Преподобномучениця Тамара (Проворкіна)

Місяця грудня на 2-й день

Преподобномучениця Тамара (в миру Євдокія Іванівна Проворкіна) народилася 1880 року в селі Анохіно Єгор’євського повіту Рязанської губернії. Її батько був селянином. З 15 років Євдокія подвизалася у Володимирському жіночому монастирі в місті Іваново-Вознесенську (Володимирська губернія), там же прийняла чернечий постриг з ім’ям Тамара. Після закриття обителі 1928 року вона не полишила чернечого способу життя, була противницею обновленства і дотримувалася “тихонівської орієнтації”. Матушка проживала з ігуменею монастиря Августою та ще двома черницями і працювала при Деткомісії глухонімих. Пізніше вона стала стьобати ковдри і цим заробляла на життя собі та допомагала іншим чернецтвуючим сестрам.

У 1932 році матінку Тамару заарештували за звинуваченням в “антирадянській агітації та поширенні провокаційних чуток”, але через непідтвердження злочину матеріалами її звільнили з-під варти.

У 1937 році вона була знову заарештована за звинуваченням у “контрреволюційній діяльності” і засуджена до 3 років заслання в Казахстан. У грудні 1937 року сповідницю заарештували на засланні у груповій справі “Справа черниці Маргарити Закачуріної та ін. м. Павлодар, 1937 р.”. Поряд із загальним обвинуваченням матір Тамара звинувачувалася в тому, що “зберігала та розповсюджувала церковно-монархічну книжку “Протоколи Сіонських мудреців”, вела антирадянську агітацію і поширювала к/р провокаційні чутки про колгоспи, за що була раніше заслана”. Наступного дня після арешту її засудили до розстрілу. Преподобномучениця Тамара Проворкіна була розстріляна 15 грудня 1937 року і похована в невідомому місці.

Зарахована до лику святих новомучеників і сповідників Руських у серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви.