Преподобний Варлаам Вазький, Шенкурський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 19-й день / травня на 21-й день — Собор Карельських святих / у Неділю третю після П’ятидесятниці — Собор Новгородських святих (перехідне) / місяця жовтня на 19-й день — Собор святих Архангельської митрополії

Преподобний Варлаам Вазький, Шенкурський, у миру Василій Степанович Своєземцев, новгородський посадник, був одним із найбагатших людей Великого Новгорода. Стародавній оповідач пише про нього: «Посадник Василій у спадок володів Заволоччям; р. Вага зі всіма її околицями була в його володінні». Василій Степанович перший завів на Вазі хліборобство. Окрім того, він складав величезні кошти свої для користі країни і особливо приділяв увагу моральній освіті її жителів.

Оповідач життя його пише, що сам Василій Степанович проживав у Новгороді, до Заволоччя посилав управителів, але часом і сам бував на Вазі для особистих розпоряджень та нагляду за управлінням довірених.  У Новгороді ж він начальствував чесно і ненавидів усе погане. Виконуючи заповідь Спасителя, він годував сиріт, вдягав нагих, лікував хворих, а в його будинку знаходили собі спокій усі мандрівники. Особливо ж робив він благотворіння свої на улюбленій Вазі, де, зокрема, побудував багато храмів.

За особливим Божим навіюванням, 1444 року Василій Степанович заснував на Вазі чернечу обитель на честь євангеліста Іоанна. Обителі своїй він дав багато земель, затвердивши свої пожертвування грамотами. Так, відомі грамоти, якими 1452 року призначено було три села із землями на користь Богословської обителі, і в тих же грамотах згаданий ігумен обителі Серапіон.

Із літописів бачимо, що на Вазі, попри всю свою любов до людей, Василій Степанович змушений був братися за зброю для приборкання вогулів і остяків, які нападали на його поселення. Не раз посадник Василій Степанович був послом від Новгорода до великих князів, і ім’я його зустрічається у найважливіших для історії Новгорода документах 1446-1456 років.

Василій Степанович на власному досвіді переконався, що діла світу — лише тривоги і суєта, і зовсім віддалився із галасливого Новгорода до улюбленого Вазького краю. Приготувавши душу до подвигів самозречення справами благодійності та глибоко відчуваючи порожнечу мирського життя, Василій Степанович вступив до заснованої ним Богословської обителі.

Василій, як пише давній оповідач, залишивши дружину і дітей, сам поселився в обителі на честь євангеліста і прийняв чернецтво з ім’ям Варлаам. Чернече життя його було вельми суворим: смиренністю і послухом він ставив себе нижче за всіх, наче не був засновником обителі та власником багатих земель. Скільки знаменитий був за огорожею обителі, стільки в обителі в одязі ченця намагався бути відомим самими лише чернечими подвигами. Вірний Владиці своєму раб, він працював для Нього щодня зі всією старанністю, вправляючись у пості й молитвах. Досягнувши глибокої старості, він мирно помер 19 червня 1462 року. Напередодні преставлення він заповів годувати в монастирі бідних і роздавати хліб.

У 1552 році стався великий розлив річки Ваги. І в попередні роки під час весняного водопілля вода, що розливалася, підмивала частину гори, на якій знаходилося монастирський кладовище. Того ж року, коли до дня пам’яті блаженного Варлаама в обителі зібралося безліч прочан, відірвалася частина гори з самої вершини, так що ледь уцілів храм. Тоді відкрилося багато гробів, зокрема гроб преподобного Варлаама. Мощі святого виявилися зовсім цілими, навіть чернечий одяг його і гроб не зотліли, тоді як в іншому гробі побачили прах.

Після знайдення мощі святого подвижника прославилися багатьма чудесами. Згодом вони були покладені в Богословській церкві під спудом.

Святкування преподобному Варлааму було встановлено 1613 року. Відомості його життя зберігалися в монастирі у вигляді окремих записів, на основі яких чернець Антонієвого Сійського монастиря Іона 1589 року написав його житіє. У 1630 році складено канон преподобному Варлааму.

Тропарі, кондаки, молитви та величання