́ни О́льги, и всех святы́х, и́хже моли́твами посети́ ны, Бо́же.
И полагает осмую частицу доле первыя благочинно. Еще же к сим глаголет:
И́же во святы́х отца́ на́шего Иоа́нна, архиепископа Константинопо́льскаго, Златоу́стаго.
Аще поется Литургия его. Аще же поется Великаго Василиа, того поминает.
И тако взем девятую частицу, полагает ю́ в конец третияго чина во исполнение.
Таже прием четвертую просфору, глаголет:
Помяни́, Влады́ко человеколю́бче, святе́йшия правосла́вныя патриа́рхи и господи́на и отца́ на́шего Блаже́ннейшаго Митрополита имярек, господи́на на́шего высокопреосвяще́ннейшаго имярек и вся́кое епи́скопство правосла́вных, честно́е пресви́терство, во Христе́ диа́конство, и ве́сь свяще́ннический чин: (аще во обители: архимандри́та, или игу́мена, имярек) бра́тию и сослуже́бники на́ша, свяще́нники, диа́коны, и всю бра́тию на́шу, я́же призва́л еси́ во Твое́ обще́ние, Твои́м благоутро́бием, всеблаги́й Влады́ко.
И взем частицу, полагает ю доле Святаго Хлеба.
Таже поминает страну нашу, глаголя сице:
Помяни́, Го́споди, богохрани́мую страну́ на́шу и правосла́вных люде́й ея́.
Таже поминает и ихже имать живых по имени, и на коеждо имя взимает частицу, приглаголя: Помяни́, Го́споди, имярек.
И тако взем частицы, полагает я́ доле Святаго Хлеба.
Таже взем пятую просфору, глаголет:
О па́мяти и оставле́нии грехо́в святе́йших патриа́рхов и блаже́нных созда́телей свята́го хра́ма сего́ (аще во обители: святы́я оби́тели сея́).
Таже поминает рукоположившаго его архиерея, и других, ихже хощет, усопших по имени. На коеждо имя взимает частицу, приглаголя: Помяни́, Го́споди, имярек.
И конечне глаголет сице:
И всех в наде́жде воскресе́ния, жи́зни ве́чныя и Твоего́ обще́ния усо́пших, правосла́вных оте́ц и бра́тий на́ших, человеколю́бче Го́споди.
И взимает частицу. Посем глаголет:
Помяни́, Го́споди, и мое́ недосто́инство, и прости́ ми вся́кое согреше́ние, во́льное же и нево́льное.
И взимает частицу. И прием гу́бу, собирает на дискос частицы доле Святаго Хлеба, якоже быти во утвержении, и не испаднути чесому. Таже диакон прием кадильницу и фимиам вложив в ню, глаголет к священнику:
Благослови́, влады́ко, кади́ло.
И абие сам глаголет: Го́споду помо́лимся.
И священник молитву кадила:
Кади́ло Тебе́ прино́сим, Христе́ Бо́же наш, в воню́ благоуха́ния духо́внаго, е́же прие́м в пренебе́сный Твой же́ртвенник, возниспосли́ нам благода́ть Пресвята́го Твоего́ Ду́ха.
Диакон: Го́споду помо́лимся.
Священник покадив звездицу, полагает верху Святаго Хлеба, глаголя:
И прише́дши звезда́, ста верху́, иде́же бе Отроча́.
Диакон: Го́споду помо́лимся.
Иерей, покадив первый покро́вец, покрывает Святый Хлеб с дискосом, глаголя:
Госпо́дь воцари́ся, в ле́поту облече́ся: облече́ся Госпо́дь в си́лу и препоя́сася, и́бо утверди́ вселе́нную, я́же не подви́жится. Гото́в престо́л Твой отто́ле: от ве́ка Ты еси́. Воздвиго́ша ре́ки, Го́споди, воздвиго́ша ре́ки гла́сы своя́. Во́змут ре́ки сотре́ния своя́, от гласо́в вод мно́гих. Ди́вны высоты́ морски́я, ди́вен в высо́ких Госпо́дь. Свиде́ния Твоя́ уве́ришася зело́, до́му Твоему́ подоба́ет святы́ня, Го́споди, в долготу́ дний.
Диакон: Го́споду помо́лимся. Покры́й, влады́ко.
Иерей же, покадив вторый по́кровец, покрывает святый потир, глаголя:
Покры́ небеса́ доброде́тель Твоя́, Христе́, и хвалы́ Твоея́ испо́лнь земля́.
Диакон: Го́споду помо́лимся. Покры́й, влады́ко.
Иерей же, покадив покров, сиречь возду́х, покрывает и́ обоя, глаголя:
Покры́й нас кро́вом крилу́ Твое́ю, отжени́ от нас вся́каго врага́ и супоста́та. Умири́ на́шу жизнь, Го́споди, поми́луй нас и мiр Твой, и спаси́ ду́ши на́ша, я́ко благ и человеколю́бец.
Таже прием священник кадильницу, кадит предложение, глаголя трижды:
Благослове́н Бог наш, си́це благоволи́вый, сла́ва Тебе́.
Диакон же на коемждо глаголет:
Всегда́, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
И покланяются благоговейно оба, трижды.
Таже диакон глаголет:
О предложе́нных Честны́х Даре́х Го́споду помо́лимся.
Священник же молитву предложения:
Бо́же, Бо́же наш, Небе́сный Хлеб, пи́щу всему́ мiру, Го́спода на́шего и Бо́га Иису́са Христа́ посла́вый, Спа́са и Изба́вителя и Бла́годетеля, благословя́ща и освяща́юща нас, Сам благослови́ предложе́ние сие́, и приими́ е́ в пренебе́сный Твой же́ртвенник. Помяни́, я́ко благ и человеколю́бец, прине́сших и и́хже ра́ди принесо́ша, и нас неосужде́ны сохрани́ во священноде́ствии Боже́ственных Твои́х Та́ин.
Я́ко святи́ся и просла́вися пречестно́е и великоле́пое и́мя Твое́, Отца́, и Сы́на, и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
И посем творит отпуст тамо, глаголя сице:
Сла́ва Тебе́, Христе́ Бо́же, упова́ние на́ше, сла́ва Тебе́.
Диакон: Сла́ва, и ны́не: Го́споди, поми́луй, трижды. Благослови́.
Священник глаголет отпуст. Аще убо есть неделя:
Воскресы́й из ме́ртвых:
Аще ли же ни:
Христо́с, и́стинный Бог наш, моли́твами пречи́стыя Своея́ Ма́тере, и́же во святы́х отца́ на́шего Иоа́нна, архиепи́скопа Константинопо́льскаго, Златоу́стаго.
Аще же совершается Литургия Великаго Василия, глаголет: Васи́лия Вели́каго, архиепископа Кесари́и Каппадоки́йския, и всех святы́х, поми́лует и спасе́т нас, я́ко благ и человеколю́бец.
Диакон: Ами́нь.
По отпусте же кадит диакон святое предложение. Таже отходит, и кадит святую трапезу кругом крестовидно, глаголя в себе:
Во гро́бе пло́тски, во а́де же с душе́ю я́ко Бог, в раи́ же с разбо́йником и на престо́ле был еси́ Христе́, со Отце́м и Ду́хом, вся исполня́яй неопи́санный.
Таже псалом 50.
И покадив святилище же и храм весь, входит паки во святый олтарь, и покадив святую трапезу паки, и священника, кадильницу убо отлагает на место свое, сам же приходит ко иерею. И ставше вкупе пред святою трапезою, покланяются трижды, в себе молящеся и глаголюще:
Царю́ Небе́сный, Уте́шителю, Ду́ше и́стины, И́же везде́ сый и вся исполня́яй, Сокро́вище благи́х и жи́зни Пода́телю, прииди́ и всели́ся в ны, и очи́сти ны от вся́кия скве́рны, и спаси́, Бла́же, ду́ши на́ша.
Сла́ва в Вы́шних Бо́гу, и на земли́ мир, в челове́цех благоволе́ние. Дважды.
