Благовірний князь Константин (Ярослав) і чада його Михаїл і Феодор, Муромські чудотворці

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 21-й день / березня на 26-й день — Собор Володимирських святих / червня на 10-й день — Собор Рязанських святих

Благовірний великий князь Константин Святославич походив із роду великого князя Володимира, який хрестив землю Руську. Він хотів мати своїм уділом місто Муром, населене язичниками, щоб просвітити цю країну світлом християнської віри. Родич князя Константина, син великого князя Володимира благовірний князь Гліб, який призначений був правити містом Муром, доклав чимало зусиль, щоб оволодіти ним та схилити його мешканців до прийняття Святого Хрещення, але не зміг цього зробити і два роки жив далеко від нього на відстані двох приріжків (дванадцяти верст) на річці Ішні. Після того як святий Гліб був убитий, Муром довго залишався без князя християнського, і язичництво залишилося там у силі. Тим часом сусіди, болгари, вірою магометани, намагалися поширити свій вплив на Муром. «Князь Константин, чуючи про Муром, що він великий і славний, і безліч людей живуть у ньому, і багатством всяким кипить», випросив у батька свого Святослава Чернігівського це місто в уділ собі. Батько не хотів відпускати його через сильне побоювання, як би не вбили його. Але Константин зважився на все для святої віри.

І 1192 року разом з синами своїми князями Михаїлом і Феодором, духовенством, військом та слугами зі славного міста Києва він прийшов у Рязанську землю до міста Мурома.

Наближаючись до Мурома, святий благовірний князь Константин послав сина свого Михаїла переконати муромців, щоб прийняли князя без опору. Наполегливі язичники вбили посланого князя і кинули тіло його за містом, а самі стали готуватися до бою. Коли князь Константин підійшов до міста зі своєю великою дружиною, жителі хотіли битися, потім змирилися, погодилися прийняти князя, але замінити своє язичництво на його віру не побажали. Не примушуючи язичників силоміць до прийняття віри Христової, князь не полишив, однак, думки про їхнє просвітлення і насамперед побудував храм Благовіщення на місці убивства свого сина, а невдовзі й іншу церкву на честь святих Бориса і Гліба. Водночас сам він не раз викликав до себе старійшин міста і переконував їх до зміни віри; з проповіддю про Христа зверталося до муромців і духовенство, яке прибуло з князем.

І ось одного разу натовп затятих язичників, незадоволений князем, підступив до його будинку, погрожуючи князю смертю. Помолившись Богу, князь сміливо вийшов до натовпу бунтівників з іконою Богоматері. Це так вразило язичників, що вони змирилися й побажали прийняти Хрещення. Зраділий князь подякував Господу і Пречистій Його Матері та призначив день для збору всіх непросвітлених. Урочистим було Хрещення муромців, і, як колись Дніпро, річка Ока стала купіллю для всіх жителів міста. Благовірний князь обсипав дітей Божих різними подарунками, одних обдарував одягом, інших обдарував грошима, а найкращих наділив і вотчинами. Так благовірний князь Константин у місті Муромі «віру утвердив» і жителів «від омани ідольської визволив», у чому син його Феодор був йому старанним помічником.

Тепер належало подбати і про побудову та примноження храмів. І «заповідав ставити церкви в місті і в селах і монастирі чоловічі й жіночі», і заснував у своєму місті єпископську кафедру. За літописом, 1098 року бачимо в Муромі Спаський монастир, збудований, без сумніву, просвітителем Мурома.

Помер святий князь 1129 року, провівши життя своє в істинній вірі й непорочності в усьому, будучи завжди захисником бідних і сиріт. Його смерть заподіяла велику скорботу народу. Усі оплакували його як батька і поховали біля збудованої ним церкви Благовіщення, поблизу синів його, благовірних князів Михаїла і Феодора.

Згодом родич святого князя Константина благовірний князь Георгій Ярославич відновив первісну церкву Благовіщення Пресвятої Богородиці, і відтоді прославив Господь святих князів Константина і синів його, оскільки біля гробів їхніх почали відбуватися чудеса.

У 1553 році в Муромі перебував цар Іоанн Грозний. Після молебню біля гробів святих чудотворців він дав обіцянку побудувати кам’яну церкву. І коли стали копати рови для цієї церкви, то знайшли мощі святих князів цілими й анітрохи не пошкодженими. Після закінчення будівництва церкви в ніші церковної стіни було влаштовано особливе місце, де і покладено були святі мощі їхні. Новозбудований храм було освячено, і при ньому було засновано монастир, а ця подія була урочисто відсвяткована. У той час біля гробів святих князів сталося багато чудес, які відбуваються і донині на славу Христа Бога.

Тропарі, кондаки, молитви та величання