Мучениця Ніна Кузнєцова

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 1-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Мучениця Ніна народилася 28 грудня 1887 року в заштатному місті Лальську Вологодської губернії в благочестивій сімʼї урядника Олексія Кузнєцова і дружини його Анни. Вона була єдиною дитиною, і батьки любили її надзвичайно. Вони мріяли видати доньку заміж, але Ніна з дитинства любила лише молитву, монастирі та духовні книги.

Побачивши тяжіння доньки до духовного, батько визнав нерозумним наполягати на виборі сімейного шляху і перешкоджати її духовним прагненням. Він віддав їй під келію комору, де сам змайстрував полиці, і став відшуковувати для неї в монастирях та церковних крамницях духовні книги. Так у Ніни зібралася багата бібліотека, і не було для неї більшої розради, ніж читання книг. Вона багато молилася, багато молитов знала напамʼять, напамʼять читала Псалтир.

У постійній молитві і працях душа її зростала, зміцнювалася в чистоті й чеснотах та спрямовувалася до досконалості. Тоді ж вона стала приймати, за євангельським заповітом, мандрівників і людей знедолених.

У 1932 році влада заарештувала Олексія і Анну. Вони були вже в похилому віці і, не витримавши тягот увʼязнення, невдовзі померли. Влада збиралася заарештувати разом із ними й Ніну, але під час арешту батьків її розбив параліч і святу залишили вдома. До кінця життя потім вона насилу пересувалася і майже не володіла правицею. Коли потрібно було перехреститися, вона завжди допомагала собі лівою рукою.

Після закриття монастиря в Лальську частина братії, зокрема ігумени Павло і Нифонт, знайшли притулок у будинку блаженної Ніни. Подвижницького «уставу» блаженна дотримувалася суворо. Спала вона чотири години на добу й о другій годині ночі незмінно ставала разом із ченцями на молитву. І ніколи вона не пила ні чаю, ні молока, не їла цукру і нічого смачного, а вся її щоденна їжа складалася з розмочених у воді сухарів.

У храмі свята була присутня за кожною службою. Вона влаштовувалася десь на кліросі і робила вигляд, що спить. Але варто було комусь застрягнути в тексті служби, як вона одразу подавала голос і говорила, що мало бути далі, бо службу знала напамʼять. Зір у отця Павла був поганий, і він, знаючи, що блаженна досконало знає служби й церковний устав, бувало, відчиняв із вівтаря двері та звідти запитував: «Нінко, яке зачало Апостола і Євангелія читати?». Вона тут же й відповідала: такі-то, і ніколи не помилялася.

По молитвам і завдяки заступництву блаженної Ніни собор у Лальську довго не закривався, хоча влада не раз робила кроки для припинення в ньому богослужіння. На початку тридцятих років вона все ж розпорядилася закрити собор. Проте блаженна стала писати до Москви рішучі листи, відправила ходоків і діяла так твердо й невідступно, що владі довелося поступитися та повернути собор православним.

31 жовтня 1937 року співробітники НКВС заарештували блаженну Ніну, але звинувачень проти неї зібрати не змогли. Пів місяця протримали вони її в лальській вʼязниці, ні про що не питаючи і не висуваючи обвинувачень. Влада примушувала до лжесвідчення проти подвижниці багатьох людей, але погодився на це тільки один — заступник голови Лальської сільської ради. Він дав свідчення про те, що блаженна Ніна є активною церковницею, яка не лише опирається закриттю храмів, а й невпинно клопоче про відкриття нових.

На підставі цих свідчень у середині листопада 1937 року блаженній Ніні висунули обвинувачення. Винною себе перед радянською владою блаженна не визнала. Наступного дня після допиту її відправили до вʼязниці в місто Котлас.

23 листопада 1937 року трійка НКВС засудила блаженну Ніну на вісім років увʼязнення у виправно-трудовому таборі. Святу відправили до одного із таборів Архангельської області. Але недовго пробула вона тут — 14 травня 1938 року мучениця Ніна Кузнєцова померла.