Го́споди, устне́ мои́ отве́рзеши, и уста́ моя́ возвестя́т хвалу́ Твою́.
Таже целуют, священник убо святое Евангелие, диакон же святую трапезу. И посем подклонив диакон свою главу священнику, держа и орарь треми персты десныя руки, глаголет:
Вре́мя сотвори́ти Го́сподеви, влады́ко, благослови́.
Священник, знаменуя его, глаголет: Благослове́н Бог наш, всегда́, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Таже диакон: Помоли́ся о мне́, влады́ко святы́й.
Священник: Да испра́вит Госпо́дь стопы́ Твоя́.
И паки диакон: Помяни́ мя, влады́ко святы́й.
Священник: Да помяне́т тя Госпо́дь Бог во Ца́рствии Свое́м, всегда́, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Диакон же: Ами́нь.
И поклонився исходит северными дверьми, понеже царския двери до входа не отверзаются. И став на обычном месте, прямо святых дверей, покланяется со благоговением, трижды, глаголя в себе:
Го́споди, устне́ мои́ отве́рзеши, и уста́ моя возвестя́т хвалу́ Твою́.
И посем начинает глаголати: Благослови́, влады́ко.
И начинает священник: Благослове́но Ца́рство:
Ведати подобает: аще без диакона служит иерей, в проскомидии диаконских слов, и на Литургии пред евангелием, и на ответ его: Благослови́, влады́ко, и Прободи́, влады́ко, и Вре́мя сотвори́ти, да не глаголет, точию ектении и чиновное предложение. Аще же собором служат священнии мнози, действо проскомидии един иерей токмо да творит и глаголет изображенная. Прочии же служители ничтоже проскомидии особно да глаголют.
Хотsй свzщeнникъ б9eственное совершaти тайнодёйствіе, д0лженъ є4сть пeрвэе ќбw примирeнъ бhти со всёми, и3 не и3мёти что2 на кого2, и3 сeрдце же, є3ли1ка си1ла, t лукaвыхъ блюсти2 п0мыслwвъ, воздержaтисz же съ вeчера, и3 трезви1тисz дaже до врeмене свzщеннодёйствіz. Врeмени же настaвшу, повнегдA соверши1ти nбhчный предстоsтелю покл0нъ, вх0дитъ въ хрaмъ: и3 соедини1всz со діaкономъ, творsтъ вкyпэ къ вост0ку пред8 с™hми двeрьми поклонє1ніz три2.
Тaже гlетъ діaконъ: Бlгослови2 владhко.
Сщ7eнникъ: Бlгословeнъ бGъ нaшъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь.
Начинaетъ глаг0лати діaконъ:
ЦRю2 нбcный, ўтёшителю, дш7е и4стины, и4же вездЁ сhй и3 вс‰ и3сполнszй, сокр0вище бlги1хъ и3 жи1зни подaтелю, пріиди2 и3 всели1сz въ ны2, и3 њчи1сти ны2 t всsкіz сквeрны, и3 сп7си2 бlже дyшы нaшz.
С™hй б9е, с™hй крёпкій, с™hй безсмeртный, поми1луй нaсъ. Три1жды.
Слaва nц7Y и3 сн7у и3 с™0му д¦у, и3 нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. ґми1нь.
Прес™az трbце, поми1луй нaсъ: гDи, њчи1сти грэхи2 нaшz: вLко, прости2 беззакHніz н†ша: с™hй, посэти2 и3 и3сцэли2 нeмwщи нaшz, и4мене твоегw2 рaди.
ГDи поми1луй, три1жды. Слaва, и3 нhнэ:
Џ§е нaшъ, и4же є3си2 на нб7сёхъ, да свzти1тсz и4мz твоE, да пріи1детъ цrтвіе твоE: да бyдетъ в0лz твоS, ћкw на нб7си2 и3 на земли2. хлёбъ нaшъ насyщный дaждь нaмъ днeсь, и3 њстaви нaмъ д0лги нaшz, ћкоже и3 мы2 њставлsемъ должникHмъ нaшымъ: и3 не введи2 нaсъ во и3скушeніе, но и3збaви нaсъ t лукaвагw.
Сщ7eнникъ: Ћкw твоE є4сть цrтво, и3 си1ла, и3 слaва, nц7A, и3 сн7а, и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Тaже глаг0лютъ:
Поми1луй нaсъ гDи, поми1луй нaсъ: всsкагw бо tвёта недоумёюще, сію1 ти мlтву ћкw вLцэ грёшніи прин0симъ: поми1луй нaсъ.
Слaва: ГDи, поми1луй нaсъ, на тs бо ўповaхомъ, не прогнёвайсz на ны2 ѕэлw2, нижE помzни2 беззак0ній нaшихъ: но при1зри и3 нhнэ ћкw бlгоутр0бенъ, и3 и3збaви ны2 t врагHвъ нaшихъ. тh бо є3си2 бGъ нaшъ, и3 мы2 лю1діе твои2, вси2 дэлA рукY твоeю, и3 и4мz твоE призывaемъ.
И# нhнэ: Милосeрдіz двє1ри tвeрзи нaмъ бlгословeннаz бцdе, надёющіисz на тS да не поги1бнемъ, но да и3збaвимсz тоб0ю t бёдъ: тh бо є3си2 спасeніе р0да хрістіaнскагw.
Тaже tх0дzтъ ко їкHнэ хrт0вэ и3 целyютъ ю5, глаг0люще:
Пречcтому твоемY џбразу покланsемсz благjй, просsще прощeніz прегрэшeній нaшихъ хrтE б9е: в0лею бо благоволи1лъ є3си2 пл0тію взhти на кrтъ, да и3збaвиши, ±же создaлъ є3си2, t раб0ты врaжіz. тёмже благодaрственнw вопіeмъ ти2: рaдости и3сп0лнилъ є3си2 вс‰ сп7се нaшъ, пришeдый спасти2 мjръ.
Тaже цэлyютъ и3 їкHну бцdы, глаг0люще тропaрь:
Милосeрдіz сyщи и3ст0чникъ, ми1лости спод0би нaсъ бцdе, при1зри на лю1ди согрэши1вшыz, kви2 ћкw при1снw си1лу твою2: на тs бо ўповaюще, рaдуйсz, вопіeмъ ти2, ћкw и3ногдA гавріи1лъ безпл0тныхъ ґрхістрати1гъ.
Тaже прикл0нше главY, гlютъ сію2 моли1тву:
ГDи, низпосли2 рyку твою2 съ высоты2 с™aгw жили1ща твоегw2, и3 ўкрэпи2 мS въ предлежaщую слyжбу твою2: да неwсуждeннw предстaну стрaшному пrт0лу твоемY, и3 безкр0вное свzщеннодёйствіе совершY, ћкw твоS є4сть си1ла, во вёки вэкHвъ, ґми1нь.
Тaже творsтъ и3 къ ликHмъ покл0ны по є3ди1ному, и3 тaкw tх0дzтъ въ жeртвенникъ, глаг0люще:
Вни1ду въ д0мъ тв0й, поклоню1сz ко хрaму с™0му твоемY въ стрaсэ твоeмъ. гDи, настaви мS прaвдою твоeю, вр†гъ мои1хъ рaди и3спрaви пред8 тоб0ю пyть м0й: ћкw нёсть во ўстёхъ и4хъ и4стины, сeрдце и4хъ сyетно, гр0бъ tвeрстъ гортaнь и4хъ, љзhки свои1ми льщaху. суди2 и5мъ б9е, да tпадyтъ t мhслей свои1хъ, по мн0жеству нечeстіz и4хъ и3зри1ни |, ћкw преwгорчи1ша тS гDи. и3 да возвеселsтсz вси2 ўповaющіи на тS, во вёки возрaдуютсz, и3 всели1шисz въ ни1хъ, и3 похвaлzтсz њ тебЁ лю1бzщіи и4мz твоE. ћкw ты2 благослови1ши прaведника гDи, ћкw nрyжіемъ благоволeніz вэнчaлъ є3си2 нaсъ.
