Священномученик Климент, єпископ Анкірський, і мученик Агафангел

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 23-й день

Священномученик Климент народився в галатійському місті Анкірі 258 року від батька язичника і матері християнки. У дитинстві втратив батька, а на дванадцятому році втратив і матір, яка передрікла йому мученицьку кончину за віру в Христа. Жінка, яка усиновила його, Софія, виховувала його в страху Божому. Під час страшного голоду в Галатії деякі язичники кидали своїх дітей, не маючи змоги їх прогодувати. Софія збирала нещасних до себе, годувала й одягала їх, а святий Климент допомагав їй у цьому. Він навчав дітей і готував їх до прийняття Святого Хрещення. Багато із них згодом померли мученицьки за віру в Христа.

За доброчесне життя святий Климент був поставлений на читця, а потім на диякона. У вісімнадцять років він отримав сан пресвітера, а у двадцятирічному віці був висвячений на єпископа Анкірського.

Невдовзі спалахнуло гоніння Діоклетіана (284–305) на християн. За доносом притягнутий був до відповіді і єпископ Климент. Правитель Галатії Дометіан намагався схилити святого до поклоніння язичницьким богам. Але єпископ Климент твердо сповідав віру Христову і мужньо перетерпів усі муки, на які наразив його лютий намісник. Його вішали на дереві; різали тіло гострим залізом так, що видно було кістки; жорстоко били палицями та камінням; крутили на колесі і палили на повільному вогні. Господь оберігав Свого страждальця і двивовижно зціляв його понівечене тіло.

Тоді Дометіан послав святого в Рим, до самого імператора Діоклетіана, з донесенням про те, що єпископа Климента жорстоко мучили, але він виявився нездоланним. Діоклетіан, побачивши мученика цілковито здоровим, не повірив донесенню і піддав його ще жорстокішим тортурам, а потім ув’язнив.

Багато хто із язичників, бачачи мужність святого і дивовижне зцілення його від ран, увірував в Христа. До святого Климента у в’язницю стікалися люди для повчань, зцілень і Хрещення, так що в’язниця перетворилася на храм. Багатьох із них за доносом стратив імператор.

Діоклетіан, вражений дивовижним терпінням святого Климента, відіслав його в Нікомідію до свого співправителя Максиміана. Дорогою, на кораблі, до святого приєднався учень його Агафангел. Він уникнув страти з іншими сповідниками і бажав постраждати й померти за Христа разом із єпископом Климентом.

Імператор Максиміан віддав святих Климента й Агафангела правителю Агрипіну. Той піддав їх таким нелюдським катуванням, що навіть у глядачів-язичників спалахнуло почуття співчуття до мучеників і вони побили камінням мучителів.

Отримавши свободу, святі зцілювали жителів міста покладанням рук, хрестили і наставляли безліч людей, які стікалися до них. Знову схоплені за розпорядженням Максиміана, вони були відправлені на батьківщину в місто Анкір. Там князь Анкірський Куріній знову піддав їх мукам. Потім він відіслав у місто Амісію до намісника Дометія, який вирізнявся особливою жорстокістю.

В Амісії святі мученики були кинуті в кипляче вапно, пробули в ньому добу і залишилися неушкоджені. З них здирали шкіру, били залізними палицями, клали на розпечені залізні ліжка і поливали сіркою. Святим усе це не шкодило, і їх відправили до Тарса для нових мук. Дорогою в пустелі святому Клименту, по його молитві, було дано одкровення, що він ще двадцять вісім років страждатиме за ім’я Христове. Зазнавши безліч мук, святі були ув’язнені в темницю, де пробули двадцять вісім років.

Після смерті Максиміана святий Агафангел був усічений мечем. Святого Климента анкірські християни звільнили із в’язниці і відвезли до печерного храму. Там після звершення Літургії святий сповістив вірянам швидке закінчення гонінь і свій близький відхід. Святий мученик справді невдовзі був убитий воїнами міста, які увірвалися до храму. Святому відсікли мечем голову під час принесення ним Безкровної Жертви († близько 312 року).

Тропарі, кондаки, молитви та величання