Священномученик Олексій Кротенков, пресвітер
День пам'яті (н. ст.)
Місяця квітня на 5-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської
Священномученик Олексій народився в 1878 році в селі Неклюбка Чернігівської губернії в сім’ї селянина Петра Кротенкова. У 1902 році Олексій закінчив Приснянську вчительську школу і, витримавши іспит, став учителювати в церковнопарафіяльній школі.
Після закінчення пастирських курсів Олексій Петрович 13 березня 1911 року був висвячений на священника. Отець Олексій служив у низці храмів, показавши себе ревним пастирем.
У 1925 році церкву в селі Ніцинському, де він служив, захопили обновленці. Проте завдяки наполегливому неприйняттю їх вірянами села храм знову перейшов до православних.
Наприкінці 1929 року безбожна влада в Ніцинському вирішила закрити храм. Після того як усі обов’язкові платежі парафія сплатила, а один податок навіть двічі, сільська рада зажадала сплати додаткового страхового платежу в сумі 524 рублі. Виплатити таку суму для парафії було непросто, і на зборах парафіян постановили цього не робити. Отець Олексій закликав вірян бути стійкими у своїй вірі і готовими постраждати за Христа.
Староста храму вирушив із протоколом зборів до сільської ради, де одразу ж його заарештували. Отець Олексій і частина парафіян залишилися на ніч у храмі.
Наступного дня отець Олексій, вийшовши на амвон, сказав: «Православні, ви самі були зараз свідками гонінь… Безбожники і богохульники зараз хотіли закрити храм, але їм не вдасться відірвати нас від віри… Ми повинні твердіше вірити… бути готовими померти за віру православну. Не допустимо хуліганів оскверняти храми. Зараз скрізь, де є колгоспи, триває закриття церков; богохульники, боговідступники, що залізли туди, схиляють вірян на закриття церкви. Віруючий, істинний християнин, ніколи не піде в комуну і не погодиться із закриттям церкви. Православні, я пропоную всім вірянам, хто вільний, залишитися в церкві на ніч… Церкву запремо зсередини і нікого не пускатимемо, доки не переконаємося, що від закриття церкви відмовиться місцева і центральна радянська влада. До цього моменту ми готові померти за віру Христову. Я особисто з храму нікуди не піду — помру тут».
Деякий час священник і віряни цілодобово перебували у храмі, захищаючи його. Але увечері одного дня до дружини отця Олексія приїхав під виглядом радянського начальника з округу співробітник ОДПУ і став із лицемірним співчуттям розпитувати про події, що відбуваються. Потім він дав зрозуміти, що міг би вплинути на хід справи, але для цього необхідно переговорити з її чоловіком. Агент діяв із такою спритністю, що цілком переконав жінку у своїй щирості, бажанні допомогти і можливості мирного підсумку, якщо вона погодиться скористатися його допомогою і викличе чоловіка із храму.
У відповідь на пропозицію дружини отець Олексій сказав: “Мене заарештують, я це відчуваю!”. Однак, бачачи невідступність дружини, священник змирився. Він старанно помолився біля образа Афонської ікони Божої Матері, щоб Путівниця і Цариця Сама супроводжувала його і в цих тимчасових життєвих обставинах, і на шляху до життя вічного.
Потім отець Олексій вийшов з дружиною із церкви і темною, безлюдною вулицею попрямував до будинку. Там його заарештували співробітники ОДПУ, які приїхали із Ірбіта, і помістили до ірбітської в’язниці.
Храм зачинили, і почалися арешти. Загалом у цій справі було заарештовано шістнадцять осіб, причому серед них були люди, які не мали жодного стосунку до храму.
11 квітня 1930 року трійка ОДПУ засудила отця Олексія на розстріл. Священномученик Олексій Кротенков був розстріляний 18 квітня 1930 року і похований у спільній невідомій могилі.