Вшeдше же во свzти1лище, творsтъ покл0ны три2 пред8 с™0ю трапeзою, и3 цэлyютъ с™0е є3ђліе и3 с™yю трапeзу. Тaже пріeмлютъ въ рyки сво‰ кjйждо стіхaрь св0й, и3 творsтъ покл0ны три2 къ вост0ку, глаг0люще въ себЁ кjйждо:
Б9е, њчи1сти мS грёшнаго и3 поми1луй мS.
Тaже прих0дитъ къ свzщeннику діaконъ, держS въ десн0й руцЁ стіхaрь со nрарeмъ, и3 подклони1въ є3мY главY, глаг0летъ:
Бlгослови2, владhко, стіхaрь со nрарeмъ.
Сщ7eнникъ глаг0летъ:
Бlгословeнъ бGъ нaшъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Тaже tх0дитъ къ себЁ діaконъ, во є3ди1ну странY свzти1лища, и3 њблачи1тсz въ стіхaрь, молsсz си1це:
Возрaдуетсz душA моS њ гDэ, њблечe бо мS въ ри1зу спасeніz, и3 њдeждею весeліz њдёz мS: ћкw женихY возложи2 ми2 вэнeцъ, и3 ћкw невёсту ўкраси1 мz красот0ю.
И# nрaрь ќбw цэловaвъ, налагaетъ на лёвое рaмо. Нарук†вницы же налагaz на рyки, на деснyю ќбw, глаг0летъ:
Десни1ца твоS, гDи, прослaвисz въ крёпости: деснaz твоS рукA, гDи, сокруши2 враги2, и3 мн0жествомъ слaвы твоеS стeрлъ є3си2 супостaты.
На лёвую же, глаг0летъ:
Рyцэ твои2 сотвори1стэ мS и3 создaстэ мS. вразуми1 мz, и3 научyсz зaповэдемъ твои6мъ.
Тaже tшeдъ въ предложeніе, ўготовлsетъ сщ7є1ннаz. С™hй ќбw дjскосъ поставлsетъ њ шyюю странY, поти1рь же, є4же є4сть с™yю чaшу, њ деснyю, и3 прHчаz съ ни1ми.
Сщ7eнникъ же си1це њблачи1тсz: пріeмъ стіхaрь въ лёвую рyку, и3 покл0нивсz три1жды къ вост0ку, ћкоже речeсz, назнaменуетъ глаг0лz:
Бlгословeнъ бGъ нaшъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь.
Тaже њблачи1тсz, глаг0лz:
Возрaдуетсz душA моS њ гDэ, њблечe бо мS въ ри1зу спасeніz, и3 њдeждею весeліz њдёz мS: ћкw женихY возложи2 ми2 вэнeцъ, и3 ћкw невёсту ўкраси1 мz красот0ю.
Тaже пріeмъ є3пітрахи1ль, и3 назнaменавъ, њблачaетсz є4ю, глаг0лz:
Бlгословeнъ бGъ, и3зливazй бlгодaть свою2 на свzщeнники сво‰: ћкw мЂро на главЁ, сходsщее на брадY, брадY ґарHню, сходsщее на nмeты њдeжды є3гw2.
Тaже пріeмъ поsсъ и3 њпоzсyzсz, глаг0летъ:
Бlгословeнъ бGъ, препоzсyzй мS си1лою, и3 положи2 непор0ченъ пyть м0й, совершazй н0зэ мои2 ћкw є3лeни, и3 на выс0кихъ поставлszй мS.
Нарук†вницы же, ћкw вhше речeсz, налагaz на рyки, на деснyю ќбw, глаг0летъ:
Десни1ца твоS, гDи, прослaвисz въ крёпости: деснaz твоS рукA, гDи, сокруши2 враги2, и3 мн0жествомъ слaвы твоеS стeрлъ є3си2 супостaты.
На лёвую же, глаг0летъ:
Рyцэ твои2 сотвори1стэ мS и3 создaстэ мS. вразуми1 мz, и3 научyсz зaповэдемъ твои6мъ.
Тaже пріeмъ набeдренникъ, ѓще є4сть прwтосmггeлъ вели1кіz цeркве, и3ли2 и4нъ кто2, и3мёzй дост0инство нёкое, и3 благослови1въ и5, и3 цэловaвъ, глаг0летъ:
Препоsши мeчь тв0й по бедрЁ твоeй си1льне, красот0ю твоeю, и3 добр0тою твоeю, и3 налzцы2, и3 ўспэвaй и3 цaрствуй, и4стины рaди и3 кр0тости и3 прaвды, и3 настaвитъ тS ди1внw десни1ца твоS, всегдA, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь.
Тaже пріeмъ фелHнь и3 бlгослови1въ, цэлyетъ гlz си1це:
Сщ7eнницы твои2, гDи, њблекyтсz въ прaвду, и3 препод0бніи твои2 рaдостію возрaдуютсz, всегдA, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь.
Тaже tшeдше въ предложeніе, ўмывaютъ рyки, глаг0люще:
Ўмhю въ непови1нныхъ рyцэ мои2, и3 њбhду жeртвенникъ тв0й гDи, є4же ўслhшати ми2 глaсъ хвалы2 твоеS, и3 повёдати вс‰ чудесA тво‰. гDи, возлюби1хъ бlголёпіе д0му твоегw2, и3 мёсто селeніz слaвы твоеS: да не погуби1ши съ нечести1выми дyшу мою2, и3 съ мyжи кровeй животA моегw2, и4хже въ рукaхъ беззакHніz, десни1ца и4хъ и3сп0лнисz мзды2. Ѓзъ же неѕл0біемъ мои1мъ ходи1хъ, и3збaви мS гDи, и3 поми1луй мS: ногA моS стA на правотЁ, въ цeрквахъ благословлю2 тS гDи.
И# тaкw tх0дzтъ въ предложeніе. Тaже поклонє1ніz три2 пред8 предложeніемъ сотв0рше, глаг0лютъ кjйждо:
Б9е, њчи1сти мS грёшнаго, и3 поми1луй мS. И#: И#скупи1лъ ны2 є3си2 t клsтвы зак0нныz чcтн0ю твоeю кр0вію, на кrтЁ пригвозди1всz и3 копіeмъ проб0дсz, безсмeртіе и3сточи1лъ є3си2 человёкwмъ: сп7се нaшъ, слaва тебЁ.
Тaже глаг0летъ діaконъ: Бlгослови2 владhко.
И# начинaетъ сщ7eнникъ:
Бlгословeнъ бGъ нaшъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Діaконъ: Ґми1нь.
Тaже пріeмлетъ сщ7eнникъ лёвою ќбw рук0ю просфорY, десн0ю же с™0е копіE, и3 знaменуzй съ ни1мъ три1жды верхY печaти просфоры2, глаг0летъ:
Въ воспоминaніе гDа, и3 бGа, и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA. Три1жды.
И# ѓбіе водружaетъ копіE въ деснyю странY печaти, и3 глаг0летъ рёжz:
Ћкw nвчA на заколeніе ведeсz.
Въ лёвую же: И# ћкw ѓгнецъ непор0ченъ прsмw стригyщагw є3го2 безглaсенъ, тaкw не tверзaетъ ќстъ свои1хъ.
Въ г0рнюю же странY печaти:
Во смирeніи є3гw2 сyдъ є3гw2 взsтсz.
Въ д0льнюю же странY:
Р0дъ же є3гw2 кто2 и3сповёсть;
Діaконъ же, взирaz благоговёйнw на сицево2 тaинство, глаг0летъ на є3ди1номъ к0емждо рёзаніи: ГDу пом0лимсz, держS и3 nрaрь въ руцЁ.
По си1хъ глаг0летъ: Возми2, владhко.
Сщ7eнникъ же, вложи1въ с™0е копіE t к0свенныz деснhz страны2 просфоры2, взимaетъ с™hй хлёбъ, глаг0лz си1це:
Ћкw взeмлетсz t земли2 жив0тъ є3гw2.
