Преподобномученик Іларіон (Цуріков), ієромонах

День пам'яті (н. ст.)

Місяця серпня на 22-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Преподобномученик Іларіон, в миру Родіон Федорович Цуріков, народився 8 квітня 1856 року в селі Кривополяни Острозького повіту Воронезької губернії та походив із селянської сім’ї. Сім’я була глибоко релігійною, обидві сестри майбутнього преподобномученика стали черницями, а сам він вирушив на Афон до Пантелеймонівського монастиря і там прийняв постриг з ім’ям Іларіон.

У 1913 році отець Іларіон був вивезений з Афону у справі ім’ябожників, судимий, як написав сам в анкеті, «Трибуналом військово-польового суду і засуджений на смертну кару за Ім’я Боже, звільнений за недоведеністю». Приїхавши до Москви, чернець вступив до числа братії московського Покровського монастиря.

Після 1924 року отець Іларіон переїхав на хутір Солоний, де проживав разом з афонським ченцем отцем Іоанном (Лабою). Невдовзі вони обидва були заарештовані за звинуваченням у тому, що «йшли проти радянської влади і трималися за старе». Було винесено вирок: три роки заслання до Наримського краю.

Після звільнення із першого заслання в жовтні 1928 року отець Іларіон знову об’єднався з отцем Іоанном (Лабою) й оселився недалеко від міста Фрунзе в горах на пасіці.

2 лютого 1929 року ченців заарештували вдруге, висунувши те саме обвинувачення, що й під час першого арешту. Було оголошено вирок: три роки заслання до міста Кзил-Орда. Після звільнення отець Іларіон оселився в місті Мірзояні, куди до нього пізніше приїхали його сестри черниці Магдалина і Гавриїла. Туди ж через деякий час приїхав із заслання й отець Іоанн (Лаба). Ієромонахи на постійній основі звершували богослужіння.

Ченців Іларіона й Іоанна донині пам’ятають і шанують православні в місті Таразі, колишньому місті Мірзоян. Один із спогадів про них свідчить: «У м. Мірзояні в 1930-ті роки було багато засланців, які не мали даху над головою, і мої батьки Іоанн та Татіана, будучи глибоко релігійними людьми і бажаючи догодити Богові, приймали їх у своєму домі. Мама молилася Богу, щоб до хати хоча б одного разу прийшли священники або ченці. Одного разу у ворота постукали, вона відчинила і побачила двох ченців. Вони сказали їй: “Тетяночко, ти нас кликала, ми прийшли до тебе”. Це були заслані до Мірзояна афонські ченці Іларіон та Іоанн, і вони зупинилися в нас. Це було в 1936 р.

В о. Іларіона й о. Іоанна був антимінс, і вони таємно служили в нашому будинку Літургію. Потім отець побудував на подвір’ї келію для о. Іларіона, і він весь Великий піст провів у затворі, вкушаючи на день одну просфору з водою. Спав він на підлозі на оленячій шкурці. Батько хотів поставити йому ліжко з матрацом, але о. Іларіон сказав: “Я спатиму на м’якому і на молитву просплю”. До о. Іларіона іноді приходила рідна сестра Наталія…

Про старців скоро дізналися багато городян і стали приходити до них за молитвою та порадою, але вони приймали не всіх. Відслуживши Літургію на Трійцю (20.06.1937 р.), вони сказали: “Востаннє ми у Вас служили. Скоро нас заарештують і розстріляють”. Мама говорила: “Отче Іларіоне, ми Вас сховаємо або відвеземо куди-небудь”. “Ні, — каже, — не треба. Ми хочемо отримати мученицькі вінці…”»

23 червня 1937 року відбувся останній арешт. Отець Іларіон був звинувачений в «участі в к/р організації, пораженській агітації», у тому, що він «керівник таємного монастиря». На слідстві він не визнав себе винним в участі в контрреволюційній організації.

23 серпня того ж року у справі щодо обвинувачення митрополита Кирила (Смирнова), митрополита Іосифа (Петрових), архієпископа Олексія (Орлова) та інших, за якою проходили ченці, було винесено обвинувальний висновок. У ньому, окрім звичних звинувачень у контрреволюційній діяльності, було обвинувачення: «Цуріков Іларіон і Лаба Іван — керівники таємного монастиря в Мірзояні, перебували під керівництвом Кобранова і Кирила Смирнова. Вели к/р (контрреволюційну — ред.) агітацію про скоре падіння радянської влади і відновлення буржуазного ладу, здійснювали таємне постриження в таємне чернецтво». Було винесено вирок: найвища міра покарання.

4 вересня 1937 року отець Іларіон (Цуріков) був розстріляний.

Тропарі, кондаки, молитви та величання