Благовірний великий князь Димитрій Донський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 19-й день / січня на 23-й день — Собор Костромських святих / липня на 6-й день — Собор Радонезьких святих / у неділю перед 26 серпня — Собор Московських святих (перехідне) / місяця вересня на 22-й день — Собор Тульських святих

Благовірний великий князь Московський Димитрій, прозваний Донським, народився 1350 року, “вихований же був він у благочесті та славі, з повчаннями душевними корисними, і з дитячих років полюбив Бога”.

Дитинство святого Димитрія пройшло під безпосереднім впливом святого митрополита Олексія, який був другом і радником батька Димитрія, Іоанна Іоанновича Красного, а після його став вихователем і опікуном майбутнього великого князя. З самої юності Димитрій був долучений до середовища руських подвижників благочестя, що розвинуло високі духовні якості його особистості, навчило терпіння і мужності, подолання себе, сміливості та вміння безбоязно дивитися в обличчя смертельній небезпеці. Починаючи з дев’ятирічного віку, Димитрій бував в Орді і навчився спілкуватися з татарами та розпізнавати їхні наміри й підступність.

У тринадцять років Димитрій став великим князем Московським, виявивши миролюбний норов: він не став позбавляти влади суздальського князя, який претендував на московський престол, і мстити йому. Під керівництвом митрополита Олексія князь розпочав роботу з об’єднання Московської землі, долаючи опір князів Новгородських, Рязанських і Тверських, а також вів боротьбу з постійними зовнішніми супротивниками — Ордою і Литвою.

Творячи Московську державу, святий Димитрій почав з творення власного дому, власної родини. Сімейне життя великокнязівського подружжя проходило під духовним керівництвом святителя Олексія, пізніше — Феодора Симонівського та преподобного Сергія Радонезького, який став хрещеним батьком двох синів із дванадцяти дітей Димитрія Іоанновича та Євдокії Димитріївни.

У 1370-ті роки молодий великий князь Димитрій Іоаннович розпочав боротьбу з Золотою Ордою: 1376 року підкорив Волзьку Болгарію, а 1380 року, отримавши благословення преподобного Сергія Радонезького, виграв битву на Куликовому полі. На честь цієї перемоги благовірний князь побудував монастирі на честь Пресвятої Богородиці.

Життя в безперервних війнах з зовнішніми та внутрішніми ворогами протягом двадцяти шести років змучило князя душевно і тілесно. Відчувши наближення смерті, Димитрій Іоаннович послав за преподобним Сергієм, під керівництвом якого склав духовний заповіт, і 19 травня 1389 року відійшов у вічність до Господа на сорок першому році життя.

Благовірний великий князь Димитрій Донський був канонізований в червні 1988 року Помісним Собором Руської Православної Церкви “на підставі його великих заслуг перед Церквою і народом Божим, а також на підставі його особистого благочестивого життя, яке втілило спасительну християнську ідею пожертвування собою до крові заради блага і порятунку ближніх”.

Тропарі, кондаки, молитви та величання