И# положи1въ и3 взнaкъ на с™ёмъ дjскосэ, рeкшу діaкону: Пожри2, владhко.
Жрeтъ є3го2 кrтови1днw, си1це глаг0лz:
Жрeтсz ѓгнецъ б9ій, взeмлzй грёхъ мjра, за мірскjй жив0тъ и3 спасeніе.
И# њбращaетъ другyю странY горЁ, и3мyщую кrтъ. И# глаг0летъ діaконъ: Прободи2, владhко.
Їерeй же прободaz и5 въ деснyю странY с™hмъ копіeмъ, глаг0летъ:
Е#ди1нъ t вHинъ копіeмъ рeбра є3гw2 прободE, и3 ѓбіе и3зhде кр0вь и3 водA: и3 ви1дэвый свидётельствова, и3 и4стинно є4сть свидётельство є3гw2.
Діaконъ же пріемъ віно2 и3 в0ду, глаг0летъ ко сщ7eннику: Бlгослови2, владhко, с™0е соединeніе.
[Сщ7eнникъ же бlгословлsетъ соединeніе, глаг0лz:
Бlгословeно соединeніе с™hхъ твои1хъ всегдA, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.]
И# взeмъ над8 ни1ми бlгословeніе, вливaетъ во с™hй поти1рь t вінA вкyпэ и3 воды2.
Сщ7eнникъ же пріeмъ въ рyцэ вторyю просфорY, глаг0летъ:
Въ чeсть и3 пaмzть пребlгословeнныz вLчцы нaшеz бцdы и3 приснодв7ы мRjи, є3sже моли1твами пріими2, гDи, жeртву сію2 въ пренбcный тв0й жeртвенникъ.
И# взeмъ чaстицу, полагaетъ ю5 њдеснyю с™aгw хлёба, бли1зъ среды2 є3гw2, глаг0лz:
ПредстA цRи1ца њдеснyю тебE, въ ри6зы позлащeнны њдёzна, преукрашeнна.
Тaже пріeмъ трeтію просфорY, глаг0летъ:
Честнaгw слaвнагw прор0ка, п®тeчи и3 кrти1телz їwaнна.
И# взeмъ пeрвую чaстицу, полагaетъ ю5 њ лёвую странY с™aгw хлёба, творsй начaло пeрвагw чи1на.
Тaже глаг0летъ:
С™hхъ слaвныхъ прbр0кwвъ: мwmсeа и3 ґарHна, и3ліи2 и3 є3ліссeа, дв7да и3 їессeа: с™hхъ тріeхъ nтрокHвъ, и3 даніи1ла прор0ка, и3 всёхъ с™hхъ прор0кwвъ.
И# взeмъ чaстицу, полагaетъ ю5 д0лэ пeрвыz благочи1ннw.
Тaже пaки глаг0летъ:
С™hхъ слaвныхъ и3 всехвaльныхъ ґпcлъ петрA и3 пavла, и3 пр0чихъ всёхъ с™hхъ ґпcтолwвъ.
И# тaкw полагaетъ трeтію чaстицу д0лэ вторhz, скончавaz пeрвый чи1нъ.
Тaже глаг0летъ:
И#же во с™hхъ nц7ъ нaшихъ с™и1телей, васjліа вели1кагw, григ0ріа бGосл0ва, и3 їwaнна златоyстагw, ґfанaсіа и3 кmрjлла, ніколaа мmрлmкjйскагw, петрA и3 ґлеxjа, и3 їHны, и3 філjппа, и3 є3рмогeна моск0вскихъ, ніки1ты є3пjскопа новгор0дскагw, ле0нтіа є3пjскопа рост0вскагw, и3 всёхъ с™hхъ свzти1телей.
И# взeмъ четвeртую чaстицу, полагaетъ ю5 бли1зъ пeрвыz чaстицы, творS втор0е начaло.
Тaже пaки глаг0летъ:
С™aгw ґп0стола, первомyченика и3 ґрхідіaкона стефaна, с™hхъ вели1кихъ м§нкwвъ, дими1тріа, геHргіа, fе0дwра тЂрwна, fе0дwра стратилaта, и3 всёхъ с™hхъ мyчєникъ: и3 м§нцъ, feклы, варвaры, кmріакjи, є3vфи1міи и3 параскevы, є3катерjны, и3 всёхъ с™hхъ мyченицъ.
И# взeмъ пsтую чaстицу, полагaетъ ю5 д0лэ пeрвыz, сyщіz начaломъ вторaгw чи1на.
Тaже глаг0летъ:
Препод0бныхъ и3 бGон0сныхъ nц7ъ нaшихъ, ґнтHніа, є3vfЂміа, сaввы, nнyфріа, ґfанaсіа ґfHнскагw, ґнтHніа и3 fеод0сіа печeрскихъ, сeргіа рaдонежскагw, варлаaма хутhнскагw, серафjма сар0вкагw, и3 всёхъ прпdбныхъ nтє1цъ: и3 прпdбныхъ мaтерей, пелагjи, fеод0сіи, ґнастасjи, є3vпраxjи, феvрHніи, fеодyліи, є3vфросЂніи, марjи є3гЂптzныни, и3 всёхъ с™hхъ препdбныхъ мaтерей.
И# тaкw взeмъ шестyю чaстицу, полагaетъ ю5 д0лэ вторhz чaстицы, во и3сполнeніе вторaгw чи1на.
По си1хъ же глаг0летъ:
С™hхъ и3 чудотв0рцєвъ безсрeбрєникъ, космы2 и3 даміaна, кЂра и3 їwaнна, пантелеи1мона и3 є3рмолaа, и3 всёхъ с™hхъ безсрeбреникwвъ.
И# взeмъ седмyю чaстицу, полагaетъ ю5 вeрхъ, творS трeтіе начaло, по чи1ну.
Тaже пaки глаг0летъ:
С™hхъ и3 прaведныхъ бGоoц7ъ, їwакjма и3 ѓнны, и3 с™aгw, [и4м>къ, є3гHже є4сть хрaмъ, и3 є3гHже є4сть дeнь], с™hхъ равноап0стольныхъ меf0діа и3 кmрjлла, ўчи1телей словeнскихъ: с™hхъ равноап0стольныхъ вели1кагw кн7зz влади1міра и3 вели1кіz кн7ги1ни џльги, и3 всёхъ с™hхъ, и4хже моли1твами посэти1 ны, б9е.
И# полагaетъ nсмyю чaстицу д0лэ пeрвыz благочи1ннw. Е#щe же къ си6мъ глаг0летъ:
И$же во с™hхъ nц7A нaшегw їwaнна, ґрхіепcкпа кwнстантіноп0льскагw, златоyстагw.
Ѓще поeтсz літургjа є3гw2: ѓще же поeтсz вели1кагw васjліа, того2 поминaетъ.
И# тaкw взeмъ f7‑ю чaстицу, полагaетъ ю5 въ конeцъ трeтіzгw чи1на во и3сполнeніе.
Тaже пріeмъ четвeртую просфорY, глаг0летъ:
Помzни2, вLко человэколю1бче, с™ёйшыz правослaвныz патріaрхи и3 господи1на и3 nтцA нaшегw бlжeннэйшаго митрополjта и4м>къ, господи1на нaшего высокопреосвzщeннейшаго и4м>къ и3 всsкое є3пcкопство правослaвныхъ, честн0е пресвЂтерство, во хrтЁ діaконство, и3 вeсь свzщeнническій чи1нъ: (ѓще во њби1тели: ґрхімандрjта, и3ли2 и3гyмена, и4м>къ), брaтію и3 сослужeбники нaшz, свzщeнники, діaконы, и3 всю2 брaтію нaшу, ±же призвaлъ є3си2 во твоE nбщeніе, твои1мъ благоутр0біемъ, всеблагjй вLко.
И# взeмъ чaстицу, полагaетъ ю5 д0лэ с™aгw хлёба.
