Преподобний Антоній Римлянин, Новгородський чудотворець
День пам'яті (н. ст.)
Місяця серпня на 3-й день / у Неділю третю після П’ятидесятниці — Собор Новгородських святих (перехідне)
Преподобний Антоній Римлянин народився 1067 року в Римі від багатих батьків, які дотримувалися православного сповідання віри, і був вихований ними в благочесті. Втративши батьків у сімнадцять років, він взявся за вивчення писань отців грецькою мовою. Потім він роздав частину спадщини жебракам, а іншу вклав у дерев’яну бочку і пустив у море. Сам же прийняв постриг в одному із пустельних скитів, де прожив двадцять років.
Гоніння з боку латинян на православних змусило братію розійтися. Преподобний Антоній поневірявся, переходячи з місця на місце, поки не знайшов на пустельному березі моря великий камінь, на якому цілий рік прожив у пості й молитві.
Страшна буря, що розігралася 5 вересня 1105 року, зірвала камінь, на якому перебував преподобний Антоній, і понесла його в море. Під свято Різдва Пресвятої Богородиці камінь зупинився за три версти від Новгорода на березі річки Волхов біля села Волховське. Подія ця засвідчена в новгородських літописах. На цьому місці преподобний з благословення святителя Никити, затворника Печерського, єпископа Новгородського († 1109 р.), заснував монастир на честь Різдва Пресвятої Богородиці.
Наступного року рибалки виловили бочку зі спадщиною преподобного Антонія, пущену в море багато років тому. Вказавши, що було в бочці, преподобний забрав її і купив для обителі землі.
Духовне подвижництво в обителі було поєднане з напруженою трудовою діяльністю. Преподобний Антоній дбав, щоб із монастирських доходів надавалася допомога жебракам, сиротам і вдовам.
У 1117 році преподобний почав кам’яне будівництво в монастирі. До наших днів зберігся собор на честь Різдва Пресвятої Богородиці, побудований за життя преподобного в 1117–1119 роках відомим новгородським зодчим Петром, з фресковими розписами 1125 року. 1131 року святитель Нифонт Новгородський поставив преподобного Антонія ігуменом монастиря.
Святий Антоній помер 3 серпня 1147 року у віці сімдесяти дев’яти років. Він був похований святителем Нифонтом, єпископом Новгородським († 1156 р.).
Мощі його були знайдені нетлінними 1 липня 1597 року і покладені в оковану сріблом раку. Відтоді на його пам’ять було засновано хресний хід із Софійського собору, в першу п’ятницю після свята первоверховних апостолів Петра і Павла. Того ж року преподобний Антоній був прославлений в лику святих.
Біля раки преподобного була гілка осоки, з якою Антоній приплив із Рима, тримаючи її в руці. Так його зображують і на іконах.
До 30-х років XX століття мощі преподобного Антонія спочивали в соборній монастирській церкві Різдва Пресвятої Богородиці, у боковому вівтарі на його честь. Нині їхня доля невідома.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь преподобному Антонию Римлянину, Новгородскому чудотворцу, глас 4
Ве́тхий Рим, оте́чество твое́, оста́вив,/ на ка́мень, я́ко на ле́гкий кора́бль, возше́л еси́/ и на нем па́че естества́, а́ки безпло́тен, по вода́м ше́ствовал еси́,/ промышле́нием Боже́ственнаго ра́зума направля́емь,/ Вели́каго Нова́гра́да дости́гл еси́/ и, оби́тель в нем сотвори́в,/ те́ло твое́ в ней предложи́л еси́, я́ко дар освяще́н./ Тем мо́лим тя, о́тче Анто́ние:// моли́ Христа́ Бо́га, да спасе́т ду́ши на́ша.
Кондак преподобному Антонию Римлянину, Новгородскому чудотворцу, глас 8
Ри́мское воспита́ние, Вели́кому же Нову́гра́ду благода́тное процвете́ние,/ мно́гими бо труды́ и по́двиги в нем Бо́гу угоди́л еси́./ Сего́ ра́ди чуде́с дарова́ний от Него́ сподо́бился еси́,/ и те́ло твое́ мно́гими ле́ты соблюде́ нетле́нно./ Мы же, сие́ лобыза́юще, ра́достно от души́ вопие́м ти:// ра́дуйся, о́тче Анто́ние.
Ин кондак преподобному Антонию Римлянину, Новгородскому чудотворцу, глас 2
Я́ко звезда́, возсия́л еси́ от Ри́ма,/ и, доше́д Богоспаса́емаго Вели́каго Нова́гра́да,/ ту в нем оби́тель сотвори́л еси́,/ и, це́рковь поста́вив,/ созва́ и́нок мно́жество./ С ни́миже моли́ о нас, чту́щих па́мять твою́, да зове́м ти:// ра́дуйся, преподо́бне о́тче Анто́ние.
Молитва преподобному Антонию Римлянину, Новгородскому чудотворцу
Па́стырю предо́брый и наста́вниче наш, преподо́бне о́тче Анто́ние! Ты во пло́ти еще́ сый, Боже́ственным манове́нием управля́емь, ве́тхий Рим оте́чество твое́ и род твой оста́вил еси́, и отту́ду чуде́сным по вода́м на ка́мени, я́ко на ле́гцем корабли́, прише́ствием твои́м се́мо освяти́л еси́ град сей, и в нем храм Бо́жией Ма́тери воздви́гл еси́, труды́ же и по́двиги твои́ми просвети́л еси́ оби́тель твою́, ея́же и основа́ние тобо́ю бысть, умно́жил еси́ в ней ча́да твоя́, о́бразом до́брых дел и уче́нием наставля́яй их; тем и нетле́нием моще́й твои́х и чуде́с сия́нием просла́ви тя Бог, Ему́же безпло́тен со безпло́тными предстоя́ ра́дуешися, и, ра́дуяся, о притека́ющих к чудотво́рней ра́це твое́й, и мо́щи твоя́ усты́ же и се́рдцем лобыза́ющих мо́лишися: ты и ны́не, я́ко име́яй дерзнове́ние ко Влады́це Христу́, бу́ди моли́твенник и хода́тай о предстоя́щих сих рабе́х твои́х, честно́му твоему́ о́бразу кла́няющихся, и прося́щих от тебе́ ми́лостиваго заступле́ния. Ей мо́лим тя, слуго́ Христо́в и уго́дниче, главы́ и сердца́ на́ша преклоня́юще тебе́; не пре́зри убо́гаго сего́ моле́ния на́шего, но при́зри на ны ми́лостивно, коего́ждо потре́бу исполня́я: боля́щим здра́вие, путеше́ствующим в пути́ благопоспе́шество, пла́вающим ско́рое и безбе́дное пла́вание да́руя: нас от вся́ких бед, внеза́пно находя́щих, сохрани́; да вси твои́ми моли́твами на земли́ богоуго́дно поживе́м, и Небе́снаго Ца́рствия насле́дники бу́дем, досто́йны славосло́вити Всесвяту́ю Тро́ицу, Отца́, и Сы́на, и Свята́го Ду́ха, в безконе́чные ве́ки. Ами́нь.
Ще в розробці