Священномученик Онуфрій (Гагалюк), архієпископ Курський і Обоянський, перший єпископ Криворізький

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 19-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / у Неділю третю після П’ятидесятниці — Собор Одеських святих (перехідне) / місяця травня на 19-й день — Собор новомучеників і сповідників Бєлгородських / травня на 19-й день — Собор новомучеників і сповідників Слобідського краю / липня на 19-й день — Собор Курських святих / серпня на 23-й день — Собор Херсонських святих / вересня на 4-й день — Собор Воронезьких святих

Священномученик Онуфрій, у миру Антоній, народився 2 квітня 1889 року в Люблінській губернії. Його батько Максим був лісничим, мати Катерина (пізніше черниця Наталія) була домогосподаркою. В родині було шість дітей — три хлопчики і три дівчинки, вся сім’я жила в невеликому дерев’яному будинку біля лісу, неподалік міста Ново-Олександрія.

У віці п’яти років святий залишився без батька, смертельно пораненого незаконними рубачами лісу, поміченими ним на місці злочину. Вони також спалили будинок лісничого, залишивши його вдову з дітьми (Антон був старшим) без даху над головою. Хлопчик був прийнятий до сирітського притулку в місті Люблін, де його мати працювала куховаркою. Тут він закінчив церковно-парафіяльну школу. Антон вчився добре і тому на гроші притулку був відправлений в Холмське духовне училище.

Після закінчення училища Антон вступив до Холмської духовної семінарії. Під час навчання там йому явився святий Онуфрій Великий і зцілив його від важкого запалення легень.

Потім священномученик навчався в Петербурзькій духовній академії. Коли він переходив на третій курс, його послали в Холмську Русь до Яблочинського Онуфріївського монастиря читати лекції з богослов’я для вчителів, які прибули до монастиря. Під час цієї поїздки він захворів і був при смерті, але йому вдруге з’явився святий Онуфрій Великий і знову зцілив його. Після цього випадку святий остаточно вирішив присвятити своє життя чернечому служінню. 5 жовтня 1913 року він прийняв постриг з ім’ям Онуфрій, був рукопокладений в сан ієродиякона, а потім в сан ієромонаха.

Отець Онуфрій закінчив Петроградську духовну академію (1915) зі ступенем кандидата богослов’я (тема кандидатської роботи: «Питання про спасіння в творах Філарета (Дроздова), митрополита Московського»). З 15 липня 1915 року він викладав у Пастирсько-місіонерській семінарії при Григоріє-Бізюковському монастирі Херсонської єпархії. Під час громадянської війни монастир був розгромлений бандитами, а ієромонах Онуфрій був ними викрадений. Місцеві селяни врятували його і відвезли до міста Берислав, де він був настоятелем Успенського храму.

У 1922 році отець Онуфрій був зведений в сан архімандрита і переведений до Кривого Рогу настоятелем Микільського храму.

В цей час до Онуфрія через його брата Андрія прийшла пропозиція від “обновленського” митрополита Євдокима перейти в “обновленство”. Онуфрій відмовився, не бажаючи зраджувати канонічне Православ’я.

23 січня 1923 року святий був висвячений на єпископа Єлисаветградського, вікарія Херсонської єпархії. Через шість днів після хіротонії був заарештований, перебував у тюрмах Єлисаветграда і Одеси. У травні 1923 року був звільнений і висланий до Кривого Рогу, де працював над створенням Криворізького вікаріатства. Активно виступав проти обновленського руху, направляв послання вірянам, писав статті апологетичного, повчального та історичного характеру.

У жовтні 1923 року єпископ Онуфрій знову був заарештований і був відправлений до Харківської в’язниці. У січні 1924 року його звільнили під підписку про невиїзд з Харкова. Священномученик продовжував викривати оновленців і вести листування зі своїми духовними дітьми й шанувальниками. Також виступав проти «григоріанського» руху, котрий виступав проти Патріаршої форми управління церквою і користувався спершу підтримкою влади.

У грудні 1926 року отець Онуфрій знову був заарештований. Його вислали на Північ (у Кудимкар), де владиці було заборонено читати церковні молитви в храмі під час богослужінь і співати на кліросі. У засланні він продовжував письменницьку діяльність. У жовтні 1928 року був заарештований і поміщений до в’язниці міста Тобольськ, звідки його етапом відправили на заслання в місто Сургут на річці Обь, а потім у далеке село Уват.

В кінці 1929 року владика був переведений до центральної частини країни і обрав для проживання місто Старий Оскол, після чого митрополит Сергій (Страгородський) заснував там нову єпархію і призначив владику єпископом Старо-Оскольським. Влада дозволила йому звершувати богослужіння тільки в одному храмі Старого Оскола і заборонили виїжджати в райони єпархії. Його тричі виселяли із квартири. Паства дуже любила його за благочестя та молитовно-ревне служіння.

У березні 1933 року був заарештований, три місяці перебував у в’язниці міста Воронежа. З 11 серпня 1933 року був єпископ Бєлгородський, керуючим Курською єпархією. З 22 листопада 1933 року був єпископом Курським. 30 січня 1934 року став архієпископом Курським і Обоянським. У цій єпархії йому також було дозволено служити тільки в одному храмі.

У липні 1935 року архієпископ Онуфрій був заарештований за звинуваченням у створенні контрреволюційного угруповання. Звинувачували його в тому, що занадто часто проповідував (у тому числі критикував теорію Дарвіна), надавав матеріальну допомогу звільненим із ув’язнення священнослужителям, благословляв чернечі постриги. Винним себе владика не визнав.

4 грудня 1935 року священномученик був засуджений до позбавлення волі строком на 10 років. Його заслали на Далекий Схід, і він відбував покарання у радгоспі НКВС на станції Середньобіла Амурської області. Разом з ним в таборі були й інші священники, зокрема Віктор Константинович Каракулін (1887 р. — 7 травня 1937 р.), який помер від непосильних робіт і був причислений до лику святих у 2000 році.

27 лютого 1938 року проти нього було порушено нову кримінальну справу, і його відправили у в’язницю в Благовєщенську Хабаровського краю. 17 березня того ж року священномученик був засуджений до смертної кари, а 1 червня був розстріляний. Ухвалою Синоду Української Православної Церкви від 22 червня 1993 року він причислений до лику місцевошанованих святих.

Тропарі, кондаки, молитви та величання