Тaже поминaетъ странY нaшу, глаг0лz си1це:
Помzни2, гDи, богохрани1мую странY нaшу и3 правослaвныхъ людeй є3S.
Тaже поминaетъ и3 и5хже и4мать живhхъ по и4мени, и3 на к0еждо и4мz взимaетъ чaстицу, приглаг0лz: Помzни2, гDи, и4м>къ.
И# тaкw взeмъ ч†стицы, полагaетъ | д0лэ с™aгw хлёба.
Тaже взeмъ пsтую просфорY, глаг0летъ:
Њ пaмzти и3 њставлeніи грэхHвъ с™ёйшихъ патріaрхwвъ, правослaвныхъ и3 бlжeнныхъ создaтелей с™aгw хрaма сегw2 (ѓще во њби1тели: с™hz nби1тели сеS).
Тaже поминaетъ рукоположи1вшаго є3го2 ґрхіерeа, и3 други1хъ, и5хже х0щетъ, ўс0пшихъ по и4мени. На к0еждо и4мz взимaетъ чaстицу, приглаг0лz: Помzни2, гDи, и4м>къ.
И# конeчнэ глаг0летъ си1це:
И# всёхъ въ надeждэ воскrніz, жи1зни вёчныz и3 твоегw2 nбщeніz ўс0пшихъ, правослaвныхъ nтє1цъ и3 брaтій нaшихъ, чlвэколю1бче гDи.
И# взимaетъ чaстицу. По сeмъ глаг0летъ:
Помzни2, гDи, и3 моE недост0инство, и3 прости1 ми всsкое согрэшeніе, в0льное же и3 нев0льное.
И# взимaетъ чaстицу. И# пріeмъ гyбу, собирaетъ на дjскосъ ч†стицы д0лэ с™aгw хлёба, ћкоже бhти во ўтвержeніи, и3 не и3спaднути чесомY. Тaже діaконъ пріeмъ кади1льницу, и3 fmміaмъ вложи1въ въ ню2, глаг0летъ къ сщ7eннику:
Бlгослови2, владhко, кади1ло.
И# ѓбіе сaмъ глаг0летъ: ГDу пом0лимсz.
И# сщ7eнникъ моли1тву кади1ла:
Кади1ло тебЁ прин0симъ хrтE б9е нaшъ, въ воню2 благоухaніz дух0внагw, є4же пріeмъ въ пренбcный тв0й жeртвенникъ, возниспосли2 нaмъ бlгодaть прес™aгw твоегw2 д¦а.
Діaконъ: ГDу пом0лимсz.
Сщ7eнникъ покади1въ ѕвэзди1цу, полагaетъ верхY с™aгw хлёба, глаг0лz:
И# пришeдши ѕвэздA стA верхY, и3дёже бЁ nтрочA.
Діaконъ: ГDу пом0лимсz.
Їерeй, покади1въ пeрвый покровeцъ, покрывaетъ с™hй хлёбъ съ дjскосомъ, глаг0лz:
ГDь воцRи1сz, въ лёпоту њблечeсz: њблечeсz гDь въ си1лу, и3 препоsсасz. и4бо ўтверди2 вселeнную, ћже не подви1житсz. гот0въ пrт0лъ тв0й tт0лэ, t вёка ты2 є3си2. воздвиг0ша рёки гDи, воздвиг0ша рёки глaсы сво‰. в0змутъ рёки сотрє1ніz сво‰, t глaсwвъ в0дъ мн0гихъ. ди1вны высоты6 морск‡z, ди1венъ въ выс0кихъ гDь. свидBніz тво‰ ўвёришасz ѕэлw2. д0му твоемY подобaетъ с™hнz гDи, въ долготY днjй.
Діaконъ: ГDу пом0лимсz. Покрhй, владhко.
Їерeй же, покади1въ вторhй покровeцъ, покрывaетъ с™hй поти1рь, глаг0лz:
Покры2 нб7сA добродётель твоS хrтE, и3 хвалы2 твоеS и3сп0лнь землS.
Діaконъ: ГDу пом0лимсz. Покрhй, владhко.
Їерeй же, покади1въ покр0въ, си1рэчь, воздyхъ, покрывaетъ и3 nбо‰, глаг0лz:
Покрhй нaсъ кр0вомъ крилY твоeю и3 tжени2 t нaсъ всsкаго врагA и3 супостaта. ўмири2 жив0тъ нaшъ гDи, поми1луй нaсъ, и3 мjръ тв0й, и3 спаси2 дyшы нaшz, ћкw бlгъ и3 человэколю1бецъ.
Тaже пріeмъ сщ7eнникъ кади1льницу, кади1тъ предложeніе, глаг0лz три1жды:
Бlгословeнъ бGъ нaшъ, си1це бlговоли1вый, слaва тебЁ.
Діaконъ же на к0емждо глаг0летъ:
ВсегдA, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь. И# покланsютсz бlгоговёйнw џба, три1жды.
Тaже діaконъ глаг0летъ:
Њ предложeнныхъ честнhхъ дарёхъ гDу пом0лимсz.
Сщ7eнникъ же, пріемь кади1льницу, глаг0летъ мlтву предложeніz:
Б9е б9е нaшъ, нбcный хлёбъ, пи1щу всемY мjру, гDа нaшего и3 бGа ї}са хrтA послaвый, сп7са и3 и3збaвителz и3 бlгодётелz, бlгословsща и3 њсвzщaюща нaсъ, сaмъ бlгослови2 предложeніе сіE, и3 пріими2 є5 въ пренбcный тв0й жeртвенникъ. помzни2, ћкw бlгъ и3 чlвэколю1бецъ, принeсшихъ и3 и4хже рaди принес0ша: и3 нaсъ неwсуждeны сохрани2 во сщ7еннодёствіи б9eственныхъ твои1хъ т†инъ.
Ћкw с™и1сz и3 прослaвисz пречcтн0е и3 великолёпое и4мz твоE, nц7A, и3 сн7а, и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь.
И# посeмъ твори1тъ tпyстъ тaмw, глаг0лz си1це:
Слaва тебЁ, хrтE б9е, ўповaніе нaше, слaва тебЁ.
Діaконъ: Слaва, и3 нhнэ: ГDи поми1луй, три1жды. Бlгослови2.
Сщ7eнникъ глаг0летъ tпyстъ.
Ѓще ќбw є4сть недёлz:
Воскресhй и3з8 мeртвыхъ хrт0съ и4стинный:
Ѓще ли же ни2:
Хrт0съ и4стинный бGъ нaшъ, моли1твами пречи1стыz своеS м™ре, и4же во с™hхъ nц7A нaшегw їwaнна, ґрхіепcкопа кwнстантіноп0льскагw, златоyстагw.
Ґще же совершaетсz літургjа вели1кагw васjліа, глаг0летъ:
Васjліа, ґрхіепjскопа кесарjи каппадокjйскіz, вели1кагw: и3 всёхъ с™hхъ, поми1луетъ и3 спасeтъ нaсъ, ћкw бlгъ и3 человэколю1бецъ.
Діaконъ: Ґми1нь.
По tпyстэ же кади1тъ діaконъ с™0е предложeніе: тaже tх0дитъ, и3 кади1тъ с™yю трапeзу круг0мъ крестови1днw, глаг0лz въ себЁ:
Во гр0бэ пл0тски, во ѓдэ же съ душeю ћкw бGъ, въ раи1 же съ разб0йникомъ, и3 на пrт0лэ бhлъ є3си2 хrтE, со nц7eмъ и3 д¦омъ, вс‰ и3сполнszй неwпи1санный.
Тaже pал0мъ н7.
И# покади1въ с™и1лище же и3 хрaмъ вeсь, вх0дитъ пaки во с™hй nлтaрь, и3 покади1въ с™yю трапeзу пaки, и3 сщ7eнника, кади1льницу ќбw tлагaетъ на мёсто своE, сaмъ же прих0дитъ ко їерeю. И# стaвше вкyпэ пред8 с™0ю трапeзою, покланsютсz три1жды, въ себЁ молsщесz, и3 глаг0люще:
ЦRю2 нбcный, ўтёшителю, дyше и4стины, и4же вездЁ сhй и3 вс‰ и3сполнszй, сокр0вище благи1хъ и3 жи1зни подaтелю: пріиди2 и3 всели1сz въ ны2, и3 њчи1сти ны2 t всsкіz сквeрны, и3 спаси2, бlже, дyшы нaшz.
Слaва въ вhшнихъ бGу, и3 на земли2 ми1ръ, въ чlвёцэхъ бlговолeніе. Двaжды.
ГDи, ўстнЁ мои2 tвeрзеши, и3 ўстA мо‰ возвэстsтъ хвалY твою2.
Тaже цэлyютъ, свzщeнникъ ќбw с™0е є3ђліе, діaконъ же с™yю трапeзу. И# посeмъ подклони1въ діaконъ свою2 главY свzщeннику, держS и3 nрaрь треми2 пeрсты деснhz руки2, глаг0летъ:
Врeмz сотвори1ти гDви, владhко благослови2.
Свzщeнникъ, знaменуz є3го2, глаг0летъ:
Бlгословeнъ бGъ нaшъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Тaже діaконъ: Помоли1сz њ мнЁ, владhко свzтhй.
Сщ7eнникъ: Да и3спрaвитъ гDь стwпы2 тво‰.
И# пaки діaконъ: Помzни1 мz, владhко с™hй.
Сщ7eнникъ: Да помzнeтъ тS гDь бGъ во цrтвіи своeмъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Діaконъ же рeкъ: Ґми1нь.
И# поклони1всz, и3сх0дитъ сёверными двeрьми, понeже цrкіz двє1ри до вх0да не tверзaютсz. И# стaвъ на nбhчномъ мёстэ, прsмw с™hхъ дверeй, покланsетсz со бlгоговёніемъ, три1жды, глаг0лz въ себЁ:
ГDи, ўстнЁ мои2 tвeрзеши, и3 ўстA мо‰ возвэстsтъ хвалY твою2.
И# посeмъ начинaетъ глаг0лати: Бlгослови2, владhко.
И# начинaетъ свzщeнникъ: Бlгословeно цrтво:
Вёдати подобaетъ: ѓще без8 діaкона слyжитъ їерeй, въ проскомjдіи діaконскихъ сл0въ, и3 на літургjи пред8 є3ђліемъ, и3 на tвётъ є3гw2: Бlгослови2 владhко, и3 Прободи2 владhко, и3 Врeмz сотвори1ти, да не глаг0летъ, т0чію є3ктєніи2 и3 чин0вное предложeніе. Ѓще же соб0ромъ слyжатъ сщ7eнніи мн0зи, дёйство проскомjдіи є3ди1нъ їерeй т0кмw да твори1тъ, и3 глаг0летъ и3з8wбражє1ннаz: пр0чіи же служи1тели ничт0же проскомjдіи nс0бнw да глаг0лютъ.
Священик, маючи намір правити Святу Літургію, наперед готує себе до відправи належними за церковним Уставом богослужіннями, а саме: вечірнею, утренею і часами, а також повинен прочитати належне за Уставом правило перед Святою Літургією і молитви перед Святим Причастям. Насамперед він повинен бути в мирі зі всіма, ні на кого нічого не маючи, зберігаючи серце, по змозі, від лукавих думок, і з вечора стриматися від їжі та пиття аж до часу, поки не звершить Служби Божої. В самий день відправи Святої Літургії священик із дияконом, кожен маючи на собі підрясник, а не священні одежі, поклоняються тричі на схід перед царськими дверима. Тоді диякон промовляє:
Диякон: Благослови, владико.
Священик: Благословенний Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Диякон: Амінь. Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі Царю Небесний. Святий Боже. Пресвятая Тройце. Отче наш.
Священик: Бо Твоє є Царство…
Диякон: Амінь.
І моляться кожний окремо:
Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо жодного оправдання не маючи, ми, грішні, Тобі, як Владиці, цю молитву приносимо: помилуй нас.
Слава… Господи, помилуй нас, бо на Тебе ми надіємось: не прогнівайся дуже на нас, і не пам’ятай беззаконь наших, але зглянься і нині, як Милосердний, і визволи нас від ворогів наших. Бо Ти Бог наш, а ми люди Твої, всі творіння рук Твоїх, і ім’я Твоє призиваємо.
І нині… Милосердя двері відкрий нам, благословенна Богородице, щоб ми, на Тебе надіючись, не загинули, а від усякого лиха Тобою визволилися. Бо Ти єси спасіння роду християнського.
Потім підходять до образа Христа і цілують його, промовляючи:
Пречистому Твоєму образові поклоняємось, Милосердний, благаючи прощення провин наших, Христе Боже, бо Ти з волі Своєї тілом зійшов на хрест, щоб визволити створених Тобою з ворожої неволі. Тому вдячно співаємо Тобі: Ти радістю наповнив усе, Спасе наш, прийшовши спасти світ.
Тоді цілують також і образ Богородиці, промовляючи тропар:
Богородице, Ти єси джерело милосердя! Сподоби і нас Твоєї милости; зглянься на грішних людей; покажи, як завжди, силу Твою, на Тебе бо надію покладаючи, співаємо Тобі: «Радуйся!» — як колись Гавриїл, безтілесних архистратиг.
Схиливши голову перед святими дверима, священик молиться:
Господи, простягни руку Твою з висоти святої оселі Твоєї і зміцни мене на відправу цієї Служби Твоєї, щоб я неосудно став перед страшним престолом Твоїм і безкровне священнодійство відправив, бо Твоя є сила і слава на віки вічні. Амінь.
Перед літургією Ранішосвячених Дарів ця молитва не читається.
Вклонившись один одному, кланяються народові і входять південними дверима до святилища, промовляючи:
Увійду в дім Твій, поклонюся храмові святому Твоєму в страсі перед Тобою. Господи, веди мене правдою Твоєю, супроти ворогів моїх вирівняй путь мою перед Тобою; бо немає правди в устах їх: серце їх суєтне, горло їх — гріб відкритий, язики їх улесливі. Суди їх, Боже: нехай відпадуть від замірів своїх; за їхню превелику безбожність відкинь їх, бо багато прикростей учинили Тобі, Господи. А всі, що надіються на Тебе, нехай звеселяться, нехай повік радіють, і Ти оселишся між ними, і хвалитися будуть Тобою всі, що люблять ім’я Твоє. Бо Ти благословляєш праведника, Господи, ласкою, як щитом, вкриваєш нас.
У вівтарі кланяються тричі земно перед святим престолом і цілує священик святе Євангеліє і престол, а диякон — престол. Тоді кожен бере в руки свій стихар і, тричі вклоняючись на схід, кожний про себе каже:
Боже, очисти мене грішного і помилуй мене (тричі).
Диякон підходить до священика з стихарем та орарем у правій руці і, вклонившись перед ним, каже:
Диякон: Благослови, владико, стихар з орарем.
Священик благословляє, промовляючи:
Священик: Благословенний Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Диякон: Амінь.
Диякон відходить і облачається в стихар, проказуючи:
Зрадується душа моя в Господеві, бо нарядив мене в ризу спасіння і в одежу радощів одяг мене; мов на жениха, поклав на мене вінець і, як невісту, прибрав мене красою (Іс. 61:10).
І, поцілувавши орар, кладе його на ліве плече.
Одягає поручі на праву руку, проказуючи:
Правиця Твоя, Господи, вславилась силою; права рука Твоя, Господи, перемогла ворогів і великою славою Твоєю стер єси супротивників (Вих. 15:6-7).
Також одягає поруч і на ліву руку, проказуючи:
Руки Твої створили мене і впорядкували мене; врозуми мене — і навчуся заповідей Твоїх (Пс. 118:73).
Облачившись, диякон приготовляє все на жертовнику до проскомидії: дискос ставить з лівого боку, а чашу з правого, і розкладає все інше.
