Великомучениця Кетевана, цариця Кахетинська

День пам'яті (н. ст.)

Місяця вересня на 13-й день

Свята великомучениця Кетевана походила із царського роду Багратіоні і була правнучкою царя Карталинського Константина (1469–1505 рр.). Ставши дружиною Давида, спадкоємця царя Кахетинського Олександра II (1577–1605 рр.), вона сама правила царством. Глибоке благочестя цариці проявилося в особливій турботі про потреби Грузинської Церкви, у побудові храмів, притулків і будинків для мандрівників. Після смерті чоловіка свята Кетевана оселилася на самоті.

Брат її чоловіка Константин, прозваний Окаянним, прийняв магометанство й за намовлянням шаха Аббаса I підіслав убивць до старого батька, царя Олександра II, і брата його Георгія. Учинивши злочин, Константин велів покласти тіла вбитих на верблюдів і відправити їх до цариці Кетевани. Жахнувшись злодіяння, цариця оплакала безвинних страждальців і поховала їх в Алавердському соборі. Нечестивець, однак, зазіхнув на її чесне вдівство і попросив її руки, пригрозивши в разі відмови примусом.

Цариця Кетевана зібрала кахетинців, виступила проти Константина і розбила віровідступника й нечестивця. Він знайшов безславну смерть з безліччю перського війська.

Під мудрим правлінням цариці Кетевани в Кахетії запанували мир і справедливість. Шах Аббас I повернув їй сина Теймураза, який хоча і жив декілька років при його дворі як заручник, але зберіг православну віру в чистоті.

Згодом шах Аббас, погрожуючи Грузії спустошенням, примусив кахетинських феодалів до видачі знатних заручників. Серед них за добровільною згодою опинилася і цариця Кетевана. Бажаючи відвернути біди від грузинського народу і Святої Церкви, вона прибула в Іспагань.

Шах Аббас запропонував благовірній цариці прийняти магометанство, але отримав рішучу відмову. Тоді царицю Кетевану кинули до в’язниці, де вона провела десять років, сповнених болісних страждань. Ні капості від перських придворних, ні хитрі пропозиції шаха зробити її царицею перської держави, ні пропоновані їй великі скарби, ні прохання й благання придворних та перської знаті пощадити себе, вимовивши лише одне погане слово на Христа, — ніщо не могло похитнути страждальницю Христову.

Її катували розпеченими кліщами, повісивши хрестоподібно на дереві. На голову святої мучениці одягли розпечений до червоного залізний казан. Густий дим від волосся, яке загорілося, і всієї голови піднявся вгору, і блаженна мучениця віддала Богу святу свою душу 13 вересня 1624 року.

Три світлі стовпи, які опустилися на тіло святої Кетевани, знаменували її духовну перемогу. Мощі святої цариці Кетевани було перенесено до Рима, в собор святого апостола Петра, ченцями Августинського ордену, які були свідками її сповідницького подвигу. Частини мощей, а саме чесна глава і права рука мучениці, були передані августинськими ченцями царю Теймуразу I і покладені під престолом Алавердського собору святого великомученика Георгія в Кахетії.

Католикос-патріарх Захарія (1613–1630 рр.) причислив великомученицю до лику святих і встановив її пам’ять 13 вересня.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь великомученице Кетеване, царице Кахетинской, глас 4

А́гница Твоя́, Иису́се, Кетева́на,/ зове́т ве́лиим гла́сом:/ Тебе́, Женише́ мой, люблю́/ и, Тебе́ и́щущи, страда́льчествую,/ и сраспина́юся, и спогреба́юся Креще́нию Твоему́,/ и стражду́ Тебе́ ра́ди, я́ко да ца́рствую в Тебе́,/ и умира́ю за Тя, да и живу́ с Тобо́ю;/ но, я́ко же́ртву непоро́чную, приими́ мя с любо́вию, поже́ршуюся Тебе́./ Тоя́ моли́твами,// я́ко Ми́лостив, спаси́ ду́ши на́ша.

Кондак великомученице Кетеване, царице Кахетинской, глас 2

Храм твой всечестны́й/ я́ко цельбу́ душе́вную обре́тше, вси ве́рнии/ велегла́сно вопие́м ти,/ де́во му́ченице Кетева́но, великоимени́тая,// Христа́ Бо́га моли́ непреста́нно о всех нас.

Молитва великомученице Кетеване, царице Кахетинской

О, светоза́рное свети́ло Це́ркве И́верския, страстоте́рпице сла́вная, великому́ченице цари́це Кетева́не! Освети́ ду́шу мою́, мно́гими грехми́ потемне́нную, утверди́ и наста́ви мя́, благоуха́ние ра́йское, похвало́ и украше́ние и́верское, приведи́ мя́ моли́твами твои́ми и всеси́льным хода́тайством ко Престо́лу Отца́ Небе́снаго, немощны́х ча́д свои́х лю́бящаго, и соде́лай мя́, о чадолюби́вая ма́ти, граждани́ном Го́рняго Иерусали́ма! Раствори́ ча́шу го́рестей мои́х утеше́нием небе́сным и приими́ от мене́, све́те оче́й мои́х и ра́досте души́ моея́, сладкопе́ние сие́: Ра́дуйся, же́мчугом небе́сным благода́ти Бо́жией украше́нная; ра́дуйся, кре́пкая засту́пнице и хода́таице наро́да твоего́! Ра́дуйся, все́м па́дшим бы́строе услы́шание и подая́ние по́мощи; ра́дуйся, цари́це, за пресла́дкое и́мя Го́спода Иису́са в темни́це заключе́нная! Ра́дуйся, зако́на и обы́чая Магоме́това посрами́тельнице; ра́дуйся, уничтожи́тельнице кова́рных за́мыслов христобо́рцев! Ра́дуйся, подо́бно А́нгелу ко Престо́лу Жениха́ твоего́ возлете́вшая; ра́дуйся, сожи́тельнице небожи́телей! Ра́дуйся, ро́зо ра́йская, Це́рковь Правосла́вную благоуха́ющая; ра́дуйся, ка́меню драги́й, украша́яй коро́ну и престо́л и́верский! Ра́дуйся, порфи́ро злата́я, похвале́ние царе́й и наро́да и́верскаго; ра́дуйся, души́ моея́ утеше́ние! Ра́дуйся, пресла́дкая наде́ждо моя́ на спасе́ние; ра́дуйся, ю́ности моея́ украше́ние! Ра́дуйся, освяще́ние ста́рости моея́; ра́дуйся, сопу́тнице души́ моея́ посреде́ го́рьких возду́шных мыта́рств! Ра́дуйся, сладкоимени́тая Кетева́не, вели́кая засту́пнице и ско́рая помо́щнице!

 

Ще в розробці