Преподобна Єлена Дивєєвська (Мантурова)

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 28-й день / червня на 14-й день

Преподобна Єлена Дивєєвська, в миру Єлена Василівна Мантурова, походила зі старовинного дворянського роду і жила зі своїм братом Михайлом Васильовичем у родовому селі Нуча Нижегородської губернії.

У сімнадцять років дівчина, яка прагнула до світського життя, дивовижним чином була звернена до духовного життя. Їй привидівся страшний змій, який збирався поглинути її. Дівчина заблагала: «Царице Небесна, спаси! Даю Тобі клятву — ніколи не виходити заміж і піти в монастир!» Змій тут же зник. Після цього випадку Єлена Василівна змінилася, стала читати духовні книги, багато молитися. Вона жадала виконати свою обіцянку.

Незабаром Єлена Василівна поїхала в Саров до отця Серафима просити його благословення на вступ до монастиря. Але тільки через три роки преподобний Серафим Саровський благословив Єлену вступити в Дивєєвську Казанську громаду. «Не монастир шлях твій, — говорив батюшка, — ти заміж вийдеш, і наречений у тебе буде преблагочестивий…» Тільки потім Єлена Василівна зрозуміла, про Якого Нареченого говорив батюшка Серафим: він мав на увазі Небесного Нареченого — Самого Господа Іісуса Христа.

Хоча Єлена Василівна до кінця своїх днів жила в Казанській громаді, млиновим сестрам батюшка говорив про неї: «Пані ваша! Начальниця!» Але це так бентежило юну подвижницю, що вона повторювала: «Завжди і в усьому слухалася я вас, але в цьому не можу! Краще накажіть мені померти біля ніг ваших…»

Єлена Василівна нарівні з іншими сестрами працювала на послухах і, крім того, як «словесна», за висловом батюшки, виконувала багато важких доручень. Незвичайно добра від природи, вона багато допомагала сестрам потай. За заповіддю, даною їй батюшкою, вона більше мовчала і постійно молилася. З часу освячення храмів, прибудованих до Казанської церкви (Різдва Христового і Різдва Богородиці), батюшка Серафим призначив Єлену Василівну церковницею і ризничою. Для цього вона була пострижена в рясофор.

Одного разу її брат Михайло, також вірний учень преподобного, тяжко захворів, і старець сказав черниці Єлені: «Померти треба йому, матінко, а він мені ще потрібен для обителі-то нашої. Так ось і послух тобі: помри ти за Михайла-то Васильовича!» — «Благословіть, батюшко», — смиренно відповіла вона. Після цього батюшка Серафим довго розмовляв із нею. «Батюшко, я боюся смерті», — зізналася Єлена Василівна. «Що нам з тобою боятися смерті, радосте моя! Для нас з тобою буде лише вічна радість». Тільки-но вона ступила за поріг батюшкиної келії, одразу ж і впала… Батюшка привів її до тями, але, повернувшись додому, вона злягла в ліжко зі словами: «Тепер я вже більше не встану!»

Єлена Василівна прожила в обителі до двадцяти семи років. Перед смертю вона сподобилася багатьох чудесних видінь. Цариця Небесна показала їй обителі Небесного Дивєєвого. Через кілька днів хвороби 28 травня 1832 року, напередодні дня Святої Трійці, вона тихо померла, передбачаючи це духом. Святий старець посилав усіх до Дивєєвого: «Швидше, швидше ідіть до обителі, там велика пані наша відійшла до Господа!»

Єлену Василівну поховали поруч із першоначальницею матінкою Олександрою. Не раз на цьому місці хотіли ховати мирських людей, але могила завжди заливалася водою. Коли ж ховали черницю Єлену, це місце залишалося сухим, а на сороковий день після її смерті отець Серафим передбачив, що «згодом її мощі будуть спочивати відкрито в обителі».

На могилі Єлени Василівни не раз відбувалися чудеса і зцілення. В обителі до її закриття 1927 року зберігалися церковні книги, де ці випадки були докладно описані, але до нас вони не дійшли.

26 вересня 2000 року були знайдені нетлінні мощі преподобної Єлени Дивєєвської, які разом з мощами схимонахині Олександри (Мельгунової) та схимонахині Марфи (Мелюкової), згідно з пророцтвом отця Серафима, були урочисто поміщені до храму Різдва Богородиці. 22 грудня 2000 року відбулося її прославлення як місцевошанованої святої Нижегородської єпархії.

По молитвам преподобної Єлени Дивєєвської відбуваються чудеса зцілення від хвороб ніг, суглобів, зубного і головного болю, душевних розладів та інших захворювань.

Тропарі, кондаки, молитви та величання