Священик, поклавши підризник на ліву руку, тричі хреститься і кланяється на схід, тоді благословляє знаком хреста підризник, проказуючи:
Благословенний Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
І одягає його, проказуючи:
Зрадується душа моя в Господеві, бо нарядив мене в ризу спасіння і в одежу радощів одяг мене; мов на жениха, поклав на мене вінець і, як невісту, прибрав мене красою (Іс. 61:10).
Також благословляє єпітрахиль і, накладаючи на себе, проказує:
Благословен Бог наш, що проливає благодать Свою на священиків Своїх, мов миро на голову, що на бороду спливає, на бороду Ааронову, що спливає до краю одежі його (Пс. 132:2).
Тоді бере пояс і, підперезуючись, проказує:
Благословен Бог, що підперезує мене силою, стелить непорочною путь мою, зміцнює ноги мої, як улані, і на високостях ставить мене (Пс. 17:33-34).
Благословляючи поручі і одягаючи на праву руку, проказує:
Правиця Твоя, Господи, вславилась силою; права рука Твоя, Господи, перемогла ворогів і великою славою Твоєю стер єси супротивників (Вих. 15:6-7).
Також і на ліву руку:
Руки Твої створили мене і впорядкували мене, врозуми мене – і навчуся заповідей Твоїх (Пс. 118:73).
Якщо має набедреник, благословляє його і одягає, проказуючи:
Прив’яжи меч Твій до бедра Твого, Сильний, силою Твоєю і красою Твоєю, і натягни лук, і йди щасливо, і царствуй правди ради і лагідности і справедливости, і дивно поведе Тебе правиця Твоя завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь
Благословляє фелон, цілує та одягає, проказуючи:
Священики Твої, Господи, зодягнуться в праведність, і преподобні Твої радітимуть завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь (Пс. 131:9).
Підходять до умивальниці і умивають руки, проказуючи:
Умию в невинності руки мої і обійду жертовник Твій, Господи, щоб було чути голос хвали і щоб оповісти про всі чудеса Твої. Господи, полюбив я красу дому Твого і місце перебування слави Твоєї. Не погуби душі моєї з грішниками і життя мого з людьми кровожерними, що в їх руках злочинство, а правиця повна підкупів. А я ходжу в моїй непорочності; визволи мене, Господи, і помилуй. Нога моя стоїть на прямій путі; в церквах благословлятиму Тебе, Господи (Пс. 25:6-12).
Тоді відходять до жертовника для звершення проскомидії.
Священик і диякон тричі вклоняються перед жертовником і кожен промовляє:
Боже, очисти мене грішного і помилуй мене (тричі).
Далі кожен промовляє: Викупив Ти нас від прокляття закону Найсвятішою Твоєю Кров’ю, коли на хресті Тебе прибито, а коли списом проколото, став Ти джерелом безсмертя для людей, Спасе наш, слава Тобі.
Диякон: Благослови, владико.
Священик: Благословенний Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Диякон: Амінь.
І. Священик бере в ліву руку першу просфору з печаткою: ІС. ХС. НІ. КА., а копіє в праву, тричі хрестить копієм просфору поверх печатки і промовляє:
На спомин Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа (тричі).
І надрізає копієм з правого боку печатки (з лівої руки священика), а ріжучи, промовляє:
Як ягня на заколення ведено Його.
З лівого боку надрізаючи:
І як агнець непорочний перед тим, що стриже його, мовчить, — так і Він не відкриває уст Своїх.
Верхню сторону печатки надрізаючи:
В покорі Його суд над Ним відбувся.
Долішню сторону печатки надрізаючи:
Але про рід Його хто оповість? (Іс. 53:7-8).
Диякон, побожно дивлячись на це священнодійство і ораря в руках тримаючи, при кожному надрізуванні промовляє:
Господеві помолімось.
Після цього промовляє: Візьми, владико.
Священик, відрізаючи копієм з правого боку просфори (з лівої руки священика), виймає святий хліб (Агнця), промовляючи:
Бо візьметься від землі життя Його.
І кладе його печаткою вниз на дискос при словах диякона:
Принеси в жертву, владико.
Священик глибоко надрізає святий хліб навхрест, промовляючи:
Приноситься в жертву Агнець Божий, що бере гріх світу ради життя світу і спасіння.
І повертає його догори печаткою.
Диякон: Проколи, владико.
Священик, проколюючи святий хліб копієм в правий бік печатки (з лівого боку священика), промовляє:
Один із воїнів списом проколов Йому ребра, і зараз витекли кров і вода. І той, що бачив, засвідчив, і свідчення його правдиве (Ін. 19:34-35).
Диякон, узявши вино і воду, промовляє до священика:
Благослови, владико, святе з’єднання.
І вливає до святої чаші разом вино і воду. Священик, благословляючи, промовляє:
Благословенне з’єднання Дарів Твоїх нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
II. Священик бере другу просфору з печаткою МБ (Мати Божа) і промовляє:
На честь і пам’ять преблагословенної владичиці нашої Богородиці і Вседіви Марії. Молитвами Її прийми, Господи, жертву цю в наднебесний Твій жертовник.
Вийнявши часточку, кладе її праворуч святого хліба, промовляючи:
Стала Цариця праворуч Тебе, прибрана в позолочені ризи з окрасами (Пс. 44:10).
III. Далі бере третю просфору і, вийнявши з неї першу часточку, кладе її ліворуч святого хліба і промовляє, починаючи перший рядок:
1. Чесного славного пророка, Предтечі і Хрестителя Іоана.
Тоді промовляє:
2. Святих славних пророків: Мойсея і Аарона, Іллі і Єлисея, Давида і Ієсея, святих трьох отроків і Даниїла пророка і всіх святих пророків.
І, вийнявши часточку, кладе її попід першою. Тоді промовляє:
3. Святих славних і всехвальних апостолів Петра і Павла і всіх інших святих апостолів.
І так кладе третю часточку, закінчуючи перший рядок Тоді промовляє:
4. Святих отців наших, святителів: Василія Великого, Григорія Богослова й Іоана Золотоустого, Афанасія і Кирила, Миколая Мир-Лікійського, Михаїла і Макарія, митрополитів Київських, Димитрія Ростовського, Інокентія Іркутського, Феодосія Чернігівського, Іоасафа Білгородського і всіх святих святителів.
І, вийнявши четверту часточку, кладе її біля першої, починаючи другий ряд. Тоді знову промовляє:
5. Святого апостола первомученика і архидиякона Стефана, святих великих мучеників: Димитрія, Юрія, Феодора Тирона, Феодора Стратилата і всіх святих мучеників; і мучениць: Фекли, Варвари, Киріякії, Євфимії, Параскеви, Катерини і всіх святих мучениць.
Вийнявши п’яту часточку, кладе її під четвертою. Тоді промовляє:
6. Преподобних і богоносних отців наших: Антонія, Євфимія, Сави, Онуфрія, Афанасія Афонського, Антонія і Феодосія Печерських, Іова Почаївського, Афанасія Берестейського, Миколи князя Луцького, Макарія Канівського, Феодора князя Острозького і всіх преподобних отців; і преподобних матерів: Пелагії, Феодосії, Анастасії, Февронії, Євфросинії, Марії Єгипетської, Юліянії княжни Ольшанської і всіх святих і преподобних матерів.
Вийнявши шосту часточку, кладе її під п’ятою, закінчуючи другий ряд. Тоді знову промовляє:
7. Святих чудотворців безсрібників Косьми і Даміяна, Кира й Іоана, Пантелеймона і Єрмолая і всіх святих безсрібників.
Вийнявши сьому часточку, кладе її зверху, починаючи третій ряд. Тоді знову промовляє:
8. Святих і праведних богоотців Іоакима і Анни, і святого … (якого храм і якого день), святих рівноапостольних Мефодія і Кирила, учителів слов’янських, святого рівноапостольного великого князя Володимира і всіх святих. Молитвами їх зглянься на нас, Боже.
І кладе восьму часточку під сьомою. Тоді промовляє:
9. Святого отця нашого Іоана, архиєпископа Царгородського, Золотоустого (або — Василія Великого, архиєпископа Кесарії Каппадокійської).
І так, вийнявши дев’яту часточку, кладе її під восьмою, закінчуючи третій ряд.
IV. Тоді, взявши четверту просфору, промовляє:
Пом’яни, Господи, (все)святішого отця нашого (або — блаженнішого владику нашого) … (ім’я, титул глави Помісної Церкви), і (високо)преосвященнішого владику нашого… (ім’я, титул єпархіяльного архиєрея), і все єпископство православне, почесне пресвітерство, у Христі дияконство і весь чин духовний, доброчинців, працівників і всіх парафіян святого храму цього, і всіх християн, що Ти з Твоєї великої милости закликав до єднання з Тобою, Всеблагий Владико.
Вийнявши часточку, кладе її нижче святого хліба, праворуч просфори. Тоді промовляє:
Пом’яни, Господи, боголюбиву Тобою бережену Україну нашу, уряд, військо і всю людність її.
І вийнявши часточку, кладе її нижче святого хліба, ліворуч просфори. З цієї ж просфори і з тих, що їх подають вірні, священик виймає часточки за здоров’я живих, поминаючи їх імена, кладе їх в один ряд нижче і промовляє:
Пом’яни, Господи, рабів Твоїх… (імена).
V. Тоді, взявши п’яту просфору, промовляє:
На спомин і відпущення гріхів усіх спочилих патріярхів православних, благочестивих князів і гетьманів, блаженних фундаторів святих храмів Божих, отців, матерів, братів і сестер наших, за спочилих доброчинців, працівників і парафіян святого храму цього і за всіх, що спочили з надією на воскресіння і життя вічне з Тобою.
Також священик поминає єпископа, що його висвятив, якщо він уже упокоївся, та інших небіжчиків. Виймаючи часточки за них, промовляє:
Пом’яни, Господи, спочилих рабів Твоїх… (імена).
Всі часточки за спочилих кладе в один ряд нижче часточок за живих. І виймає із четвертої просфори за живих часточку за себе, кладе її коло часточок за живих і промовляє:
Пом’яни, Господи, і мою недостойність, і прости мені всяку провину вільну і невільну.
Потім губкою чи копієм впорядковує часточки, щоб вони не змішувались.
Тоді диякон бере кадило і, поклавши до нього ладану, промовляє до священика:
Диякон: Благослови, владико, кадило. Господеві помолімось.
Священик мовить молитву кадила:
Кадило Тобі приносимо, Христе Боже наш, як пахощі духовні Ти ж прийми їх у Свій наднебесний жертовник і пошли нам благодать Пресвятого Твого Духа.
Диякон: Господеві помолімось.
Священик бере звіздицю і, потримавши її над кадилом, ставить на дискос над святим хлібом, промовляючи:
І прийшовши, звізда стала над тим місцем, де було Дитя (Мф. 2:9).
Диякон: Господеві помолімось.
Священик обкаджує малий покрівець і покриває ним дискос поверх звіздиці, промовляючи:
Господь воцарився, вдягнувся у величність. Одягнувся Господь у силу і опоясався, бо Він утвердив вселенну, і не захитається вона. Престол Твій готовий з того часу, споконвіку Ти єси. Піднеслись ріки, Господи, піднесли ріки голос свій, піднесли ріки хвилі свої. Господь же на висоті могутніший від шуму великих вод, від сильних хвиль моря. Свідчення Твої вельми правдиві. Домові Твоєму, Господи, належить святість на довгі дні (Пс. 92).
Диякон: Господеві помолімось. Накрий, владико.
Священик обкаджує другий малий покрівець і покриває ним святу чашу, промовляючи:
Вкрила небеса звершеність Твоя, Христе, і хвали Твоєї повна земля.
Диякон: Господеві помолімось. Накрий, владико.
Священик, обкадивши воздух, накриває одне й друге, промовляючи:
Покрий нас покровом крил Твоїх, Господи, віджени від нас усякого ворога і супротивника, втихомир життя наше, Господи, помилуй нас і світ Твій і спаси душі наші, як Благий і Чоловіколюбець.
Тоді священик, узявши кадило, тричі кадить жертовник, промовляючи:
Благословен Бог наш, що так зволив, слава Тобі.
А диякон кожного разу промовляє:
Завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
І обидва побожно вклоняються три рази.
Тоді диякон промовляє, взявши від священика кадило:
За принесені Чесні Дари Господеві помолімось.
Священик читає молитву принесення:
Боже, Боже наш, Ти послав Хліб Небесний, поживу всьому світові, Господа нашого і Бога Ісуса Христа, Спаса Визволителя і Доброчинця, що благословляє і освячує нас; Сам благослови це принесення і прийми його в наднебесний Твій жертовник. Як Благий і Чоловіколюбець, пом’яни тих, що принесли, і тих, за кого принесено, і нас неосудженими збережи в святій відправі Божественних Твоїх Таїн. Бо святе і прославлене всечесне і величне ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
І тоді чинить відпуст, промовляючи:
Слава Тобі, Христе Боже, надіє наша, слава Тобі.
Диякон: Слава… і нині… Господи, помилуй (тричі). Благослови.
Священик: Христос (у неділю — що воскрес із мертвих), Істинний Бог наш, молитвами пречистої Своєї Матері, святого отця нашого Іоана, архиєпископа Царгородського, Золотоустого (якщо літургія Василія Великого — святого отця нашого Василія Великого, архиєпископа Кесарії Каппадокійської), і всіх святих, помилує і спасе нас, бо Він Милосердний і Чоловіколюбець.
Диякон: Амінь.
Диякон після відпусту кадить святий жертовник і святий престол навкруги, проказуючи:
У гробі тілом, у пеклі душею, як Бог, в раю ж з розбійником і на престолі був Ти, Христе, з Отцем і Духом, все наповняючи, Неописанний.
Далі кадить ввесь вівтар, іконостас, всю церкву, священика і людей, читаючи про себе 50-ий псалом. Тоді знову кадить тричі перед святим престолом і віддає кадило.
Священик і диякон стають разом перед святим престолом, тричі вклоняються, промовляючи:
Боже, очисти нас грішних і помилуй нас (тричі).
Священик півголосом молиться з піднесенням рук:
Царю Небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Милосердний, душі наші.
Замість «Царю Небесний…» в пасхальний час — «Христос воскрес» (тричі), від Вознесіння до віддання — тропар свята, в Троїцьку суботу — тропар «Глибиною мудрости…».
Слава в вишніх Богу, і на землі мир, між людьми благовоління (Лк. 2:14). (Двічі)..
Господи, відкрий уста мої, і язик мій сповістить хвалу Твою (Пс. 50:17).
Священик цілує Євангеліє, а диякон престол. Диякон схиливши голову перед священиком і тримаючи орар трьом пальцями правої руки, промовляє:
Диякон: Час правити Господеві. Владико, благослови.
Священик, благословляючи його, промовляє:
Священик: Благословенний Бог наш завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Диякон: Амінь. Помолися за мене, владико святий.
Священик: Господь нехай направить стопи твої.
Диякон: Пом’яни мене, владико святий.
Священик: Нехай пом’яне тебе Господь Бог у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Диякон: Амінь.
Диякон, вклонившись, відчиняє царські двері, які залишаються відчинені ввесь час Святої Літургії та зачиняються тільки після «Отче наш» перед виголосом «Святеє святим».
Ставши на звичайному місці, проти царських дверей, диякон вклоняється тричі, про себе промовляючи:
Господи, відкрий уста мої, і язик мій сповістить хвалу Твою (Пс. 50:17).
Треба знати, що коли священик править без диякона, то дияконських слів і на проскомидії, і на літургії перед Євангелієм, і у відповідь на «Благослови, владико» і «Час правити…» нічого не проказує, тільки виголошує єктенії і все по порядку.
А коли багато священиків правлять собором, то проскомидію нехай править тільки один священик, який і проказує, що потрібно, а всі інші нехай проскомидії не проказують.